Рішення № 72115837, 01.02.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/8166/17

Провадження №2/442/459/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

01 лютого 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі :

головуючого – судді Хомика А.П.,

за участю секретаря – Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури ОСОБА_1 в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради до ОСОБА_2, третьої особи – КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради, про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням, -

встановив :

21.11.2017 року заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього на користь Дрогобицької міської ради 10 504 грн.. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 07.04.2017 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 128 КК України закрито з передачею обвинуваченого на поруки колективу ТОВ « Молода Гвардія». Разом з тим, встановлено, що внаслідок завданих ОСОБА_3 в результаті неправомірних дій ОСОБА_2, такий перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні Дрогобицької міської лікарні №1 і загальна сума витрат на лікування потерпілого становить 10 504 грн.

У добровільному порядку відповідач шкоду відшкодувати не бажає.

Прокурор позовні вимоги підтримав з підстав, які викладені у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про слухання справи по останньому відомому місцю проживання, про що свідчить поштове повідомлення. При таких обставинах суд визнав неявку відповідача не поважною, провівши заочний розгляд справи.

Представник третьої особи подав заяву про розгляд справи без його участі та підтримання позовних вимог.

З’ясувавши обставини справи, суд вважає, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 07.04.2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017140140000046 від 24.01.2017 року відносно ОСОБА_2, про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, закрито у зв'язку з передачею останнього на поруки ТОВ «Молода Гвардія». ( справа №442/327/17).

Поряд з цим, вказаною ухвалою, встановлено, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_2 завдано тілесних ушкоджень ОСОБА_3, які відносяться до тяжких.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

З цих підстав, суд вважає доведеною вину відповідача ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, прямим результатом якого стало заподіяння позивачу матеріальної шкоди у розмірі 10 504 грн.

Як вбачається із довідки КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради, за №281 від 23.02.2017 року, ОСОБА_3 знаходилася на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 23.01.2017 року по 18.02.2017 року (26 л/днів). Вартість одного ліжко дня в травматологічному відділенні становить 404 грн., тобто 404 грн. х 26 ліжко-днів становить 10504 грн.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат"№11 від 07.07.1995 року (з подальшими змінами та доповненнями) передбачено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 року.

Зокрема, передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від кримінального правопорушення на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно вищезазначеного Порядку, в разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення проводиться в порядку цивільного судочинства за позовом закладу охорони здоров'я, або прокурора.

Згідно ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Тобто, виходячи з положень даної статті особа, яка вчинила злочин, крім загального обов'язку відшкодувати шкоду потерпілому від цього злочину, зобов'язана відшкодувати закладу охорони здоров'я витрати на лікування потерпілого. При цьому дана стаття має застосовуватися не тільки коли особа вчиняє злочин проти життя та здоров'я особи, але і у випадку вчинення особою будь-якого іншого злочину, що кваліфікується за іншими статтями Кримінального кодексу України, якщо вчинення такого злочину потягло за собою необхідність лікування потерпілих у закладах охорони здоров'я.

В судовому засіданні встановлено, що потерпілий ОСОБА_3 в результаті вчиненого відносно нього кримінального правопорушення перебував на лікуванні в Дрогобицькій міській лікарні №1, внаслідок чого закладом охорони здоров'я були понесені витрати за 26 ліжко-днів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_3 за час перебування на стаціонарному лікуванні в Дрогобицькій міській лікарні.

За замістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема у разі у разі задоволення позову –на відповідача , тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 704,80 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд, –

вирішив :

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в користь Дрогобицької міської ради на р/р 31414544700014, 24060300 (інші надходження) ЗКПО 38007496, МФО 825014 витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 10504 грн. ( десять тисяч п’ятсот чотири гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 704,80 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області області протягом 30 (тридцяти) днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.П. Хомик