Ухвала суду № 72108160, 02.02.2018, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/174/17-ц

Провадження № 2/654/149/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.02.2018 м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого суддіОСОБА_1,секретаря за участю: представника позивача представника відповідачаОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача – ОСОБА_4 в цивільній справі №654/174/17ц за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа на стороні позивача – Новофедорівська сільська рада Голопристанського району Херсонської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, –

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Голопристанського районного суду перебуває вищевказана справа, порушена за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави до ОСОБА_5, ОСОБА_7, третя особа на стороні позивача – Новофедорівська сільська рада, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Представником відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_4 заявлено клопотання про залишення даного позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України, оскільки позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення даного клопотання.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

З 15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» в новій редакції, яким обмежено повноваження прокурора на представництво в судах.

Відповідно до п. 9 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України в редакції ЗУ від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, чинній з 15.07.2017, року прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно зі ст.4 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб’єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб’єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб’єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб’єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування усні та письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Згідно частини 1, 7 ст.24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам. Повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

Відповідно до частини 2 ст.45 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення заступника прокурора Херсонської області з даним позовом) прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу.

Згідно приписів ст.45 ЦПК України, прокурор є самостійним учасником судового процесу.

У разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві (частина 2 статті 45 Цивільного процесуального кодексу України).

Аналогічне положення міститься у частині 2 п.5 ст.56 ЦПК України в редакції ЗУ від 03.10.2017 (в разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача).

Отже, виходячи із положень ст.ст.48, 49, 56 ЦПК України (зараз і надалі в редакції ЗУ від 03.10.2017), прокурор, який зазначає про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або при відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до суду, стає стороною у справі, а відповідно, на нього поширюються вимоги, зокрема, частина 3 ст.12 та частини 1 ст.81 ЦПК України, яка покладає на кожну із сторін обов’язок доказування тих обставин, на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог.

А тому, прокурор, зазначаючи про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до суду, має довести наявність вказаних обставин.

Вказане узгоджується також з положеннями ч.2 ст.4 ЦПК України, яка передбачає, що органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або в державних чи суспільних інтересах, реалізують це право у випадках, встановлених законом.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги заступника прокурора Херсонської області до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа – Новофедорівська сільська рада Голопристанського району Херсонської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.12.2015 року нерухомого майна: частини підпірної стіни, огорожі, мостіння, сходових маршів загальною площею 162 кв.м., розташованого на орендованій ОСОБА_6 земельній ділянці з кадастровим номером 6522384300:02:075:0508, що належить до земель комунальної власності Новофедорівської територіальної громади.

Відповідно до частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину.

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв’язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215,216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також ч.1 ст.2, ч.1,2 ст.4, ЦПК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов’язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб’єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Вказані висновки висловлені у Постанові ВСУ від 25.05.2016 року у справі 6-605цс16 .

В своїх обґрунтуваннях повноважень на звернення з даним позовом прокурор послався на дві підстави: 1) відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а саме – на відсутність органу, уповноваженого державою на здійснення перевірки правомірності укладання угод,у зв’язку з чим звернення до суду з позовом про визнання угоди недійсною є виключним правом прокурора; 2) реєстрація права власності на спірне майно створює загрозу вибуття земельної ділянки, на якій це майно розташоване, у приватну власність шляхом безоплатної приватизації або викупу, а також загрозу заподіяння шкоди державним інтересам у сфері раціонального використання та охорони земель, що перебувають у власності Новофедорівської територіальної громади, сприяння екологічній безпеці, збереження землі як основного національного багатства, обмеження прав мешканців територіальної громади на відпочинок. Вищевказане зумовлює необхідність застосування заходів до захисту майнових прав територіальної громади органами прокуратури в порядку, визначеному ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

З приводу вищезазначених тверджень прокурора зазначаємо, що законодавець однозначно унормував і свободу договору (ч.3 ст.3, ст.627 ЦК України), і презумпцію правомірності правочину, зміст якої полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (п.1 ст.204 ЦК України).

Законом також встановлено, що оспорювати правочин можуть сторони, а також особи, права та інтереси яких таким правочином порушено.

Виходячи із вказаних норм та загальних конституційних та цивільних засад держава не виконує функцій «контролера» за правомірністю укладання абсолютно всіх угод на території України та не наділена правом втручатися в договірні відносини, якщо відповідним договором інтереси держави не порушуються. Отже, тезис прокурора про те, що відсутність органу, уповноваженого державою на здійснення перевірки правомірності укладання угод надає прокурору виключне право на звернення до суду за оспорюванням будь-якої угоди, є вочевидь протизаконним.

Тому, слід дійти висновку, що вимоги заступника прокурора Херсонської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна спрямовано на захист інтересів територіальної громади у відносинах щодо земель комунальної власності.

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно із ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 5 Земельного кодексу України, земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом, забезпечення гарантій прав на землю.

Відповідно до ст.188 ЗК України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель – центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, а статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин орган місцевого самоврядування зобов’язаний діяти виключно в інтересах її територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.

Організацію та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, ст.15-2 Земельного кодексу України відносить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин.

Організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначено Законом України «Про центральні органи виконавчої влади». Частиною 7 статті 5 цього Закону встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Порядок здійснення заходів, пов’язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074. Відповідно до пункту 4 цього Порядку орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.

Пунктом 6 Порядку визначено, що права та обов’язки органів виконавчої влади переходять до утвореного органу виконавчої влади у разі перетворення органу виконавчої влади.

Згідно із пунктом 12 Порядку орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» ліквідовано Державну інспекцію сільського господарства, поклавши функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів - на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

В пунктах 5, 6 цієї постанови зазначено: «установити, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Права та обов’язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері.

Центральні органи виконавчої влади, що припиняються згідно з цією постановою, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах до завершення здійснення заходів з утворення центральних органів виконавчої влади, яким передаються повноваження та функції центральних органів виконавчої влади, що припиняються.».

25.09.2014 проведено державну реєстрацію юридичної особи – Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі – Держгеокадастр) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015, серед основних завдань якого зазначено, зокрема, реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, в тому числі державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах. Держгеокадастр вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону.

Отже, твердження заступника прокурора Херсонської області про відсутність органу, наділеного функціями державного нагляду та контролю з дотримання земельного законодавства під час використання земельних ділянок, є безпідставним, у зв’язку із чим позов заступника прокурора Херсонської області до ОСОБА_5, ОСОБА_6 , третя особа – Новофедорівська сільська рада Голопристанського району Херсонської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться по вул.. Морській б/н в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області , укладеного 02.12.2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підлягає залишенню без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Позов заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа на стороні позивача – Новофедорівська сільська рада Голопристанського району Херсонської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна – залишити без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 07 лютого 2018 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року).

Суддя: ОСОБА_1