Ухвала суду № 72107029, 09.02.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1949/17

Провадження № 2-а/591/14/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Кривцової Г.В.

з участю секретаря Кальченко М.В.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_3 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання незаконним рішення, поновлення строку звернення, зобов’язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2017 року позивач ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати незаконним рішення Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про відмову у призначенні державної допомоги при народженні дитини, зобов’язати відповідача призначити таку допомогу та поновити строк звернення із заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини, свої вимоги мотивує наступним.

29 травня 2015 року позивач народила доньку ОСОБА_4 Фатівму ОСОБА_5, батьком якої є чоловік позивача ОСОБА_4 ОСОБА_5. Позивач вказує, що при народженні її донька отримала громадянство України на підставі ч. 3 ст. 8 Закону України «Про громадянство України».

У позові зазначає, що дитина була народжена недоношеною, на 30 тижні вагітності, пологи відбулися з ускладненням. Після пологів позивач разом з дитиною більше трьох місяців перебували у відділенні інтенсивної терапії. Після повного обстеження дитини було встановлено ряд діагнозів, за якими дитина потребувала дуже тривалого, інтенсивного та дороговартісного лікування.

Позивач вказує, що на підставі виданого лікарем КЗ СОР ОКПЦ м. Суми медичного свідоцтва про народження доньки, їх було направлено на лікування до КУ Сумська обласна дитяча клінічна лікарня, де мати з дитиною перебували на протязі більше п’яти місяців.

Крім того, стан дитини був такий, що позивачка з чоловіком не мали можливості її залишити, а близьких людей, які б могли опікуватися дитиною, позивачка та її чоловік в Україні не мають. Батько дитини весь час займався тим, щоб допомагати дружині опікуватися дитиною у лікарні та матеріально їх утримувати.

Позивач зазначає, що з моменту народження дитини вони з чоловіком всіма можливими способами намагалися врятувати дитині життя.

Лише 14 липня 2016 року позивач з чоловіком змогли отримати свідоцтво про народження ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_5, після чого звернулися із заявою про призначення допомоги при народженні до органу соцзабезпечення Сумської районної державної адміністрації, оскільки на той час були зареєстровані на території Сумського району . На усній консультації чоловіку позивачки було роз’яснено про неможливість прийняти заяву в зв’язку з відсутністю у заявника постійного місця реєстрації в Україні.

У грудні 2016 року сім’я позивачки отримала дозвіл на постійне місце проживання в Україні за адресою: м. Суми, вул. Партизанська, 113 та всі зареєструвалися за цією адресою, після чого позивач звернулася до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради за призначенням допомоги при народженні дитини. 02 березня 2017 року позивач отримала відмову на тій підставі, що звернення надійшло більш ніж через 12 місяців після народження дитини, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Постанови КМ України № 1751 від 27 грудня 2002 року.

Позивач вважає таке рішення незаконним та просить скасувати на тій підстав, що таке рішення порушує права її дитини, яка є громадянином України та просить поновити строк на звернення із заявою про призначення допомоги, оскільки цей строк був пропущений з поважних причин.

Представник позивача в суді позов підтримувала та просила задовольнити.

Представник відповідача в суді позов не визнала, просила відмовити, надала пояснення, аналогічні викладеним у письмовому відзиві (а.с.27-28), які зводяться до наступного.

Представник вказує, що позивач ОСОБА_2 ОСОБА_3 23 січня 2017 року дійсно зверталася із заявою про призначення допомоги при народженні другої дитини ОСОБА_5 ОСОБА_7 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була призначена з 01 травня 2016 року по 31 травня 2019 року.

28 лютого 2017 року позивач звернулася до департаменту за призначенням допомоги при народженні на першу дитину ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Однак, рішенням департаменту від 23 березня 2017 року позивачці було відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_5.

Підставою відмови є той факт, що позивач звернулася за призначенням допомоги пізніше, чим через 12 місяців після народження дитини, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та п. 12 Порядку призначення допомоги.

Крім того, відповідач вказує, що держава допомога виплачується сім’ям з дітьми: громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особам, яких визнано в Україні біженцями, або особами, які потребують додаткового захисту і мають право на державну допомогу сім’ям з дітьми.

