Рішення № 72107399, 29.01.2018, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/2029/17

Номер провадження 2-а/580/16/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2018 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого -судді Стеценка В. А.,

за участю секретаря - Радковської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумські області про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити певні дії;

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача в порядку адміністративного судочинства. Мотивує свої вимоги тим, що 01.03.2014 року він став пенсіонером і йому було призначено пенсію за віком. На момент призначення пенсії він постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1

У липні 2014 року пенсія за його проханням була переведена на підконтрольну Україні територію - до УПФУ м. Лисичаська Луганської області та перерахована на картку.

В листопаді 2014 року у зв'язку з початком бойових дій у безпосередній близькості до їхніх осель та неможливістю проживати надалі в таких умовах, він виїхав в м. Суми Сумської області, куди була і переведена його пенсія. Крім того, з серпня 2015 року розмір його пенсії був збільшений до 1 760 грн. 47 коп.

Усвідомлюючи небезпечність ситуації на Донбасі в цілому та неможливість повернутися додому через бойові дії ОСОБА_1 вирішив постійно проживати в АДРЕСА_2, де й отримав постійну приписку.

20.10.2016 року на підставі заяви позивача було прийнято рішення про скасування довідки № 5924001425 про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи відповідно до пункту 1, ст.12 «Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 365, з внесенням до відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.

20.09.2017 року УПСЗН виконкому Лебединської міської ради йому було видано довідку № 01-05\1047 в тому, що він не перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб .

Проте, у вересні 2017 року ОСОБА_1 була призупинена виплата пенсії і 15.09.2017 року він звернувся до управління Пенсійного фонду із заявою про поновлення виплати пенсії, на що 27.09.2017 року отримав лист №7/А-1, в якому зазначено, що для поновлення виплати пенсії йому рекомендовано надати «або довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території або рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстав для відмови».

Рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу органом УПСН не видається.

Позивач вважає дії відповідача такими, що грубо порушують чинне законодавство України і просить суд визнати протиправними дії Білопільського об'єднаного управління пенсійного фонду України Сумської області щодо призупинення з 01.09.2017 року виплати йому пенсії, та зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії з моменту призупинення з 01.09.2017 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з тих мотивів, що рішення що про припинення виплати пенсії з 01.09.2017 року ОСОБА_1 було прийняте відповідачем у зв'язку з відсутністю в матеріалах пенсійної справи, яка сформована на підставі електронної пенсійної справи довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території, або рішення про відмову у видачі такої довідки з обов'язковим зазначенням підстав для відмови.

Таке рішення, на думку представника є обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні були встановлені факти та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії ЕК, НОМЕР_3, виданим 23.12.1997 року Стахановським МВ УМВС України в Луганській області, місце реєстрації АДРЕСА_1 (а.с. 8-10, 44-45).

З 08.04.2014 року він є пенсіонером, якому було призначено пенсію за віком, про що було видано Пенсійне посвідчення НОМЕР_4, довічно. Видавник - Пенсійний фонд України (а.с. 12, 46).

20.10.16 року ОСОБА_1 скасовано дію довідки № 5924001425 від 21.11.2014 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи(а.с. 12).

Листом Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 27.09.2017 року (а.с. 15) ОСОБА_1 повідомлено, що з 01.09.2017 року призупинена виплата йому пенсії у зв'язку з відсутністю рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік відповідно до П.4 ст. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», так як у документі, що посвідчує особу та громадянство України немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно - територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом 4 цього порядку. Рекомендовано надати довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території або рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстав для відмови.

Крім того було надано рішення №127484 від 30.08.2017 року (а.с. 25) про припинення виплати пенсії в зв'язку з відсутністю в матеріалах пенсійної справи довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території або рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 92 Конституції, виключно законами України визначаються: 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійної о забезпечення, тощо.

Частиною 1 ст. 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі, зокрема, старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-Х1І) та від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІУ), зокрема, у стаття 1 і 8 відповідно.

Названими правовими нормами Законів визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком та в інших випадках, передбачених Законом № 1788-ХІІ. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.

Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом № 1058-ІУ пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

ОСОБА_1 є громадянином України і у відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-1V за наявності відповідного страхового стажу набув право на отримання пенсії за віком, яка була призначена з 01.03.2014 року.

