Рішення № 72113060, 08.02.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження 2-а/235/39/18

Справа №235/6336/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 лютого 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Соловйової М.О.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що є пенсіонером за віком. З 10 вересня 2009 року здобув право на пенсію, яку він отримував за місцем свого постійного проживання. Однак, у зв'язку із проведенням бойових дій та антитерористичної операції в його населеному пункті, побоюючись за своє життя, він вимушений був покинути своє постійне місце проживання та переїхати до сел. Новоекономічне Донецької області, Красноармійського району. З листопада 2014 року він отримував пенсію у Красноармійському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, оскільки є внутрішньо переміщеною особою.

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішнього переміщеної особи від 16.12.2014 року №1441003691 позивача було взято на облік як внутрішньо переміщену особу з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції та перебуває за адресою: Донецька область, Красноармійський район, сел. Новоекономічне, вул. Синянська, буд. 21. Але розпорядженням начальника Управління соціального захисту населення Красноармійської райдержадміністрації від 04.07.2016 року, згідно п.З ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов, підписаного власником будинку.

Позивач повторно отримав довідку внутрішньо переміщеної особи №1441021741 від 27.07.2016 року. Згідно із розпорядженням в.о. начальника управління від 24.03.2017 року ця довідка внутрішньо переміщеної особи також була скасована відповідно до п.З ч. 1, абзаців 7,8,9, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», враховуючі дані, отримані з відповідних державних реєстрів, в яких встановлено факти тривалої відсутності (понад 60 днів) за місцем проживання на території Покровського району. Згідно п.4 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, робочою групою протягом десяти робочих днів , а саме 29.03.2017 року було проведено додаткову перевірку місця проживання/перебування позивача та особисто не було вручене повідомлення про скасування довідки в зв'язку з відсутністю

позивача за вказаним місцем проживання/перебування, що підтвердив власник будинку та повідомив про виїзд позивача до м. Дніпро.

Згідно абзаців 3,4 п.2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа зобов'язана повідомляти про зміну фактичного місця проживання /перебування або про повернення до покинутого місця проживання протягом 10 днів. Управління соціального захисту населення не було повідомлене про зміну фактичного місця проживання позивача.

Позивач втретє звернувся з письмовою заявою та отримав довідку внутрішньо переміщеної особи №1441025423 від 04.04.2017 року за тією ж адресою. В той же день звернулися до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою щодо поновлення виплати пенсії, від якого було надіслано запит № 412 від 04.04.2017 року для перевірки фактичного місця проживання/перебування на території району. 03.05.2017 року було проведено перевірку фактичного проживання/перебування і встановлено факт відсутності позивача за вказаною адресою. Спеціалістами управління було залишено повідомлення. Згідно п.6 вище названого Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо- переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування позивачу необхідно було з'явитися до управління соціального захисту населення протягом трьох робочих днів для проходження фізичної ідентифікації. 05.07.2017 року позивач з'явився до управління. У той же день було складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за вказаною адресою.

Для розгляду комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам були надані докази щодо причин відсутності на території Покровського району, а саме: виїзд для допомоги свої доньці ОСОБА_2, у догляді за нею після проведенні операції ( копія історії хвороби додається); хвороба протягом 2-х тижнів і неспроможність за станом здоров'я перетнути пункт перетину (довідка була передана працівнику УСЗН); догляд за хворим родичем якому потрібен постійний догляд (копія виписки медичної карти додається).

Розглянувши документи надані позивачем, подання управління соціального захисту населення райдержадміністрації та акт обстеження матеріально-побутових умов, комісія ухвалила рішення про поновлення виплати пенсії згідно п. 16 вище названого Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (протокол засідання комісії від 16.06.2017 року № 24).

Але позивачеві не було відновлено нарахування та виплата пенсії в період з квітня - травня 2017 року. З метою з'ясування причин та підстав припинення виплати пенсії позивач звернулася до відповідача та листом від 07 червня 2017 року № 16876/02/25 Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило позивача, що з квітня 2017 року виплата пенсії була зупинена відповідно до проведення синхронізації бази Управління ПФУ та бази УСЗН (база переміщених осіб з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509) при нарахуванні виплатного періоду 2017 року в пенсійній справі позивача зафіксовано «особливість «93».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних І послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Тобто, виходячи з приписів наведених норм, реалізація права на отримання пенсійних виплат пов'язана з фактором реєстрації пенсіонера як внутрішньо переміщеної особи, що має бути підтверджено відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Згідно П.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, окрім випадків передбачених ст. 12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено чіткий перелік підстав для припинення виплати призначеної пенсії.

Закон № 1706-УІІ не встановлює жодних випадків для припинення виплати пенсії. Більш того, ані цей Закон, ані будь-який інший закон не встановлює таку підставу для припинення виплати пенсії, як скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи. Крім того в позивача не має підстав для скасування довідки, оскільки в нього не було можливості своєчасного перетинання пункту перетину за поважних причин, та докази які він надав на розгляд комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам були зараховані як поважні причини і довідку внутрішньо переміщеної особи було поновлено.

