Рішення № 72115964, 31.01.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4849/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого-судді Палюх Н.М.

при секретарі Андрушко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 міський центр зайнятості 18 жовтня 2017 року звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 коштів у сумі 31918,38 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 міський центр зайнятості є органом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що діє від імені Фонду відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Про зайнятість населення". ОСОБА_2 23.08.2012 року звернувся до ОСОБА_1 міського центру зайнятості в пошуках роботи. Статус безробітного ОСОБА_2 було надано 30.08.2012 року на підставі власноручно підписаної цією особою заяви відповідно до ст. 43 ЗУ „Про зайнятість населення". У вказаній заяві ОСОБА_2 підтвердив, що не зареєстрований як фізична особа-підприємець та не належить до громадян, які забезпечують себе роботою самостійно. За час перебування на обліку як безробітний ОСОБА_2 отримував у центрі зайнятості матеріальне забезпечення –допомогу по безробіттю з 30.08.2012р. по 26.05.2013р. в сумі 31918,38 грн. При черговому зверненні у червні 2017 року до ОСОБА_1 міського центру зайнятості в пошуках роботи, відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, ОСОБА_1 міським центром зайнятості з’ясовано, що ОСОБА_2 під час реєстрації 23.08.2012р. та набутті статусу безробітного 30.08.2012р. не повідомив службу зайнятості, що зареєстрований як фізична особа-підприємець з 07.06.2000р. Згідно даних Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 07.06.2000р. та припинена державна реєстрація підприємницької діяльності лише 07.08.2014р. Постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 30.05.2011р. припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. В результаті неповідомлення ОСОБА_2 спеціалістів центру зайнятості про те, що він зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності йому незаконно було надано статус безробітного та безпідставно виплачено матеріальне забезпечення на випадок безробіття за період з 30.08.2012р. по 26.05.2013р. в сумі 31918,38 грн. ОСОБА_1 міським центром зайнятості 05.07.2017р. скеровано ОСОБА_2 повідомлення про відшкодування коштів в сумі 31918,38 грн., яка залишена ним без задоволення. На підставі наведеного, просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, дав пояснення аналогічні наведеним у позовній заяві та просить позов задовольнити.

Відповідач та його представник проти позову заперечили, дали пояснення аналогічні викладеним у письмовому запереченні на позов та доповнили, що відповідач дійсно 07.06.2000р. був зареєстрований як фізична особа-підприємець. За деякий час він прийняв рішення про припинення господарської діяльності і подав у Департамент економічної політики та ресурсів ОСОБА_1 міської ради відповідну заяву разом з необхідними документами, в тому числі і довідкою про зняття з податкового обліку. Наказом Департаменту економічної політики та ресурсів ОСОБА_1 міської ради від 20.06.2002р. за №223 р.л-з скасовано державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 На час звернення з заявою про надання статусу безробітного відповідач не був фізичною особою-підприємцем і господарської діяльності не здійснював. Про те, що в провадженні ОСОБА_1 окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ДПІ у Залізничному районі м.Львова до ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця відповідачу відомо не було і участі у розгляді цієї справи він не приймав, а постанову суду від 30.05.2011р., якою припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 він не оскаржував, так як його підприємницька діяльність була припинена ще в 2002р. і тому вважав, що ця постанова не впливає на його права. Просять в позові відмовити. ,

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, 30.08.2012 року ОСОБА_2 подав до ОСОБА_1 міського центру зайнятості заяву щодо надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Закону України "Про зайнятість населення". В своїй заяві зазначив, що на час звернення він не має постійного або тимчасового заробітку, в т.ч. за договорами цивільно-правового характеру, а також зазначив, що не зареєстрований як фізична особа-підприємець, не належить до громадян, які забезпечують себе роботою самостійно.

На підставі поданої ОСОБА_2 заяви, наказами ОСОБА_1 міського центру зайнятості від 30.08.2012р. ОСОБА_2 було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю відповідно до Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

За період з 30 серпня 2012 року по 26 травня 2013 року ОСОБА_2 було виплачено допомогу по безробіттю в сумі 31918,38 грн.

Згідно акту №28 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 04.07.2017р., в порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, ОСОБА_1 міським центром зайнятості встановлено, що ОСОБА_2, перебуваючи на обліку як безробітний з 30 серпня 2012 року по 26 травня 2013 року, був зареєстрований як фізична особа-підприємець, і припинив підприємницьку діяльність 07.08.2014р., що підтверджується даними Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 30.05.2011р. припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та зобов’язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 виконати постанову негайно.

ОСОБА_1 міським центром зайнятості 05.07.2017р. надіслано ОСОБА_2 повідомленням з вимогою повернути незаконно отриману допомогу з безробіття за період з 30 серпня 2012 року по 26 травня 2013 року у сумі 31918,38 грн., що залишено ним без задоволення

За змістом ч.1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 року № 5067-VI ,,Про зайнятість населення" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Згідно ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законом, доходів.

Статтею 4 Закону України ,,Про зайнятість населення" визначено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 31 та ч. 3 ст. 36 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Крім цього, на момент звернення ОСОБА_2 до ОСОБА_1 міського центру зайнятості діяв Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року, яким визначено порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

Так, відповідно до п.6.1 вищевказаного Порядку допомога по безробіттю призначається та виплачується з 8 дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Положенням п.6.2 визначено перелік документів, на підставі яких призначається допомога по безробіттю.

Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується в судовому порядку.

Згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Управлянням державної реєстрації юридичного департаменту ОСОБА_1 міської ради 07.06.2000р. проведено державну реєстрацію фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, а 07.08.2014р. державним реєстратором внесено запис про припинення державної реєстрації підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” набрав чинності 01.07.2004р.

Державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та скасування державної реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 проведено до набрання чинності Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підтриємців”.

Відповідно до абз.1 ст.11 Закону України „Про підприємництво” від 07.02.1991р., чиннного станом на 01.06.2002р., діяльність підприємця припиняється з власної ініціативи.

Положенням про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, чинного станом на 01.06.2002р., визначено порядок державної реєстрації та

перереєстрації суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, за винятком окремих видів суб'єктів підприємницької діяльності, для яких законами України встановлено спеціальні правила державної реєстрації, а також порядок скасування державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно п.п.36, 37,38,39 даного Положення скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на підставі таких документів: особистої заяви підприємця-громадянина або рішення суду (господарського суду) у випадках, передбачених законодавством; довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку; довідки установ банків про закриття рахунків; довідки органу внутрішніх справ про здачу печаток і штампів; оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію. Орган державної реєстрації у 10-денний термін повідомляє відповідні органи державної податкової служби та державної статистики про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Реєстраційна справа суб'єкта підприємницької діяльності, державну реєстрацію якого скасовано, передається органом державної реєстрації до місцевої державної архівної установи в установленому порядку.

З наказу №223р.с.з від 20.06.2002р. „Про скасування державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб”, виданого Департаментом економічної політики та ресурсів ОСОБА_1 міської ради, належно завірену копію якого було оглянуто в судовому засіданні, вбачається, що відповідно до ст.8,11 Закону України „Про підприємництво” та п.36 Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, у зв’язку з припиненням підприємницької діяльності, на підставі поданих особисто заяв підприємців-громадян, скасовано державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 ( свідоцтво №3246 , реєстрації з 07.06.2000р.). Згідно з пуктом 2 наказу, даний слід довести до відома підприємців та Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова.

Однак, при заповненні даних Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором було внесено запис про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, однак не було внесено запис про скасування 20.06.2002р. державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, що на переконання суду не вказує на умисне невиконання відповідачем своїх обов'язків та зловживання ними для отримання допомоги по безробіттю

Таким чином, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2, на момент звернення 30.07.2012р. до ОСОБА_1 міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного, не був суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою-підприємцем, так як 20.06.2002р було скасовано державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2, тобто подав ОСОБА_1 міському центру зайнятості правдиві відомості, а відтак підпадав під визначення ,,безробітного”, яке містить ч.1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення».

За наведеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 міського центру зайнятості про стягнення з ОСОБА_2 коштів в сумі 31918,38 грн. є безпідставним і до задоволення не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, суд –

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя