Рішення № 72115485, 08.02.2018, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1160/17

2/323/22/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

08.02.2018 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

при секретарі - Тахтаул А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, оф.32) до ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості за договором кредиту, –

В С Т А Н О В И В:

Первісний позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство «Кредобанк» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 71263,74 грн., судові витрати, зазначивши, що 14 червня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №1Ф-3203 (надалі – Кредитний договір), за яким відповідач отримав кредит у розмірі 80556,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами з 14 червня 2012 року по 01 грудня 2013 року у розмірі 0,001% річних, а з 01 грудня 2013 року по 01 червня 2017 року у розмірі 21,9% річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 01 червня 2017 року.

Відповідно до умов договору позичальник зобов’язаний повернути суму отриманих коштів, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в порядку, у строки та умовах, встановлених кредитним договором, щомісячними платежами, згідно зі встановленим графіком сплати кредиту.

Позивач виконав свої зобов’язання у повному обсязі, а саме: відповідачу було видано кредит у розмірі 80556,80 грн.

Відповідач належним чином умови договору не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 14 березня 2017 року становить 71263,74 грн.

17.10.2017 року між ОСОБА_2 акціонерним товариством «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір факторингу № 17/10-04, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором № 1Ф-3203 від 14.06.2012 року р. укладеними між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

14.12.2017 року ухвалою суду відповідно до ч.1 ст.37 ЦПК України ( в редакції, чинній на момент подання позову) було залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, оф.32) до участі у цій справі як правонаступника первісного позивача – Публічного акціонерного товариства «Кредобанк».

З 15.12.2017 року набрав чинності ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII.

Пунктом 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Виходячи з положень ч. 2, ч. 4, ч. 6 ст. 19, ст. 176, ст. 274 ЦПК України у новій редакції, ухвалою суду від 18.12.2017 року було вирішено питання про розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження, якою учасникам справи були встановлені процесуальні строки для подання письмових заяв по суті справи та відповідних доказів, а також про виклик відповідача в судове засідання шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті судової влади України.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, до суду надіслав заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягає. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки не повідомив, відзиву позову не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 14 червня 2012 року між ПАТ «Кредобанк» та відповідачем було укладено кредитний договір №1Ф-3203 (надалі – Кредитний договір), за яким відповідач отримав кредит у розмірі 80556,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами з 14 червня 2012 року по 01 грудня 2013 року у розмірі 0,001% річних, а з 01 грудня 2013 року по 01 червня 2017 року у розмірі 21,9% річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 01 червня 2017 року.

Відповідно до умов договору позичальник взяв на себе зобов’язання повернути суму отриманих коштів, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в порядку, у строки та умовах, встановлених кредитним договором, щомісячними платежами, згідно зі встановленим графіком сплати кредиту.

Позивач виконав свої зобов’язання у повному обсязі, а саме: відповідачу було видано кредит у розмірі 80556,80 грн.

Відповідач належним чином умови договору не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 14 березня 2017 року становить 71263,74 грн. та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 55356,53 грн., заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 15907,21 грн.

Судом встановлено, що відповідно до договору факторингу № 17/10-04 від 17.10.2017 року укладеному між ОСОБА_2 акціонерним товариством «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» право грошової вимоги за Кредитним договором № 1Ф-3203 від 14.06.2012 року р. укладеними між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Відповідно до ст.1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за сплату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов’язанні (крім випадків, передбачених ст515 Цивільного кодексу України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 10561 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, факт невиконання відповідачем кредитних зобов’язань за Договором підтверджується матеріалами справи, позов є законним і обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст.ст.6, 512, 514, 626-629, 610, 611, 612, 617, 625, 634, 638-642, 1048, 1049, 1050, 1054-10561, 1077 ЦК України, керуючись ст.ст.1, 10, 19, 141, 176, 263-265, 274, 280 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – задовольнити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (87301, АДРЕСА_2, ІПН:НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, оф.32, код ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за кредитним договором від 14.06.2012 р. №1Ф-3203 у розмірі 71263 (сімдесят одна тисяча двісті шістдесят три) грн. 74 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 55356,53 грн., заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 15907,21 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_3