Рішення № 72108309, 05.02.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4595/17

2/357/60/18

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Бондаренко О. В. ,

при секретарі – Бондаренко Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості –

В С Т А Н О В И В :

28.02.2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом, шляхом подачі позовної заяви через поштове відділення, яка була зареєстрована судом 27.04.2017 року обґрунтовуючи тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 18.12.2013 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредитного ліміту ОСОБА_1 керується п.2.1.1.2.3., п.2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердила свою згоду на отримання кредиту, про що підписала заяву разом з Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою, що складає між нею та банком договір. Позивач умови договору виконав, а відповідач, в свою чергу, порушила умови договору, чим спричинила заборгованість, яка станом на 21.02.2017 року становить 16178 грн. 40 коп. та складається з наступного: заборгованість за кредитом – 1825 грн. 09 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 13106 грн. 72 коп., а також штрафи: штраф фіксована частина – 500,00 грн., штраф процентна складова – 746 грн. 59 коп. Відповідач добровільно відмовляється виконувати умови договору, тому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 16 178 грн. 40 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 грн. 00 коп.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не з’явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, до позову приєднано клопотання про розгляд справи у відсутності представника банку та винесення заочного рішення судом. Крім того, до суду подані пояснення, з яких вбачається, що 18.12.2013 року було підписано Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній Анкеті-Заяві від 18.12.2013 року зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомлена та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір про надання банківських послуг. Також зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила надання банківських послуг, тарифи банку в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Підписавши заяву ОСОБА_1 та клієнт приєднуються і зобов’язуються виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах банку – Договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами складають Договір про надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку зміст договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. На підставі вказаної анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна» із збільшенням кредитного ліміту до 2000 гривень, який 22.09.2014 року було змінено до 1830 гривень. Факт отримання кредитної картки відповідачем підтверджується фото відповідача з карткою, а також відміткою у відповідному полі анкети-заяви. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено переліком типових документів, затвердженого наказом Мін’юсту від 12.04.12 р. № 578/5. Із виписки вбачається, що відповідач знімала кредитні кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а потім часткового погашала заборгованість за договором і знову користувалася кредитними коштами. Те, що відповідач користувалася кредитними коштами свідчить про те, що їй були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому її твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. На даний час відповідач належним чином свої зобов’язання за договором не виконала, а тому позовні вимоги банку є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

04.01.2018 року позивачем надано до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, стосовно правомірності зміни відсоткової ставки, адже згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5 % в місяць або 30 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, а саме 01.09.2014 року встановлена у розмірі 34,80 % та 01.04.2015 року встановлена у розмірі 43,20 %, що підтверджується наказами банку СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року та СП-2015-6552838 від 18.02.2015 року. Підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг. Зокрема, згідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору. Таким чином, розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг до обов'язків позичальника відноситься: 1) п. 1.1.2.3 отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам; 2) п. 1.1.2.4 у разі незгоди зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг та/або Тарифів надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення Карток, виданих Власнику і його Довіреним особам. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено 15.08.2014 і 15.03.2015 року та на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від Відповідача до Банку не надходило, що являється підтвердженням прийняття діючих умов договору. Додатково зауважили, що наданий відповідачем розрахунок заборгованості не може бути прийнятий судом як належний, оскільки відсутні відомості, щодо наявності у Відповідача спеціальних фахових знань для здійснення такого розрахунку. Сторони за договором також передбачили у разі порушення позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань більше ніж на 30 днів Банком нараховується штраф за формулою: " 500" грн. + " 5" % від заборгованості за кредитом. Штраф розраховується на окремому рахунку та підлягає сплаті першочергово, що передбачено п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг. Цей штраф за жодними обставинами не виражається у твердій грошовій сумі, оскільки хоча в розрахунку він і складається з двох частин (фіксована складова + процентна складова), але юридично вони складові формули, за якою обчислюється нероздільне (цілісна) сума в залежності від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань. Позов про визнання недійсним кредитного договору в частині встановлення неустойки у вигляді штрафу відповідачем не заявлявся, а тому договір у цій частині являється дійсним. Також, згідно виписки по рахунку, вбачається, що Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов’язання за кредитом, що свідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов’язання за Договором.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позову та надала до суду заперечення, в яких зазначила, що вимоги позивача незаконні та необґрунтовані і у позивача відсутнє право на звернення до суду. Цивільним законодавством визначено строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У свою чергу спеціальна позовна давність тривалістю в один рік застосовується до вимог, щодо стягнення неустойки, пені, штрафу відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України. Відповідно до ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Будь яких договорів про збільшення позовної давності між нею та банком не було укладено у письмовій формі. Анкета-заява на яку посилається позивач у позовній заяві, не містить змісту та умов договору кредитування чи договору збільшення позовної давності. Згідно ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 18.12.2013 року, укладеного між ПриватБанком та нею, заборгованість за кредитним договором виникла з 26.01.2014 року, тобто з цього часу позивач довідався про порушення свого права, як наслідок розпочався відлік позовної давності, який закінчився 26.01.2017 року. Позивач звернувся до суду 28.02.2017 року, тобто зі спливом загального строку позовної давності. Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. У свою чергу анкета-заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить відмітку про отримання та ознайомлення з тарифами та основними умовами обслуговування. Окремим доказом до суду позивачем не надано пам’ятку із відміткою про ознайомлення з тарифами та основними умовами обслуговування. Таким чином, вона жодним чином не була повідомлена про умови договору. Оскільки доказів укладання договору кредиту позивачем не надано, розрахунок боргу є необґрунтованим, зокрема є незрозумілим по-перше, чому розмір основного боргу складає 1825,09 грн., якщо у доданій позивачем анкеті-заяві визначено розмір кредитного ліміту у 1000 гривень, у самій позовній заяві зазначена сума у розмірі 2000 гривень; по-друге, необґрунтованим є розрахунок заборгованості по процентах, які обраховуються від суми основного боргу; по-третє, анкета-заява не містить угоду про сплату комісії, пені, відсотків чи штрафних санкцій, а тому правова підстава для її нарахування відсутня, відповідні докази вчинення даного правочину між сторонами не надано. Таким чином, надана позивачем позовна заява необґрунтована жодним належним чи допустимим доказом та подана з пропущенням строків позовної давності, тому просила відмовити в задоволенні позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі.

08.11.2017 року надано до суду додаткові заперечення проти позову на додаткові пояснення позивача, в яких зазначено, що згідно виписки наданої позивачем застосовувались різні відсоткові ставки у різний період часу, а саме: 2,5% в місяць по кредитним операціям до 01.09.2014 року, 2,9% в місяць по кредитним операціям з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року, 3,6% в місяць по кредитним операціям до 01.04.2015 року, та доказів правомірності застосування різних процентних ставок не надано, також вважає, що фактична її заборгованість з процентами повинна складати 3832,37 грн., та підстав для стягнення з неї штрафів немає, оскільки вказані вимоги не підтверджуються належними доказами взагалі.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов’язків ( ст. 11 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 18.12.2013 року ОСОБА_2 отримала від ПАТ КБ «Приватбанк» кошти у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Договір б/н укладений шляхом заповнення та підписанням анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 18.12.2013 року, відповідно до якої відповідач підписавши дану заяву погодилась на Умови та правила надання кредиту фізичним особам, тобто був укладений договір, згідно якого Публічне акціонерне товариство КБ «Приватбанк», надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту 1000,00 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, що підтверджується копією анкети-заяви від 18.12.2013 р. (а.с.5) та копією умов та правил надання банківських послуг (а.с. 8-31).

Крім того, як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитних карт клієнта (а.с.68) ОСОБА_2 18.12.2013 року змінено кредитний ліміт на 2000,00 гривень. Також, зміна кредитного ліміту відбулася 22.09.2014 року на 1830,00 гривень.

Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В заяві позичальника, яка була підписана відповідачем, передбачені наступні гарантії, а саме: відповідач підтвердила своїм підписом, що ця заява разом з пам’яткою клієнта, із запропонованими банком Умовами та правилами, тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг; що вона ознайомилася і погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Таким чином, підписавши заяву позичальника, відповідач підтвердила, що між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір на вказаних вище умовах, отже заперечення відповідача в даній частині є не обґрунтованими.

Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, клієнт дає право банку в будь-який момент змінювати /зменшити або збільшити/ кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно з п. 2.1.1.5.5 Умов та правил позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Позивачем виконано умови договору та надано кредит, а відповідач в свою чергу порушила умови договору, чим спричинила заборгованість. З наданого позивачем розрахунку (а.с. 4, 69-71) вбачається, що заборгованість за договором станом на 21.02.2017 року становить 16 178 грн. 40 коп. та складається з: заборгованість за кредитом – 1825 грн. 09 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 13106 грн. 72 коп., а також штрафи: штраф фіксована частина – 500,00 грн., штраф процентна складова – 746 грн. 59 коп.

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок.

Відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Ця сума визначається кредитодавцем у Анкеті-Заяві з якою ознайомлений клієнт.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. +5% від суми позову.

Відповідно до п. 1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг за незгодою зі зміною правил та/або «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті, позичальник зобов’язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість. Як встановлено в судовому засіданні відповідач з даною заявою до банку не зверталася.

Відповідач в своїх запереченнях посилається на те,що позивачем, згідно виписки по рахунку застосовувались різні відсоткові ставки у різний період часу, а саме: 2,5% в місяць по кредитним операціям до 01.09.2014 року, 2,9% в місяць по кредитним операціям з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року, 3,6% в місяць по кредитним операціям до 01.04.2015 року, та доказів правомірності застосування різних процентних ставок до суду не надано.

Однак дане твердження відповідача не знайшло свого підтвердження, оскільки, як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 з умовами договору була ознайомлена, підписала заяву і отримала кредит в обумовленій сумі, але умови договору порушила.

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг до обов'язків позичальника відноситься: 1) п. 1.1.2.3 отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам; 2) п. 1.1.2.4 у разі незгоди зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг та/або Тарифів надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток, виданих власнику і його довіреним особам.

Повідомлення про підвищення процентної ставки ( а.с. 118-132) відповідачу було направлено 15.08.2014 і 15.03.2015 року, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 116,117) та заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило, що являється підтвердженням прийняття діючих умов договору.

За ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що даний кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, відповідно до ст. 207 ЦК України.

Однак, дані твердження є необґрунтованими, оскільки відповідач підписала анкету-заяву на отримання кредиту, користувалась кредитною карткою, що підтверджується випискою із рахунку про рух коштів на її рахунку.

Відповідач звернулась до суду з клопотанням про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В п.1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Як передбачено ч. 5 цієї статті, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Згідно наданого до суду позивачем розрахунку заборгованості за договором, останній платіж відповідачем було здійснено 29.05.2014 року в розмірі 100,00 грн., а відповідач в своїх запереченнях зазначила, що заборгованість в неї виникла з 26.01.2014 року і будь-кого вона не уповноважувала здійснювати оплату по даному кредиту в подальшому.

Однак, дане твердження відповідача не знайшло свого підтвердження, оскільки належних та допустимих доказів в підтвердження сплати коштів по договору, в тому числі і останньої, до суду не надано.

Позивач зазначає про те, що відповідно до п.2.1.1.12.9 «Правил користування платіжною карткою», боржник доручає списувати з будь якого рахунку відкритого в Банку, а також і з Картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов’язань. Згідно п.2.1.1.3.5 «Умов та правил надання банківських послуг» клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Однак, з наданого розрахунку не можливо встановити з якого рахунку було сплачено кошти в рахунок погашення платежів по договору, а відповідач, в свою чергу, не надала до суду доказів, які б спростовували дані доводи позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що остання оплата відповідачем була проведена 29.05.2014 року і тому перебіг строку позовної давності розпочинається саме з цього часу, отже даний строк позивачем не пропущено.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача. Судові витрати складаються з судового збору, який позивач сплатив при подачі позову до суду, тому з відповідача на користь позивача стягуються витрати в розмірі 1600 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 259,526, 610, 611, 627,634, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 76–81, 141, 258, 259, 264–265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» ( ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором № б/н від 18.12.2013 року в розмірі 16178,40 грн. ( шістнадцять тисяч сто сімдесят вісім гривень 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» ( ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в розмірі 1600 грн. ( одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя ОСОБА_4