Закон № 1058-ІУ розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і ви плата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, тощо.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Стаття 4 Закону № 1058-ІУ визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1058-ІУ цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону № 1058-ІУ передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Положенням ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІУ передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком і інші.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-ІУ: виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

За правилами ч. 2 ст. 49 Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч, 3 ст. 35 та ст. 46 цього Закону.

Таким чином, Законом № 1058-ІУ не передбачено такої підстави припинення (призупинення) виплати раніше призначеної пенсії, як відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи. Тим паче, з моменту реєстрації позивачем постійного місця проживання у м. Лебедин по вул. Першогвардійська - 38/б кв. 26 і відмови від статусу внутрішньо переміщеної особи, характер правовідносин та їх законодавче регулювання між ним та Відповідачем змінився. Тому, застосовування до позивача Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365. вбачається не законним, не обґрунтованим, безпідставним та взагалі не можливим.

Крім того, з огляду на чинне законодавство України вбачається, що законодавчо визначеними є лише підстави припинення виплат пенсії відповідно до ст. 49 Закону № 1058- ІУ. Будь-яких підстав для призупинення виплати пенсій цим законом не передбачено.

Тим паче, припинення чи призупинення виплати пенсії по результатах перевірки бази отримувачів пенсій внутрішньо переміщених осіб взагалі є протиправними.

У своєму листі «Про надання інформації» Відповідач не застосовує будь-який з випадків припинення виплати пенсій, передбачених Законом. Також відсутній факт ухвалення саме рішення органом влади - Відповідачем про припинення (призупинення) виплати пенсії, що свідчить про протиправність таких дій з боку Відповідача.

Системний аналіз наведених положень законодавства, в контексті обставин справи, дає підстави для висновку, що у Відповідача були відсутні законні підстави для відмови (призупинення) у виплаті пенсії та покладення обов'язку, щодо надання довідки про взяття на облік, як внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі такої довідки (отримання такої довідки є взагалі правом, а не обов'язком громадянина).

Призупинивши виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав з 01 вересня 2017 року, Відповідач грубо порушив вимоги ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 49 Закону № 1058.

Така правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2017 року за результатами розгляду аналогічної справи № К/800/9994/17.

Відповідно до Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціального цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (ч. 2 ст. 46 Основного Закону України) і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлене, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку наявність у ОСОБА_1 в минулому статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього з боку Відповідача, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує здійснення ним додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення.

За унормуванням положень статті 1 Конвенції, Статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Пенсія - це власність особи, а не допомога від держави, яка суворо охороняється законом. Норми ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України регламентують, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Також при розгляді даного спору підлягає застосуванню практика Європейського Суду з прав людини як, джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-ІУ.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Пічкур проти України , яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише па тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі Ілашку та інші проти Молдови та Росії, ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я. Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Постанови № 637 від 05 листопада 2014 року та № 635 від 08.06.2016 року, не можуть бути підставами для призупинення виплати йому пенсії, оскільки вони не є законами, а тому ці підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Фактично, з листа Відповідача «Про надання інформації» вбачається, що призупинення виплати пенсії пов'язано з перевіркою інформації щодо фактичного місця проживання ОСОБА_1

Відповідно ч. 1-2 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свобод пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року, щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України від 09 липня 2003 року №. 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Таким чином, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для призупинення пенсійних виплат з 01 вересня 2017 року, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 грн., що був сплачений ним при зверненні до суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 19, 46, 92 Конституції України, ст.ст. 4, 26, 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 2, 3, 5, 6, 9, 72, 76, 77, 90, 139, 229, 241 - 246 КАС України;

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумські області про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити певні діїзадовільнити.

Визнати протиправними дії Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо призупинення з 01.09.2017 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, і/н НОМЕР_2 виплати пенсії.

Зобов'язати Білопільське об'єднане управління пенсійного фонду України Сумської області поновити з моменту призупинення (з 01.09.2017 року) виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, і/н НОМЕР_2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб»єкта владних повноважень Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, що знаходиться по вул. Макаренка - 7 м. Білопілля Сумської області, ЄДРПОУ 41490323 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, і/н НОМЕР_2 кошти на відшкодування вартості судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви в розмірі 640 грн. 00 коп.

Повне рішення складено 8 лютого 2018 року.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду через Лебединський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня його проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення, в той же строк після отримання його копії.

Суддя Стеценко В. А.