Представник вказує, що позивач на момент народження дитини не мала постійного місця проживання в Україні, а дозвіл отримала лише з 23 грудня 2016 року, тому не мала законних підстав на отримання державної допомоги при народженні дитини.

Вказує, що в діях департаменту відсутні будь-які порушення закону, тому вимога про визнання рішення незаконним та скасування задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про поновлення строку для звернення за призначення допомоги при народженні дитини, зазначає, що Закон не встановлює право суду або іншого суб’єкта вирішувати питання щодо поновлення строків звернення за призначенням допомоги при народженні дитини та не передбачає жодних виключень.

За клопотанням сторін судом витребувано із Сумської районної державної адміністрації інформацію щодо звернень батьків дитини ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_5 до органів соціального захисту населення щодо отримання допомоги при народженні дитини та відомості про місце реєстрації позивача та її чоловіка.

Суд, вислухавши представників сторін, вивчивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Судом встановлено, що 29 травня 2015 року народилася ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_5, про що зроблено 14 травня 2016 року актовий запис № 634 Зарічним районним у місті Суми ВДРАЦС ГТУЮ в Сумській області.

У свідоцтві про народження дитини батьками вказано: ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_8 Теєф (батько) та ОСОБА_2 ОСОБА_3 (мати) (а.с.17).

З наданих суду копій медичних документів вбачається, що дитина ОСОБА_8 ОСОБА_6 ОСОБА_5 перебуває на обліку у лікаря невролога (діагноз: синдром церебральної збудливості, як наслідок перинатального гіпоксичного-ішемічного цнс), дитячого кардіолога (діагноз: вроджена вада серця, потребує тривалого та коштовного лікування (а.с.11-15).

Крім того, з листа КУ «Сумська міська клінічна лікарня №1», направленого на запит представника позивача - адвоката ОСОБА_9, вбачається, що в період часу з 31 липня 2015 року по 31 березня 2016 року здійснювалося медичне спостереження дитини позивача, яка була прийнята на дільницю сімейної медицини після виписки з патології новонароджених та недоношених дітей КУ СОДКЛ (а.с.63-64).

У вказаний період дитина ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_5 відвідувала амбулаторний прийом сімейного лікаря та перебувала на стаціонарному лікуванні.

Із наданої копії Довідки про реєстрацію особи громадянином України, виданої Управлінням ДМС України в Сумській області, суд встановив, що дитина ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_5 набула громадянства України на підставі ч. 3 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» з 03 серпня 2016 року (а.с.7).

Із наданих письмових доказів встановлено, що позивачка та її чоловік є іноземцями і проживають на території України на законних підставах.

Так, з довідки Сумського державного університету вбачається, що ОСОБА_4 ОСОБА_5 є студентом 4 курсу медичного інституту Сумського державного університету, денної форми навчання, зарахований на навчання наказом від 01 липня 2013 року (а.с.54).

Із копії посвідок про перебування на території України вбачається, що органами ДМС в Сумській області ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_8 Теєф (батьку дитини) продовжено строк перебування в Україні до 24 червня 2016 року із реєстрацією за адресою: с. Пушкарівка, вул. Соснова, 19 Сумського району; згодом продовжено строк перебування до 25 серпня 2016 року із реєстрацією за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).

Крім того, із наданої на запит суду довідки Битицької сільської радї вбачається, що ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_8 Теєф в період часу з 19 червня 2015 року по 03 січня 2017 року був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.98).

Як вбачається з копії довідки Зарічного РВ у м. Суми УДМС України в Сумській області громадянці ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_3 16 листопада 2015 року видавався паспортний документ, згодом переглядалося питання щодо її перебування на території України (а.с.10).

Крім того, з довідки ВРМПУ «Центр надання адміністративних послуг м. Суми» Сумської міської ради вбачається, що з 31 грудня 2016 року позивачка ОСОБА_2 ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.9), що в свою чергу підтверджується копією посвідки на постійне місце проживання (а.с.8).

28 лютого 2017 року ОСОБА_2 ОСОБА_3, що проживає: ІНФОРМАЦІЯ_4, звернулася до Департаменту соціального захисту населення СМР за призначенням допомоги при народженні дитини ОСОБА_8 ОСОБА_6 ОСОБА_5, 29 травня 2015 року, однак їй було надано письмову відмову на тій підставі, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини (а.с.6).

