Ухвала суду № 72111732, 09.02.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1405/18

Провадження № 11-сс/779/57/2018

Категорія ст. 183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Васильєва О.П., Шкрібляка Ю.Д.,

з участю секретаря Пославської О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.02.2018 року про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 88100 грн,

з участю прокурора Клебана Ю.О.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині визначення розміру застави, вважав заставу у розмірі 88100 грн занадто непомірною для підозрюваного, просить визначити заставу – 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вважає, що суд не врахував у повній мірі вимоги ст. 183 КПК України в частині того, що застава визначається у розмірі, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків, та не обґрунтував своїх висновків щодо розміру застави саме у виді 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На думку апелянта, судом взагалі не прийнято до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_3 навчається та самостійно без допомоги родичів не має такої можливості для внесення застави, проте навіть для родичів розмір застави є непомірно великим, оскільки у матері підозрюваного є на утримані малолітня донька, та їх доходи не дозволяють зібрати таку значну суму. Крім того, апелянт стверджує, що наявність реальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України ані слідчим, ані прокурором не доведено, та ґрунтується виключно на припущеннях. Вказує, що ОСОБА_3 немає сенсу переховуватися від органів досудового слідства, оскільки підозрюваний розуміє, що при переховуванні він сам собі нашкодить, що в подальшому приведе до погіршення його становища.

Ухвалою слідчого судді відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 88100 грн. Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя врахував практику Європейського суду з прав людини, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення, у зв'язку з чим дійшов висновку, що є всі підстави для встановлення застави саме у такому розмірі, що на думку слідчого судді, може гарантувати виконання покладених на підозрюваного обов'язків.

Під час апеляційного розгляду:

- підозрюваний та його захисник, підтримали доводи апеляційної скарги, просили зменшити розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав її безпідставною, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали провадження, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги захисника належить відмовити, ухвалу слідчого судді залишити без змін, з таких підстав.

12.04.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017090010001442 внесені відомості за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України (а.п. 5).

З цього приводу було розпочате досудове розслідування, яким встановлено, що ОСОБА_3 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах незаконно придбав два паперові згортки із сухою подрібненою рослинною речовиною, які незаконно зберігав у невстановленому місці.

В подальшому, 29.11.2017 в період часу з 14 год. 20 хв. по 14 год. 45 хв., перебуваючи біля будинку № 3 на Вічевому майдані в м. Івано-Франківську, діючи умисно та з корисливих спонукань, ОСОБА_3 незаконно збув ОСОБА_4 за грошові кошти в сумі 400 гривень паперовий згорток із сухою подрібненою рослинною речовиною, яка згідно висновку експерта № 2.1-1664/17 від 07.12.2017 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – канабісом, кількість якого у висушеному стані становить 8,1627 грам. Продовжуючи свою злочинну діяльність, 01.02.2018 в період часу з 12 год. 00 хв. по 12 год. 20 хв., перебуваючи біля гуртожитку по вул. Тисменицька, 248, в м. Івано-Франківську, діючи умисно та з корисливих спонукань, ОСОБА_3 повторно незаконно збув ОСОБА_4 за грошові кошти в сумі 100 гривень паперовий згорток із сухої подрібненою рослинною речовиною, яка згідно висновку експерта № 2.1-0110/18 від 02.02.2018 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – канабісом, кількість якого в сухому стані становить 0,364 грама.

02.02.2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч. 2 ст. 307 КК України (а.п. 27-29).

Підозра у вчиненні цього діяння обґрунтовується, зокрема протоколом допиту свідка від 03.10.2017 року, протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 29.11.2017 року, висновком експерта №2.1-1664/17 від 07.12.2017 року, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 01.02.2017 року тощо (а.п. 7-20), висновком експерта №2.1-0110/18 від 02.02.2018 року,

Як вбачається зі змісту оскарженої ухвали, слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо доведеності органами досудового розслідування наявності викладених в клопотанні слідчого ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_3 підозрюючись у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі від 6 до 10 років з конфіскацією майна, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи неминучість покарання, а саме виїхати за межі населеного пункту, де він проживає; перешкоджати кримінальному провадженню; незаконно впливати на свідків, оскільки йому відомі їх анкетні дані; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Також колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині того, що підозрюваний може продовжувати злочинну діяльність, у зв’язку із тим, що він вчинив злочин із корисливих спонукань з метою отримання засобів для існування, оскільки не працює, постійного джерелу доходів не має.

Заявлені у клопотанні органу досудового розслідування ризики є реальними, тому слідчий суддя обґрунтовано вказав, що більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти зазначеним ризикам.

Крім того, в своїй ухвалі слідчий суддя чітко мотивував чому саме до підозрюваного неможливе застосування інших більш м’яких запобіжних заходів, таких як особиста порука, заставу, домашній арешт.

За вказаних вище обставин, доводи апеляційної скарги в частині того, що висновки слідчого та прокурора про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, ґрунтуються виключно на їх припущеннях, на думку колегії суддів, є безпідставними.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею дотримані як вимоги ст. ст. 176, 177, 178, 183 КПК України, так й права осіб, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки слідчого суді в частині визначення розміру застави.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 182 КК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом і повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов’язків та не можу бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, ч. 5 ст. 182 КПК України закріплені межі розміру застави залежно від ступеня тяжкості вчиненого особою злочину, зокрема розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На думку колегії суддів, при визначенні підозрюваному розміру застави, слідчий суддя врахував обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, дані про його особу, майновий та сімейний стан, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо визначення ОСОБА_3 застави у виді 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 88100 грн.

Підстав вважати вказаний розмір застави непомірним, як про це зазначає апелянт в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Отже, розмір застави повинен бути помірним та пропорційним щодо конкретної людини та обставин, вчиненого ним кримінального правопорушення, тому слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо розміру застави та не допустив встановлення такого розміру застави, як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для ОСОБА_3

На думку колегії суддів, запропонований апелянтом розмір застави у сумі 35240 грн не зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків.

Відсутність у підозрюваного та його родичів необхідної суми грошей для внесення визначеної слідчим суддею застави, саме по собі не може бути єдиним обґрунтуванням застосування щодо ОСОБА_3 меншого розміру застави, оскільки розмір застави визначається з урахуванням також сукупності інших обставин.

Слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Підстав для скасування ухвали слідчого судді та зміни розміру застави, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 12, 176-178, 182, 183, 194, 404, 407, 419 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.02.2018 року про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 88100 грн, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді В.В. Повзло

ОСОБА_5

ОСОБА_6

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло