Рішення № 72111944, 09.02.2018, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1294/17

Провадження № 2/192/65/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"09" лютого 2018 р.Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Стрельникова О.О.

за участю: секретаря судового засідання – Корота Л.С.,

представника відповідача – ОСОБА_1А.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 16 травня 2016 року, відповідач отримав кредит в розмірі 51122 грн. 48 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Генеральна угода разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, складає між ним і банком договір, що підтверджується його підписом у заяві.

У відповідності до умов договору банк свої зобов’язання виконав в повному обсязі та видав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв’язку з чим станом на 17 серпня 2017 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 59334 грн. 13 коп., з яких 41670 грн. 13 коп. – заборгованість за кредитом, 4843 грн. 40 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 8316 грн. 17 коп. – заборгованість по пені та комісії, а також нарахований відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди Умов штраф в сумі 4504 грн. 43 коп., від сплати яких відповідач ухиляється, у зв’язку з чим позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в примусовому порядку.

Представник позивача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, надав суду клопотання згідно якого просить суд про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та прохав їх задовольнити (а.с. 4, 95). Згідно письмових пояснень наданих до суду 24 листопада 2017 року, зазначив, що відповідач маючи невиконані кредитні зобов’язання за якими ним неодноразово було порушено строки та порядок погашення заборгованості, за власним бажанням 16 травня 2016 року звернувся до позивача з метою створення сприятливих умов для виконання зобов’язань за договором №SAMDNS2000073336177 від 10 січня 2013 року. В наслідок чого, відповідачем добровільно підписано Генеральну угоду, в якій зазначено, що він ознайомився та згодний з Умовами та Правилами. Окрім цього, йому було надано для ознайомлення Умови та Правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Генеральній угоді. При підписанні договору реструктуризації відповідачеві за кредитним договором, було списано проценти в розмірі – 3307 грн. 91 коп., комісію в розмірі – 99 грн. 11 коп., штраф в розмірі – 1097 грн. 41 коп. Загальна сума заборгованості після підписання договору реструктуризації складала 54050 грн. 48 коп. з урахуванням суми першого внеску в розмірі 2928 грн. 00 коп., а відповідач натомість повинен був кожного місяця вносити грошові кошти в розмірі 1854 грн. 72 коп., для погашення заборгованості за кредитом, в період з 01 по 25 число кожного місяця. Згідно Генеральної угоди між сторонами було погоджено новий строк погашення заборгованості, а саме з 16 травня 2016 року по 31 травня 2019 року, розмір заборгованості, розмір відсоткової ставки, порядок і спосіб внесення платежів на погашення заборгованості, а саме шляхом відкриття картрахунку та встановлення кредитного ліміту на платіжну карту в розмірі загальної суми заборгованості. При цьому зазначив, що укладення Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості, не містить під собою видачу кредитних коштів. Згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач вносив грошові кошти в рахунок погашення заборгованості, але допустив порушення термінів, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість за Генеральною угодою та була нарахована пеня, розмір якої складає 4% від суми заборгованості за кредитом (а.с. 65-72).

Відповідач, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 94), в судове засідання не з’явився причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, але вважав, у випадку, якщо суд буде задовольняти позов то в частині заборгованості за тілом кредиту та процентами вимоги підлягають задоволенню, а в частині пені, комісії та штрафу відмові. Згідно письмових заперечень наданих в судовому засіданні 31 жовтня 2017 року, зазначив, що позивачем сума заборгованості за кредитним договором станом на 17 серпня 2017 року в розмірі 59334 грн. 13 коп. нарахована занадто велика, оскільки наданий до позовної заяви розрахунок заборгованості не можна вважати доказом наявності боргу, так як він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з нього не вбачається з якого строку нараховувалася пеня та прострочення платежів.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і право на яку згідно ст. 550 ЦК України виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, а також сплата неустойки.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну, або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Однією із різновидностей зобов’язання є кредитний договір, який укладається між сторонами відповідно до вимог ст.ст. 1046-1050, 1054-10561 ЦК України та відповідно до ст. 629 цього Кодексу є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 та ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит, при цьому кредитний договір укладається в письмовій формі.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», як позикодавцем, та відповідачем ОСОБА_3, як позичальником, 16 травня 2016 року була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт без номера (а.с. 7), відповідно до якої останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну у розмірі 51122 грн. 48 коп., строком на 36 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 31 травня 2019 року, при цьому відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Генеральна угода разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладено на банківському сайті, складає між ним і банком договір, що підтверджується його підписом в угоді (а.с. 8-31).

Відповідно до умов зазначеного договору позивач передав відповідачу грошові кошти, а останній згідно з п. 2.1.1.5.5, п. 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором, а у разі невиконання зобов’язань за договором на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку (а.с. 26 зворот). Крім цього, у випадку невиконання або неналежного виконання ним взятих на себе грошових зобов’язань більше ніж 31 днів відповідач зобов’язаний сплатити, згідно п. 2.2 Генеральної угоди, штраф в розмірі 4504 грн. 43 коп. (а.с. 7).

Згідно п. 1.1.3 вищезазначеної Генеральної угоди між сторонами, кінцевий термін повернення коштів 31 травня 2019 року (а.с. 7).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що за формою та змістом зазначений кредитний договір між сторонами було укладено відповідно до вимог ст.ст. 626, 638, 639, 1046-1050, 1054-10561 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідач в порушення умов договору не виконав взяті на себе грошові зобов’язання та не виплатив кредит у встановлений строк в повному обсязі, в зв’язку з чим станом на 17 серпня 2017 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 59334 грн. 13 коп., з яких 41670 грн. 13 коп. – заборгованість за кредитом, 4843 грн. 40 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 8316 грн. 17 коп. – заборгованість по пені та комісії, а також нарахований відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди Умов штраф в сумі 4504 грн. 43 коп., що вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості (а.с. 5), а вказане свідчить про те, що у відповідача виникла прострочена заборгованість, на яку позивачем нараховані відсотки та комісія, а також пеня та штраф за порушення умов договору.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України - обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом в судовому засіданні було роз’яснено представнику відповідача його право на звернення до суду з клопотанням про призначення судової експертизи на підтвердження того, що нарахування заборгованості зроблено з порушеннями, але представник відповідача таким правом не скористався.

Подане відповідачем 18 січня 2018 року клопотання про призначення судової-економічної експертизи судом залишено без розгляду у зв’язку з не відповідністю форми клопотання ст. 183 ЦПК України, інших клопотань ні відповідач ні його представник суду не подавали.

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, суд вважає, що оскільки представником відповідача не надано суду доказів, щодо невірного нарахування позивачем заборгованості за кредитним договором, аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача за спірним кредитним договором б/н від 16 травня 2016 року заборгованість у загальній заборгованість в загальній сумі 59334 грн. 13 коп. є обґрунтованими та у відповідності до ст.ст. 611, 615 ЦК України підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд також не приймає доводи представника відповідача про те, що генеральна угода була підписана відповідачем під впливом обману, оскільки на підтвердження зазначеного представником відповідача не надано суду жодного доказу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розмірі задоволених вимог.

Таким чином, у зв’язку і задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір сплачений ним під час звернення з позовом до суду (а.с. 1, 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526-530, 533, 536, 549-551, 598, 610-615, 624-626, 638-643, 1046-10561 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 81, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, який мешкає: с. Сурсько-Михайлівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул. Будьонного, буд. 90, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємців і організацій України 14360570, за Генеральною угодою б/н від 16 травня 2016 року заборгованість в розмірі 41760 (сорок одна тисяча шістсот сімдесят) грн. 13 (тринадцять) коп., по відсоткам за користування кредитом – в розмірі 4843 (чотири тисячі вісімсот сорок три) грн. 40 (сорок) коп., по пені та комісії – в розмірі 8316 (вісім тисяч триста шістнадцять) грн. 17 (сімнадцять) коп., штраф – в розмірі 4504 (чотири тисячі п’ятсот чотири) грн. 43 (сорок) коп., а всього – 59334 (п’ятдесят дев’ять тисяч триста тридцять чотири) грн. 13 (тринадцять) коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 1600 (одна тисяча шістсот) грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09 лютого 2018 року.

Головуючий: суддя Стрельников О.О.