Ухвала суду № 72112644, 08.02.2018, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №354/369/16-к

Провадження № 1-кп/345/117/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.02.2018 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Мигович О.М.

суддів : Кардаш О.І.

ОСОБА_1

секретаря Шмігель І.О.

за участю прокурора Лизак Р.В.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші кримінальне провадження № 12012090110000008 про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.4 ст.190 КК України

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника місцевої прокуратури ОСОБА_6 звернувся з клопотанням про арешт нежитлових будівель за адресою: участок Вишні, буд 255, с.Поляниця, м.Яремче, Івано-Франківської області до складу яких, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ( індексний номер витягу 29235025 від 10.11.2014 року) входять: готельно-ресторанний комплекс, загальною площею 1243,2 кв.м., адміністративно-господарський корпус, загальною площею 385,6 кв.м., навіс, навіс, альтанка, альтанка, ворота, огорожа, септики, а також заборонення вчинення будь-яких реєстраційних дій , внесення змін, записів до Державного реєстру речових прав та їх обтяжень про вище вказані нежитлові будівлі.

Клопотання мотивує тим, що обвинувачений ОСОБА_3 вчиняв дії, спрямовані на приховування слідів злочину , в якому він обвинувачується, а нежитлові будівлі за адресою: участок Вишні, буд. 255, в с.Поляниця , м.Яремче, Івано-Франківської області, набуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення, і на даний час існує сукупність підстав та підозр вважати, що є загроза вчинення інших протиправних дій, зокрема внесення змін, записів до Державного реєстру речових прав та їх обтяжень або вчинення інших дій, що можуть ускладнити або унеможливити встановлення дійсних обставин справи по цій справі через їх приховування. Накладення арешту та заборона вчинення реєстраційних дій за таких обставин є співмірним та необхідним заходом для досягнення цілей кримінального провадження. Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину проти власності, який відносить до категорії особливо тяжких, за вчинення якого відповідно до ч. 4 ст. 190 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна.

У судовому засіданні прокурор, потерпілий та його представник клопотання підтримали з викладених в ньому підстав.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник просять в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно відмовити.

Суд, вислухавши думку прокурора, інших учасників кримінального провадження та проаналізувавши додані до клопотання матеріали, вважає, що клопотання не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав:

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч. 4 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

За правилами ч. 5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно ч. 6 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Ст.171 КПК України передбачено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання учасниками кримінального провадження їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Отже обовязок з доведення підстав накладення арешту на майно покладається саме на особу, яка просить накласти такий арешт.

Відповідно до ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Обвинуваченим по кримінальному провадженні № № 12012090110000008 за ч. 4 ст.190 КК України є ОСОБА_3. Досудове розслідування по даному кримінальному провадженні було розпочате 28.11.2012 року.

В судовому засіданні встановлено, що майно, на яке прокурор в своєму клопотанні просить накласти арешт, а саме нежитлові будівлі за адресою: участок Вишні, буд 255, с.Поляниця, м.Яремче, Івано-Франківської області, а саме : готельно-ресторанний комплекс, загальною площею 1243,2 кв.м., адміністративно-господарський корпус, загальною площею 385,6 кв.м., навіс, навіс, альтанка, альтанка, ворота, огорожа, септики, належать потерпілому ОСОБА_4 .

Даний факт підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ( індексний номер витягу 29235025 від 10.11.2014 року), який долучений прокурором до клопотання про арешт майна.

Тобто на час на час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, власник майна в статусі обвинуваченого не перебуває, у звязку з чим у суду відсутні правові підстави для накладення арешту на майно.

Крім того, в судовому засіданні прокурор не навів обставин, які б перешкоджали накладенню арешту на майно, зазначене в клопотанні, з часу досудового розслідування по даний час, не довів підстав і мети накладення арешту, конкретних фактів і доказів, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження обвинуваченим чи третіми особами майном, на яке слід накласти арешт, не наведено фактів, з яких вбачається в чому полягає загроза вчинення протиправних дій.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, та те, що прокурором не доведено необхідність накладення арешту на майно та надано не достатньо доказів для накладення арешту, суд прийшов до висновку, що в задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.170-175 КПК України , суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна, а саме : нежитлових будівель за адресою: участок Вишні, буд 255, с.Поляниця, м.Яремче, Івано-Франківської області до складу яких, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ( індексний номер витягу 29235025 від 10.11.2014 року) входять: готельно-ресторанний комплекс, загальною площею 1243,2 кв.м., адміністративно-господарський корпус, загальною площею 385,6 кв.м., навіс, навіс, альтанка, альтанка, ворота, огорожа, септики, а також заборонення вчинення будь-яких реєстраційних дій , внесення змін, записів до Державного реєстру речових прав та їх обтяжень про вище вказані нежитлові будівлі, по кримінальному провадженню № 12012090110000008 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.4 ст.190 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом семи днів з дня оголошення до відповідно до ст.ст.309,395 КПК України.

Головуючий:

Судді: