Постанова № 72111741, 08.02.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1640/17

Провадження № 22-ц/779/175/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Потятинник Ю. Р.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого- судді Фединяка В.Д.

суддів: Девляшевського В.А., Матківського Р.Й. секретаря Возняк В.Д.

з участю відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 11 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 05 лютого 2015 року він позичив ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1000 доларів США із сплатою 8% щомісячно, які останній зобов'язувався повернути до 25 вересня 2015 року, про що видав розписку. В зазначений строк відповідач кошти не повернув, в зв»язку з чим станом на 04 квітня 2017 року виникла заборгованість в розмірі 1560 доларів США, що згідно курсу НБУ на день звернення з позовом становить 42308,23 грн, з яких 27120,66 грн - борг та 15 187,57 грн - відсотки, яку просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 11 грудня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 42276 грн за договором позики. В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 640 грн судового збору.

На дане рішення представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового, яким в задоволенні позову відмовити, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не враховано його пояснення з приводу повного виконання зобов'язання перед позивачем, оскільки в розписці від 06 травня 2016 року не вказано що повернення коштів не відбулось за борговим зобов'язанням по розписці від 05 лютого 2015 року. При цьому не було враховано той факт, що в розписці від 06 травня 2016 року взагалі не вказано дату виникнення первинного зобов'язання. Судом не взято до уваги покази свідків, що стосуються цього питання. Вказує також на те, що в розписці про одержання коштів від 05 травня 2016 року позивач не зазначив за яким саме зобов'язанням відбулось виконання та не вказав де знаходяться боргові документи, за якими відбулося виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 9 розд. XIIІ «Перехідні положення» Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 3 жовтня 2017 року.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просить їх задовольнити.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоч належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участі у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не здобуто достатніх належних доказів того, що розписка від 06 травня 2016 року стосується повернення відповідачем боргу та відсотків за договором позики, підтвердженим розпискою від 05 лютого 2015 року в сумі 1000 доларів, оригінал якої надав суду позивач. Разом з тим, зіслався на те, що розписка ОСОБА_2 від 05.06.2016 року не підтверджує повернення боргу відповідача від 05.02.2015 року.

Висновок суду є передчасним і погодитись з ним не можна.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частина 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Так, з аналізу ст. ст. 510, 545 ЦК України та відповідно до ст. ст. 1046, 1047 ЦК України розписка є борговим документом та може бути надана позикодавцем для підтвердження перед ним невиконаного зобов'язання за договором позики.

Позичальник, як передбачено ст. 1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяві ставить питання про стягнення у свою користь 1560 доларів США, що згідно курсу НБУ на день звернення з позовом становить 42308,23 грн, з яких 27120,66 грн - борг та 15 187,57 грн - відсотки, які згідно з розпискою від 05 лютого 2015 року ОСОБА_1 позичив в ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1000 доларів США та зобов'язався повернути борг до 25 вересня 2018 року із сплатою 8% щомісячно (а. с. 5).

Судом установлено, що 06 травня 2016 року ОСОБА_1 повернув ОСОБА_2 борг в розмірі 4560 доларів США , в тому числі грошові кошти в сумі 1000 доларів США, зі сплатою 8% щомісячно згідно розписки від 05 лютого 2015 року.

Даний факт підтверджується власноруч написаною ОСОБА_2 розпискою від 06 травня 2016 року про отримання боргу в розмірі 4560 доларів США із зазначенням, що він жодних претензій матеріального чи морального характеру щодо грошових зобов'язань до ОСОБА_1 не має (а.с.82).

Зазначеній розписці, відповідно ст.212 ЦПК України (в чинній редакції на час вирішення спору) суд першої інстанції оцінки не дав. Крім цього, суд зіслався на те, що розписка позивача про отримання коштів від 05 червня 2016 року не підтверджує отримання грошових коштів від 05 лютого 2015 року за розпискою ОСОБА_1, якої в матеріалах справи немає.

Суд відхиляє подану ОСОБА_2 розписку від 05 лютого 2015 року ОСОБА_1 як доказ про те, що останній не повернув йому грошові кошти у сумі 1000 доларів США, які зобов'язався повернути до 25 вересня 2018 року із сплатою 8% щомісячно (а.с. 5) з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 545 ЦК України кредитор, прийнявши виконання зобов'язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, якщо кредитор відмовиться видати розписку про одержання виконання зобов'язання або повернути борговий документ (вексель) чи зробити в розписці відмітку про неможливість його повернення, боржник має право затримати виконання. У цьому разі настає прострочення кредитора (ч. 4 ст. 545 ЦК).

За змістом розписки ОСОБА_2 від 06 травня 2016 року про отримання боргу в розмірі 4560 доларів США із зазначенням, що він жодних претензій матеріального чи морального характеру щодо грошових зобов'язань до ОСОБА_1 не має, підтверджується про повернення боргу останнього по розписці від 05 лютого 2015 року та притримання розписки з цього приводу (а.с.82). Окрім цього, у матеріалах відсутні докази позивача про звернення до відповідача з вимогами про повернення боргу від 05.02.2015 року починаючи від 06.05. 2016 року, тобто з часу повернення боргу до 04 квітня 2017 року, звернення до суду з позовом, що стверджується про відсутність такого боргу.

Згідно п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційний суд приходить висновку, що вирішуючи даний спір суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, внаслідок чого висновки, викладені у рішенні суду, невідповідають обставинам справи, тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з підстав, встановлених п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384,389-391, ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 задовольнити. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 11 грудня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 42276 грн за договором позики від 05 лютого 2015 року відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 лютого 2018 року.

Головуючий В.Д.Фединяк

Судді: В.А.Девляшевський

Р.Й.Матківський