Постанова № 72111876, 08.02.2018, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/3683/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.02.2018 року Краснолиманський міський суд Донецької облсті у складі:

головуючого судді - Саржевської І.В.

за участю секретаря - Білоус Д.А.,

представника позивача- ОСОБА_3,

представника відповідача - Шепотько М.А.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області, третя особа голова комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лиманської міської ради, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.12.2017 представник позивача ОСОБА_3 звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області в інтересах ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області, третя особа голова комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лиманської міської ради, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії(а.с.3-6).

25.01.2017 представник позивач ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги та просив визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області, щодо проведення 16.11.2017 додаткової перевірки місця проживання ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1, після проходження ОСОБА_2 13.11.2017 фізичної ідентифікації; скасувати акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, складеного соціальним інспектором Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради 09.11.2017; скасувати рішення комісії Лиманської міської ради з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 60 від 23.11.2017 про відмову у призначенні ОСОБА_2 соціальних виплат; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що з жовтня 2017 ОСОБА_2 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в Управлінні соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області, про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 0000365076 від 10.2017, в якій вказана адреса та на теперішній час позивач мешкає за адресою: АДРЕСА_1. З 2001 позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком. Відкривши відповідний пенсійний рахунок в AT «Ощадбанк» м. Лиман позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Лиман із заявою про запит пенсійної справи по новому місцю проживання та відновлення пенсійних виплат. 09.11.2017 соціальним інспектором Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради була проведена перевірка внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 На час проведення перевірки позивача не було на місці у зв'язку з тим, що вона виїхала по особистих справах у м. Бахмут. Власнику житла було залишено повідомлення про те, що громадянка ОСОБА_2 має протягом трьох робочих днів з'явитися до управління для проходження фізичної ідентифікації. Під час перевірки соціальний інспектор не став перевіряти матеріально-побутові умови проживання ОСОБА_2 та не запропонував власнику житла підписати акт. 13.11.2017 позивач з'явилась для проходження фізичної ідентифікації, пройшла та підписала акт обстеження.16.11.2017, коли позивач знаходилась по особистих справах в м. Лиман їй зателефонував соціальний інспектор та повідомив, що він знаходиться на б/в «Незабудка» та проводить додаткову перевірку. Позивач пояснила йому, що вона зараз в м. Лиман, на що соціальний інспектор заявив, що він зазначить в акті факт того, що ОСОБА_2 не мешкає за вказаною адресою. Пізніше позивач з'ясувала у власника житла, який 16.11.2017 знаходився за вказаною адресою, що в цей день соціальний інспектор не з'являвся та жодну перевірку не проводив. На адвокатський запит представника позивача управлінням було повідомлено, що 09.11.2017 була проведена перевірка «факту» проживання ОСОБА_2, 13.11.2017 позивач з'явилась до управління для проходження фізичної ідентифікації, 16.11.2017 була здійснена додаткова перевірка «факту» проживання ОСОБА_2 без зазначення підстав такої перевірки. 23.11.2017 на підставі подання управління про відмову в поновленні(призначенні) соціальних виплат позивачу було відмовлено в призначенні соціальних виплат. Проте позивач не погоджується з таким рішенням, оскільки неправомірні дії Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради по проведенню додаткової перевірки місця проживання після проходження фізичної ідентифікації, складання акту на підставі цієї перевірки та направлення подання до комісії по призначенню (поновленню) соціальних виплат про відмову в призначенні (поновленні) соціальних виплат суперечать нормам Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затвердженим постановою КМУ №365 від 08.06.2016 року. Вважає такі дії відповідача неправомірними, а тому представник позивача звернувся до суду за захистом порушених прав.

Позивач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явилась; відповідно до п.4 ч.3 ст.205 КАС України суд розглядає справу за її відсутності.

Представник позивача ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_3(а.с.18-19), в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник третьої особи, голова комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лиманської міської ради, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, до суду не з'явилась, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності, рішення просила ухвалити на розсуд суду(а.с. 34).

Представник відповідача Шепотько М.А., діюча за довіреністю начальника Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області (а.с.46), в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, підтвердила факт проведення перевірки 09.11.2017 проживання внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1, 13.11.2017 проходження фізичної ідентифікації позивача, про що було зазначено в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, та 16.11.2017 здійснення додаткової перевірки факту проживання внутрішньо переміщеної особи. Але зазначила, що ця дія не суперечить чинному законодавству України, виходячи з того, що згідно пункту 2 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затвердженого Постановою КМУ №365 від 08.06.2016 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, тобто обмежень стосовно контролю шляхом відвідування частіше ніж один раз на шість місяців законодавство не встановлює. 16.11.17 ОСОБА_2 не було за вказаною адресою, про що було зазначено в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї. 23.11.2017 на комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам розглянувши Подання Управління № 71 від 23.11.2017 прийнято рішення № 60 від 23.11.2017 про відмову в призначенні (поновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі -ОСОБА_2. Рішення передане до Управління Пенсійного Фонду України м. Лиман 23.11.2017. Таким чином Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області діяло в межах повноважень, передбачених законодавством України, тому просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовну заяву ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області, третя особа голова комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лиманської міської ради, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2, є громадянкою України, яка постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2(а.с.7). Внаслідок проведенням антитерористичної операції в м. Єнакієве Донецької області, постійними бойовими діями на території міста позивач покинула фактичне місце проживання у м. Єнакієве та переїхала до м. Лиман с. Щурове Донецької області.

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради від 05.01.2018 № 01-0312-4/1, позивач отримала довідку внутрішньо переміщених осіб № 0000365076 від 10.2017, тобто визнано внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання визначено за адресою: АДРЕСА_1(а.с. 70).

Відповідно до договору оренди житлового приміщення від 01.10.2017, позивач орендує(бере в тимчасове володіння) для проживання 1-ну житлову кімнату на б/в «Незабудка», загальною площею 32 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Термін дії оренди складає 1 рік(а.с.9-10).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, складеного соціальним інспектором Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради 09.11.2017, внутрішньо переміщеної особи(далі ВПО) під час перевірки не було вдома; 13.11.2017 ВПО з'явилася на ідентифікацію; 16.11.2017 була здійснена додаткова перевірка, ВПО не було за вказаною адресою, ВПО не мешкає(а.с.12).

В копії рішення комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лиманської міської ради від 23.11.2017, зазначено, що розглянувши подання Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради № 70 від 16.11.2017, та акти матеріально-побутових умов, вирішила відмовити в поновленні(призначенні) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування -41 заявнику: в додатку 2 до рішення в п.6 визначено-ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.71-73).

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Поновлення(призначення) соціальних виплат ВПО регулюється Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затвердженим постановою КМУ №365 від 08.06.2016.

Відповідно до приписів п.7 цього порядку для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з п. 8 за результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до п. 9.1 у разі відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї та надає внутрішньо переміщеній особі письмове повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з дати складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.

Та сама процедура передбачена п.6 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування затвердженого постановою КМУ №365 від 08.06.2016 року.

П. 10 порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затвердженим постановою КМУ №365 від 08.06.2016 року передбачено, що відповідний структурний підрозділ управління соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати.

Тобто, в даному випадку, управління після проходження ОСОБА_2 фізичної ідентифікації мало направити на розгляд комісії подання про призначення(відновлення) пенсійних виплат. Натомість управлінням була призначена додаткова перевірка «факту» проживання ОСОБА_2 на підставі якої було складено акт та направлено подання про відмову про призначення соціальних виплат.

Механізм призначення додаткової перевірки міститься у порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування затвердженого постановою КМУ №365 від 08.06.2016 та відноситься до тих ВПО, які вже отримують соціальні виплати після проходження чергової перевірки та відповідного рішення комісії про призначення соціальних виплат.

Так, п. 4 даного порядку передбачені підстави проведення додаткової перевірки. Жодна з цих підстав не була зазначена управлінням, а вказана інша підстава у відповіді на адвокатський запит -перевірка факту проживання, що не є законним. Разом з цим робоча група керуючись приписами вищезазначених постанов повинна перевіряти не факт проживання особи, а місце проживання, тобто перевіряти саме умови проживання. Натомість факт проживання підтверджується тим, що особа з'явилися для проходження фізичної ідентифікації.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Основи законодавства України про соціальний захист населення визначають принципи та загальні правові, організаційні та фінансові засади соціального захисту населення України, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення права кожної людини на гідні умови її життя.

Згідно із чинним законодавством соціальний захист визначається як система державних гарантій щодо забезпечення прав громадян на соціальну допомогу і підтримку у зв'язку з постійною та тимчасовою непрацездатністю, хворобою, безробіттям та в інших випадках, які передбачені законами України.

Держава у відповідності до Конституції України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері соціального захисту шляхом:

надання громадянам гарантованого рівня матеріального забезпечення та соціального обслуговування, що визначається на підставі соціальних нормативів.

Так, в матеріалах справи наявне рішення комісії № 60 від 23.11.2017 про відмову в поновленні(призначенні) соціальних виплат ОСОБА_2, як внутрішньо переміщеній особі, яке прийнято на підставі подання управління та акта матеріально-побутових умов, у зв'язку із не підтвердженням місця фактичного проживання та п. 9.1 порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затвердженим постановою КМУ №365 від 08.06.2016.

Суд зазначає, що ані подання управління ані рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 60 від 23.11.2017 не є нормативно-правовими актами вищої юридичної сили (Законом), якими встановлений обов'язок органів УПСЗН припиняти соціальні виплати, а отже, не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на отримання соціального захисту, оскільки права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання соціального захисту незалежно від того, де проживає особа.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Суд також звертає увагу на те, що право на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави як невід'ємне право кожної людини закріплено також Загальною Декларацією прав людини 1948 року. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним, непорушним та не може зазнавати жодних обмежень, зокрема не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками місця мешкання.

Таким чином, відсутність позивача за місцем проживання не може позбавляти останнього права на призначення соціальних виплат через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст.1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).

За приписами ст. 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності з вимогами ч. 2 вищевказаної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Частиною 1 статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд приходить до висновку про те, що відповідач не довів в суді правомірність проведення додаткової перевірки місця проживання ОСОБА_2 після проходження фізичної ідентифікації, не навів даних, які б превалювали у своїй законній силі над тими, що встановлені судом, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки рішення суду прийнято на користь позивача, то, в даному випадку, судовий збір у розмірі 640 грн. має бути стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі - Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затвердженим постановою КМУ №365 від 08.06.2016, ст. ст. 2, 6-9, 77, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області, третя особа голова комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лиманської міської ради, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області, щодо проведення 16.11.2017 додаткової перевірки місця проживання ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1, після проходження ОСОБА_2 13.11.2017 фізичної ідентифікації.

Скасувати акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, складеного соціальним інспектором Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради 09.11.2017.

Рішення комісії Лиманської міської ради з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 60 від 23.11.2017 в частині відмови у призначенні ОСОБА_2 соціальних виплат- скасувати.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі,якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя -