Постанова № 72112834, 08.02.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 237/1483/16-ц Номер провадження 22-ц/775/254/2018

Доповідач Санікова О.С.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Санікової О.С.

суддів: Будулуци М.С., Канурної О.Д.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №237/1483/16-ц

за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» на рішення Мар?їнського районного суду Донецької області від 03 серпня 2017 року,

(суддя - Ліпчанський С.М., рішення ухвалене 03 серпня 2017 року у м. Курахове Донецької області),

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року ПАТ «ВБР» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, посилаючись на те що ОСОБА_2 належним чином не виконала свої зобов'язання за кредитниим договором № IKCASHSТG.130301.003 від 12 лютого 2014 року, внаслідок чого станом на 22.04.2016 року виникла заборгованість, яка складає 27 189,26 грн.

Рішенням Мар?їнського районного суду Донецької області від 03 серпня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 947 грн. 08 коп. на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку»; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у ромірі 1378 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «ВБР» просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «ВБР» про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 11 242,17 грн. та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ «ВБР» посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, вважаючи, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відноситься лише до неустойки (пені/штрафів) за несвоєчасне виконаного грошового зобов'язання та не якою мірою не стосується комісії, оскільки це є платою за послуги банку, а не способом забезпечення зобов'язання/штрафною санкцією.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справ, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 лютого 2014 року між ПАТ «ВБР» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № IKCASHSТG.130301.003.

Відповідно до п.п. 1.1-1.10 кредитного договору банк зобов'язався надати відповідачу кредит у вигляді строкового кредиту у розмірі 19 570,00 грн. на наступні цілі: споживчі потреби, строком до 11 лютого 2017 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у - 0.001 % річних та комісії за надання кредитних ресурсів у розмірі - 3,00 відсотка від суми кредиту по договору, щомісяця в період сплати, а відповідач зобов'язався щомісячно, в період сплати передбачений кредитним договором, надавати банку кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості у розмірі встановленого графіком погашення, зазначеного в п.2.5. Кредитного договору.

Банк виконав взяті на себе зобов'язання з видачі готівкових коштів, що підтверджується заявою позичальника про видачу готівки № 352370 від 12.02.2014 року.

Відповідач умови кредитного договору не виконав, взяті кредитні кошти у встановлені договором строки, не повернув.

Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів сплати кредитних коштів.

Відповідач має заборгованість у розмірі 27 189,26грн. а саме: поточна заборгованість за кредитом - 5 067,26 грн.; прострочена заборгованість за кредитом - 10 879,82 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 0,01 грн.; прострочена заборгованість по комісії - 11 242,17 грн.

Перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ПАТ «ВБР» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи ПАТ «ВБР» у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з комісії, суд першої інстанції виходив з того, що така заборгованість не підлягає стягненню відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Проте такі висновки суду є помилковими.

Відповідно до ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

З матеріалів справи вбачається, що 12 лютого 2014 року саме в письмовій формі був укладений кредитний договір між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_2, відповідно до умов якого банк на умовах, визначених цим договором, надає позичальнику у тимчасове, платне користування грошові кошти (п.1.1); кредит надається в сумі 19 570.00 грн. на наступні цілі: в розмірі 19000.00 грн. надається на споживчі потреби, в розмірі 570.00 грн. надається з метою оплати винагороди банку за надання фінансового інструменту (п.1.2); термін користування кредитом до 11 лютого 2017 року (п.1.3); процентна ставка за користування кредитом 0,001 процентів річних (п.1.4); позичальник сплачує банку комісію за надання фінансового інструменту в розмірі 570.00 грн. у день укладення кредитного договору. Сплата комісії здійснюється в гривні (п.1.5); позичальник сплачує банку комісію за надання кредитних ресурсів у розмірі 3.00% відсоток від суми кредиту по договору, щомісяця в період сплати. Сплата комісії здійснюється в гривні. Розрахунок та нарахування здійснюється щомісяця в перший робочий день місяця за поточний місяць. Комісія за місяць видачі кредиту не нараховується. Нарахування комісії здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму кредиту, що зазначений у п. 1.2 (п.1.6).

Отже, підписавши зазначений кредитний договір, вважається, що ОСОБА_2 погодилась з умовами договору, в тому числі з умовами щодо нарахування та сплати комісії у встановленому розмірі. Матеріали справи не містять даних про те, що кредитний договір в цій частині визнаний не дійсним.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов'язань по погашенню кредиту, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 22 квітня 2016 року за кредитною угодою IKCASHSТG.130301.003 від 12 лютого 2014 року заборгованість відповідачки зі сплати комісії складає 11 242 грн.17 коп. і ця сума відповідачкою не спростована.

Висновок суду першої інстанції про те, що зазначена сума не підлягає стягненню з відповідачки відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є помилковим, оскільки відповідно до ст. 2 зазначеного Закону на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (проводили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Зазначеним Законом не заборонено нарахування комісії.

Отже, судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» про стягнення комісії і ухвалення нового судового рішення про задоволення вимог ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» про стягнення з ОСОБА_2 комісії в сумі 11 242 грн. 17 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» сплачений ним судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1515 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» задовольнити.

Рішення Мар?їнського районного суду Донецької області від 03 серпня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» до ОСОБА_2 про стягнення комісії скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» заборгованість за комісією за кредитною угодою IKCASHSТG.130301.003 від 12 лютого 2014 року в сумі 11 242 грн. 17 коп. та судовий збір в сумі 1515 грн. 80 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: