Рішення № 72117593, 05.02.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8606/17

Провадження № 2/638/256/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Подосокорської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 28.04.2017 року між ним та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу №170654. За попередньою домовленістю між сторонами, відповідач зобов'язався продати автомобіль марки ЗАЗ Ланос за 111 000 грн., а позивач мав сплатити авансовий рахунок на суму 26250 грн. 00 коп. Позивач 3 травня 2017 року сплатив суму авансу. Після того як позивач більш детально вивчив зміст договору, йому стало відомо, що в договорі зазначена зовсім інша вартість автомобіля, а саме замість раніше обумовлених 111000 грн. було зазначено 262500 грн. та зазначений інший автомобіль, а саме: ЗАЗ Vida. Після цього позивач звернувся до відповідача за поясненнями на що останній повідомив, що нічого в тому страшного немає та так потрібно для внутрішньої документації фірми. На обумовлену раніше дату автомобіль переданий позивачу не був. Окрім того, позивачу не надали додаток №3 – графік покриття витрат та виплати лізингових платежів. На підставі викладеного, позивач вважає, що договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглядати справу в його відсутності, просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для встановлення прав та взаємовідносин сторін у відсутності відповідача, а тому зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, дійшов до наступних висновків.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 28 квітня 2017 року між ТОВ «Автотехнікс Україна» (лізингодавець) та ОСОБА_1 (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №170654 з додатками, за яким Лізингодавець зобов'язується придбати у свою власність предмет лізингу у вигляді транспортного засобу ЗАЗ Vida вартістю 9831,46 доларів США, що становить 262500,00 гривень та Лізінгоодержувач зобов'язується прийняти Предмет Лізінгу та сплачувати Лізінгові платежі згідно умов договору.

Згідно умов договору відповідно до п. 1.7. ст. 1 визначено, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4. ст. 9 даного Договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.6. ст. 9 даного Договору.

03.05.2017 року на виконання договору фінансового лізингу позивачем сплачено ТОВ «Автотехнікс Україна» авансовий платіж в розмірі 26250,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (не прямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю - продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника)відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір фінансового лізингу від 28.04.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством «Автотехнікс Україна», нотаріально посвідчено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-65цс16 від 11 травня 2016 року та у справі № 6-648цс16.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочинну (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Також, статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачені підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною, визначене поняття «несправедливі умови договору» (ч. 2), згідно якого умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Несправедливими, згідно із частиною третьою статті 18 цього Закону є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (п.п. 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (п. 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (п. 13).

За змістом ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 28.04.2017 року, укладеного між сторонами, дає підстави для висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом (стаття 12 договору), звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Про несправедливість умов договору свідчить і зміст п. 10.14, згідно якого достроково погасити лізингові платежі можна не раніше ніж через 12 календарних місяців після підписання акта приймання-передачі предмета лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем. За дострокове погашення лізингових платежів у термін до 12 календарних місяців з моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від суми дострокового погашення.

Таким чином, п. 10.14 ст. 10, а також п. 12.1 ст. 12 договору встановлюють односторонню відповідальність лізингоодержувача не лише за будь - яке порушення зобов'язання, а й за дострокове погашення суми лізингових платежів та розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності, є несправедливими умовами договору.

Пункти 8.3, 8.5 договору передбачають, що гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, визначений на дату укладення договору, може змінюватися в разі зміни обмінного курсу долара США до гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу в продавця.

Усі планові платежі здійснюються лізингоодержувачем відповідно до умов, визначених у додатках 1, 3 до договору фінансового лізингу. Планові платежі зараховуються лізингодавцем згідно з обмінним курсом долара США до гривні на дату фактичного зарахування платежу на рахунок лізингодавця.

За змістом зазначених пунктів договору розмір лізингової плати може змінюватися залежно від зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета лізингу, проте порядку перерахунку договір не передбачає.

Аналіз змісту договору, зокрема, пунктів 3.2.7, 12.1, свідчить про те, що за невиконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду - штраф у розмірі 40 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченого адміністративного платежу.

Із огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень ст. 692 ЦК України, споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобов'язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.

Відповідно до статті 10 договору в разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладення договору сторони домовились та беруть на себе зобов'язання до купівлі транспортного засобу підписати додаток 3 до цього договору із установленням щомісячних платежів, які розраховуються із ціни транспортного засобу на момент купівлі.

Зі змісту договору вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з додатком 3 до договору, на який міститься посилання у договорі фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 4.3 договору разом з підписаним актом приймання-передачі лізингодавець передає лізингоодержувачу графік сплати лізингових платежів (додаток 3 до договору), який сторони зобов'язані підписати до моменту підписання акта приймання-передачі.

Таким чином, на момент укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов'язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу його грошових зобов'язань.

Згідно з п.п. 1.4, 1.5 ст. 1 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За такими зобов'язаннями відповідає продавець.

Лізингодавець разом із продавцем солідарно відповідають перед лізингоодержувачем виключно за зобов'язанням щодо продажу предмета лізингу.

Між тим, ст. 808 ЦК України передбачено, що якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Згідно змісту договору лізингу, вибір продавця предмета лізингу здійснює відповідач. У договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, а тому пункти 1.4, 1.5 договору щодо звільнення лізингодавця від відповідальності в частині, зокрема, якості, комплектності, справності товару, суперечать ст. 808 ЦК України.

Разом з тим, на підставі п. 7.1-7.3 договору, страхування предмета лізингу, здійснюється за рахунок споживача на користь лізингодавця.

Пунктом 10.15 договору передбачено, що у разі неузгодженої у даному договорі зміни розмірів лізингових платежів, сторони складають додаткову угоду до даного договору, а також на вимогу лізингодавця підписують акт коригування вартості предмета лізингу; у разі відмови споживача від підписання такої додаткової угоди та/або акту коригування вартості предмета лізингу, лізингодавець має право розірвати договір після чого лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу протягом п'яти календарних днів з моменту отримання від лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів, при цьому раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають.

Тобто, позивач, як споживач, позбавлений можливості відмовитися від зміни (збільшення) розміру лізингових платежів відповідачем в процесі виконання договору, а за таку відмову встановлена відповідальність у вигляді розірвання договору відповідачем і неповернення сплачених платежів.

Таким чином, суд визнає умови договору фінансового лізингу несправедливими, а договір з цих підстав недійсним, стягнувши з лізингодавця на користь лізингоодержувача сплачену суму адміністративного платежу.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, висловленими Верховним Судом України у аналогічних справах, в тому числі і в постанові від 8 червня 2016 року (№ 6-330цс16, згідно з якою, за змістом положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 с. 509 ЦК України), призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, завдають шкоди споживачеві.

Не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача суми у розмірі 210,00 грн., яка була сплачена як комісія банку ПАТ КБ «ІДЕЯ БАНК» за прийом платежу, оскільки є комісійною винагородою банку за здійснення операції, не передбачена договором фінансового лізингу №170654 від 28.04.2017 року, тому не застосовуються наслідки недійсності правочину.

Згідно статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 216, 220, 227, 628, 799, 806, 808 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансовий лізинг», ст.ст.12,13, 137, 141,280,281,282,263,264,265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу №170654 від 28 квітня 2017 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» (м.Київ, вул.Німанська, 10-А, офіс 29, код ЄДРПОУ 40085011) та ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» на користь ОСОБА_1 26250,00 грн. (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят гривень нуль копійок).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна на користь ОСОБА_1 2000 грн. (дві тисячі гривень) витрат на правову допомогу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» на користь ОСОБА_1 сума сплаченого судового збору у розмірі 1280, 00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень нуль копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Дзержинського районного суду м.Харкова протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Іншими особами, які беруть участь у справі, рішення може бути оскаржене.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення ухвали до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суду м.Харкова.

Головуючий