Рішення № 72113476, 02.02.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/13309/17

Провадження №2-а/428/58/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2018 року м. Сєвєродонецьк

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Кордюкова Ж.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в приміщенні суду у м. Сєвєродонецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову позивач вказує, що вона з 10.06.2014 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_3. Від першого шлюбу позивач має сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який має тяжку хворобу і стояв на обліку в Донецькій обласній клінічній психіатричній лікарні. Після початку бойових дій вона разом із своєю дитиною була змушена залишитися в окупованому м. Єнакієве Донецької області, щоб мати можливість доглядати за дитиною у провідного фахівця. ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_1 у м. Кременчук Полтавської області народила другу дитину - ОСОБА_5. Проте, з побутових і фінансових причин вона була змушена разом з дитиною повернутися до м. Єнакієве. Позивачем не було вчасно подано у відповідне ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення заяву про призначення державної допомоги при народженні дитини, оскільки м. Єнакієве знаходиться на непідконтрольній українській владі території та у зв'язку з причиною по догляду за хворим сином ОСОБА_6, який потребував постійно догляду з її боку і з боку лікарів. Позивач змогла переїхати до м. Сєвєродонецьк лише у вересні 2017 року. 20.09.2017 року вона звернулася з заявою до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області про отримання допомоги від держави при народженні дитини. ОСОБА_1 отримала рішення від 12.10.2017 року про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини у зв'язку з пропуском строку 12 календарних місяців після народження дитини, передбачений Постановою КМУ від 27.12.2001 року №1751, для відповідного звернення за допомогою до УПСЗН. Позивач вважає вказане рішення таким, що порушує не тільки її права, а і права її дитини. У вказаному позові позивач просить про наступне: визнати рішення ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 12.10.2017 року про відмову ОСОБА_1 у отриманні допомоги при народженні дитини - протиправним; зобов'язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області вчинити певні дії та поновити строк на звернення до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області ОСОБА_1 щодо отримання державної допомоги при народженні дитини, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2; зобов'язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області здійснити ОСОБА_1 виплату державної допомоги при народженні дитини, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2; стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області сплачений судовий збір при подачі позовної заяви.

Представник відповідача не надав до суду письмовий відзив на адміністративний позов.

У зв'язку з розглядом справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), враховуючи положення ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дійшов висновку про можливість ухвалення законного судового рішення за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши та оцінивши надані позивачем та відповідачем письмові докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.12.2017 року було відкрито провадження в справі.

Позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з вищевказаним позовом зазначила про поновлення строку звернення до суду, оскільки від першого шлюбу вона має сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який має тяжку хворобу і стояв на обліку в Донецькій обласній клінічній психіатричній лікарні. Після початку бойових дій вона разом із своєю дитиною була змушена залишитися в окупованому м. Єнакієве Донецької області, щоб мати можливість доглядати за дитиною у провідного фахівця. ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_1 у м. Кременчук Полтавської області народила другу дитину - ОСОБА_5. Проте, з побутових і фінансових причин вона була змушена разом з дитиною повернутися до м. Єнакієве. Згідно до чинного законодавства позивачем не було вчасно подано у відповідне ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення заяву про призначення державної допомоги при народженні дитини, оскільки м. Єнакієве знаходиться на непідконтрольній українській владі території та у зв'язку з причиною по догляду за хворим сином ОСОБА_6, який потребував постійно догляду з її боку і з боку лікарів. Позивач змогла переїхати до м. Сєвєродонецьк лише у вересні 2017 року. 20.09.2017 року вона звернулася з заявою до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області про отримання допомоги від держави при народженні дитини.

Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За таких підстав, суд вважає, що причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з вказаним позовом є поважними, тому строк звернення позивача до суду за захистом її прав та інтересів щодо здійснення призначення виплати державної допомоги при народженні дитини підлягає поновленню.

Як вбачається з копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_2, виданого 22.10.2014 року Костянтинівським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно із копією довідки від 12.09.2017 року №0000327181 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого Автозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області 01.04.2015 року, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 року, батьком записаний ОСОБА_3, матір'ю - ОСОБА_1.