Відповідач, припинивши виплату пенсії та не виплачуючи позивачу пенсію за віком з квітня 2017 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, посилаючись на відсутність результату рішення комісії, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_1, у тому числі шляхом зобов'язання поновити нарахування та виплатити позивачу пенсію.

ОСОБА_1 звернувся до управління за поновленням виплати пенсії 04.04.2017 року, виплату пенсії заявнику було поновлено через 2 місяці з дня прийняття рішення про відмову, згідно протоколу УСЗН №24 від 16.06.2017 року.

Але вважаю неправомірним не нарахування соціальних виплат ОСОБА_1 оскільки, згідно з п.14, 15 Порядка призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затвердженого Постановою КМУ від 8 червня 2016 року № 365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» У разі прийняття рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати комісія не пізніше наступного робочого дня надсилає копію такого рішення органові, що здійснює соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.

ОСОБА_1, звернувся до управління 04.04.2016 року , рішенням комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання Протокол №24 від 16.06.2017 року було вирішено поновити соціальні виплати ОСОБА_1 згідно діючого законодавства, відповідно до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затвердженого Постановою КМУ від 8 червня 2016 року № 365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» - орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та здійснює повернення сум недоотриманих соціальних виплат за минулий період відповідно до законодавства, а згідно з довідкою про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії №5988 від 06.11.2017 року вказано, що в період квітень - травень 2017 року пенсія нарахування пенсії не проводилось.

Вважає такі дії відповідача неправомірними, такими, що порушують його конституційні права.

Позивач просить суд визнати неправомірною бездіяльність Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду Донецькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 в період з квітня-травня 2017 року. Зобов'язати Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду Донецької області здійснити нарахування ОСОБА_1 виплату пенсії з квітня-травня 2017 року. Стягнути судові витрати.

Відповідач - Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області у відзиві проти позову зазначив, що заперечує проти вимог позивача, викладені у позовній заяві за їх необґрунтованістю.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону 1706.

Після реєстрації місця проживання особи на території, підконтрольній українській владі, вважається внутрішньо переміщеною особою.

Після проведення синхронізації баз Управління та управління праці соціального захисту населення відбувається блокування виплат пенсії за відсутності факту перебування за місцем реєстрації. Протокол УПСЗ № 24 від 16.06.2017 підтверджує правомірність блокування та відсутності протиправності дій Управління.

Відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» 15 грудня 2017 року почала діяти нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно п. 10 ст.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 1 ст. 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України,за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг відноситься до справ незначної складності і підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою суду від 01.12.2017 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України (в редакції Закону України від 3.10.2017р.) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

ОСОБА_1 є пенсіонером відповідно до посвідчення № НОМЕР_1, за віком, довічно (а.с.11).

Спірним питанням у даній справі є правомірність (протиправність) дій відповідача щодо не виплати пенсії позивачу за квітень та травень 2017р.

Згідно листа Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 03.11.2017р. ОСОБА_1 тимчасово не проводилась виплата пенсії з квітня по травень 2017 року. Пенсію поновлено через 2 місяці з дня прийняття рішення про відмову, згідно протоколу УСЗН № 24 від 16.06.2017р. (а.с.23, 24).

З довідки від 6.11.2017р., яка видана відповідачем, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку, за квітень та травень 2017 року пенсію не отримував (а.с.25).

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014р. №1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-VI (далі - Закон № 1058-VI) або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини суд звертається до положень Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність або відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду, тощо.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні не запроваджено.

Згідно з частиною 2 ст. 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів,на території яких здійснювалася антитерористична операція. Населений пункт, в якому зареєстрований позивач є м. Макіївка Донецької області.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р., ні Законом України від 02.09.2014р. №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ні будь-яким іншим Законом України не встановлені обмеження права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.

Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 29 ЦК України місце проживання фізичної особи це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина шоста статті 29 ЦК України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.

Отже, виходячи із зазначених норм законодавства, правової та соціальної природи пенсії право громадянина на призначення йому пенсії не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користування правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як свідчить аналіз практики Європейського суду, у контексті Європейської конвенції до майна належать, крім рухомих і нерухомих речей, також і право на пенсію (справа „Мюллер проти Австрії").

У рішенні від 8 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суд при розгляді цієї справи враховує практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, як Законом України «Про запобігання та протидії дискримінації в Україні», так і практикою ЄСПЛ встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.

У статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на викладене, в діях відповідача вбачаються ознаки дискримінації по відношенню до позивача, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно діючого законодавства.

Позивач не був повідомлений про припинення виплати пенсії, відповідне рішення управлінням не приймалось, а дізнався про порушення його прав і про підставу такого порушення після особистого звернення до відповідача, та в межах строку звернувся до суду.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, не виплачуючи позивачу пенсію за квітень та травень 2017 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_1 шляхом визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання поновити виплату пенсії.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 640 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 6-9, 19, 44,77, 241 - 246, 371 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37869345, адреса: 85302, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Центральна, 154) про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період квітень-травень 2017 року.

Зобов'язати Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити нарахування та виплатити пенсію за квітень-травень 2017 року ОСОБА_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 37869345, на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обовязки, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 8 лютого 2018 року.

Суддя