Вирок № 72114628, 09.02.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/6706/17

Провадження 1-кп/554/187/2018

ВИРОК

Іменем України

Дата документу 09.02.2018

09 лютого 2018 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтава у складі:

судді Струкова О.М.

при секретарях Ткаченко І.А.,

ОСОБА_1

за участю прокурора Зінченко І.С.

захисників ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Октбрського районного суду м.Полтави матеріали кримінального провадження № 12016170040004531 по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, -

в с т а н о в и в :

02 листопада 2016 року, близько 16-ї години обвинувачений ОСОБА_4 керуючи автобусом «РУТА 20 СПГ» д.н.з. НОМЕР_1, рухався по вулиці Івана Мазепи від вулиці 23-го Вересня у напрямку вулиці Великотирнівської в місті Полтаві у крайній лівій смузі, а попереду в суміжній крайній правій смузі в попутному напрямку рухався тролейбус ЮМЗ-Т2 № 78, який при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу в районі зупинки громадського транспорту «4-та поліклініка», позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 («зебра») та дорожнім знаком 5.35.1 «Пішохідний перехід» зменшив швидкість та зупинився перед вказаним пішохідним переходом для надання переваги у русі пішоходам, які розпочали рух по пішохідному переходу. ОСОБА_4 не зменшив швидкість перед вказаним пішохідним переходом, не надав переваги у русі пішоходам, які розпочали рух по пішохідному переходу, а продовжив рух і скоїв наїзд на потерпілу ОСОБА_5, яка переходила проїзну частину дороги по вищевказаному пішохідному переходу справа наліво відносно напрямку руху транспортного засобу під керуванням обвинуваченого.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, забою головного мозку тяжкого ступеню з посттравматичним субарахноідальним крововиливом, коми 1-го ступеню, переломів кісток тазу, компресійного перелому тіла L1, забоїв м'яких тканин та саден шкіри голови, тулубу, кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 330 від 07.04.2017, кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

Причиною дорожньо-транспортної пригоди та наслідків, що настали, згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № 240 від 16.05.2017 стали порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 18.1, 18.4 «Правил дорожнього руху», а саме:

Відповідно до п. 18.1 водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Відповідно до п.18.4 якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України ОСОБА_4 з технічної точки зору знаходилися в причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Водій ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним за ст. 286 ч.2 КК України, та підтвердив, що 02 листопада 2016 року близько 16 год. він керував автобусом «РУТА 20 СПГ» д.н.з. НОМЕР_1 рухаючись по вулиці Івана Мазепи у напрямку вулиці Великотирнівської у крайній лівій смузі, а попереду в суміжній крайній правій смузі в попутному напрямку рухався тролейбус, який при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу в районі зупинки громадського транспорту «4-та поліклініка», зупинився, щоб пропустити пішоходів, а він продовжив рух і скоїв наїзд на потерпілу.

Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз'яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи, а вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України вважає повністю доведеною.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він своїми діями скоїв порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Відповідно до ст.. 66 КК України, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ст.. 67 КК України, обставин, які обтяжують його покарання, судом не встановлено.

При вирішенні цивільного позову суд виходить з наступного.

Заявлені позовні вимоги потерпілої ОСОБА_5 в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 182 543 грн., суд вважає за необхідне залишити без розгляду.

Заявлені позовні вимоги потерпілої ОСОБА_5 в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідно до статті 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сім'ї чи близьких родичів, у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди, суд враховує глибину душевних та фізичних страждань потерпілої, тривалість лікування у зв’язку з отриманими травмами, яка продовжує лікування до цього часу, та виходить із засад розумності, виваженості та справедливості і вважає, що в рахунок відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої 150 000 грн.

Позовні вимоги прокурора про стягнення з ОСОБА_4 на користь Полтавської обласної клінічної лікарні ім.. ОСОБА_6 витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_7 в сумі 7 405 грн. 30 коп. підлягають задоволенню.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його щире каяття, стан здоров’я, прохання потерпілої не призначати йому покарання пов’язане з позбавленням волі, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без відбуття покарання в місцях позбавлення волі, і знаходить за можливе застосувати до нього ст. 75 КК України, а також враховуючи, що робота ОСОБА_4 пов’язана з керуванням транспортними засобами та є його єдиним джерелом доходу, суд знаходить за можливе не застосовувати до нього додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у виді п’яти років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_4 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації.

Запобіжний захід – утримання під вартою відносно ОСОБА_4 скасувати, звільнивши його з-під варти негайно в залі суду.

Задовольнити заявлений по справі цивільний позов прокурора та стягнути з ОСОБА_4 на користь Полтавської обласної клінічної лікарні ім.. ОСОБА_6 ( ЄДРПОУ 01999106, МФО 831019 розрахунковий рахунок 31551201131527 ГДКСУ у Полтавської області) – 7 405 грн. 30 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 150 000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_4 в сумі 182 543 грн. - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати повязані з проведенням експертиз у сумі 2900 грн. 64 коп.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 30 днів з дня його проголошення.

СуддяОСОБА_8