Згідно із копією довідки від 12.09.2017 року №0000327245 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до копії розпорядження від 12.10.2017 року вбачається, що заяву ОСОБА_1 від 20.09.2017 року №3/708 розглянуто, але допомогу при народженні дитини не призначено. Звернення надійшло більше 12 місяців після припинення виплати згідно п. 13 абз. 33 Постанови КМУ №1751.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_7. Позивач 20.09.2017 року фактично звернулася до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області з заявою про призначення виплат допомоги при народженні дитини, однак згідно розпорядження відповідача від 12.10.2017 року вирішено ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини не призначати на підставі п.13 абз. 33 Постанови КМУ №1751 від 27.12.2001 року.

Вказані обставини не заперечувалися сторонами по справі та підтверджуються письмовими доказами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, суд враховує наступні правові норми.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Стаття 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» зазначає, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Відповідно до ч.ч. 7, 9 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Пункт 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року (далі - Порядок), містить більш вичерпний перелік підстав припинення виплати допомоги при народженні дитини.

Відповідач у своєму розпорядженні, в обґрунтування правомірності відмови у призначені виплати допомоги при народженні дитини, посилається п. 13 Порядку, згідно до абз. 33 якого виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев'ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною, звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.

Однак, суд не може погодитися з діями відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області, оскільки, з аналізу п. 13 Порядку вбачаються підстави припинення виплати допомоги при народженні дитини з підстав невиконання батьківських обов'язків, відмови від дитини, передання її на виховання до інтернату чи інших закладів, тощо. При цьому абзацом 33 пункту 13 Порядку, на який посилається відповідач в оскаржуваному розпорядженні, передбачено порядок поновлення виплати допомоги, яка була зупинена з зазначених підстав.

Крім того, слід зазначити, що абз. 1 п. 55 розділу «Виплата державної допомоги сім'ям з дітьми» Порядку передбачає, що допомога, яка не отримана вчасно внаслідок невиконання її отримувачами умов, визначених цим Порядком, виплачується за минулий час з моменту призначення, але не більш як за шість місяців з місяця звернення за її одержанням, крім випадків, визначених у абзаці десятому пункту 35 цього Порядку.

Абзацом 2 вказаного пункту передбачено, що призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім'ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень.

Також, згідно п.8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей, затв. ПКМУ № 595 від 07.11.2014, особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затв. Постановою КМУ від 01.10.2014 р. №509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів ( установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Суд вважає, що вини одержувача ОСОБА_1 у призначенні виплати допомоги та не отриманні допомоги при народженні дитини вчасно не має. Також, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 виховує дитину та виконує батьківські обов'язки, обмежень в часі щодо призначення виплати допомоги при народженні дитини, не призначеної не з вини одержувача ОСОБА_1, в Законі України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та Тимчасовому порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей не передбачено.

Крім того, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 та її дитина як громадяни України мають право на соціальний захист від держави, а соціальний захист - це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства. Забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, держава зобов'язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. Позивач ОСОБА_1, в сім'ї якої виховуються та проживає неповнолітня дитина, має право на державну допомогу, яка надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Враховуючи, що обмежень в часі для звернення за призначенням виплати допомоги при народженні дитини не має, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 виплату допомоги при народженні дитини слід призначити, а позовні вимоги задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі згідно із статтею 139 КАС України суд враховує, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, а отже наявні підстави для присудження на користь позивача всіх понесених нею судових витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 640 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 263, 293-295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2) до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області (місце знаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15-б) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Подовжити ОСОБА_1 строк на звернення до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області з питання призначення допомоги при народженні дитини та зобов'язання поновити виплату державної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнати рішення ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 12.10.2017 року протиправним про відмову ОСОБА_1 у отриманні допомоги при народженні дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зобов'язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області призначити та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, виплату державної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 24179564, суму судових витрат в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в Донецькому апеляційному адміністративному суді через Сєвєродонецький міський суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ж. І. Кордюкова