У письмовій відмові департамент послався на положення абз. 1 п. 12 зі змінами внесеними постановою КМУ №59 від 04 лютого 2009 року до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ї з дітьми затвердженого Постановою КМ України від 27 грудня 2001 року № 1751.

Позивач, звертаючись з даним позовом, вказувала, що з об'єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача з даною заявою протягом дванадцяти місяців з часу народження дитини, тому має право на розгляд свого звернення про призначення допомоги при народженні дитини уповноваженим органом соціального захисту населення.

Як доказ зазначає, що після отримання свідоцтва про народження дитини її чоловік (батько дитини) звертався до органів соцзабезпечення Сумської районної державної адміністрації за своїм зареєстрованим на той час місцем проживання, з питань отримання допомоги, однак йому усно було відмовлено і не роз’яснено належного порядку звернення.

У судовому засіданні дана обставина частково знайшла своє підтвердження.

Так, з листа Сумської РДА, направленого на виконання ухвали суду, вбачається, що орган соціального захисту населення Сумської РДА не приймав документів щодо призначення допомоги при народженні дитини від батька дитини ОСОБА_4 ОСОБА_5 Теєф після 14 липня 2016 року, тобто після отримання свідоцтва про народження дитини.

Однак на консультації в усній формі йому було роз’яснено про його право отримати допомогу та надано перелік документів необхідних для призначення допомоги (а.с.119).

При цьому суд звертає увагу, що у своєму листі Сумська РДА не зазначила дату, коли саме батько дитини звертався до них з питанням щодо призначення допомоги при народженні дитини.

Враховуючи пояснення позивача, викладених нею у позовній заяві, що батько дитини звернувся до органів соціального захисту відразу після отримання свідоцтва про народження дитини (яке було отримане 14.05.2016 року), суд має підстави вважати, що перше звернення батьків дитини до органів соціального захисту за призначенням допомоги відбулось вчасно, до 29.05.2016 року, тобто до спливу 12-ти місячного строку після народження дитини ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_5, яка народилась 29.05.2015 року.

Таким чином, судом встановлено, що до 29.05.2016 року (до спливу 12-ти місячного строку) батьки дитини здійснювали заходи щодо отримання гарантованої їм державою Україна допомоги при народженні дитини.

Суд дійшов висновку, що органами соціального захисту РДА, до яких звернувся батько дитини, не виконано в повній мірі їх обов’язок щодо належного роз’яснення особі її права на отримання допомоги та роз’яснення які саме документи повинні подати батьки дитини.

У статті 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 26 Конституції України гарантує іноземцям та особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, право користуватися тими самими правами і свободами, як громадяни України, останні зобов’язані нести такі самі обов’язки, як громадяни України.

Згідно з ст. 46 Конституції України норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Згідно з ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-ХІ1 від 27.02.1991 p.), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналогічні зобов'язання України передбачені і у основних міжнародно-правових актах. Стаття 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року (ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року) визначає право кожної людини на соціальне забезпечення, а ст. 10 цього ж Пакту декларує визнання Державами-учасницями, що сім'ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання.

Відповідно до ст.7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та іншими законами України.

Відповідно до вимог ст.1 Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» Громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

ОСОБА_2 допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина перша статті 5, частина перша статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону. Ст. 11 вказаного закону визначено умови призначення допомоги при народженні дитини. Так допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред’явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.

Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дитини.

Згідно з ст.10 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Відповідно до п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» (далі Порядок) визначено, що для призначення одноразової допомоги при народженні дитини органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подаються такі документи: заява одного з батьків, копія свідоцтва про народження дитини, довідка, видана державним органом реєстрації актів цивільного стану для призначення одноразової допомоги при народженні дитини.

Згідно п.12 Порядку передбачено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

У свою чергу, під час розгляду справи встановлено, що первісне звернення батька дитини (чоловіка позивачки) з питання призначення допомоги при народженні дитини відбулось у встановлений законом термін, однак в зв’язку з неотриманням належних роз’яснень та консультацій батьки дитини в подальшому не завершили своєчасно процедуру звернення за допомогою.

Суду надано ряд доказів того, що після пологів (які були передчасними та з ускладеннями) мати з дитиною перебували на протязі тривалого часу в лікарні, дитина має ряд захворювань від народження, з приводу яких наглядається у лікарів амбулаторно та стаціонарно.

Як вбачається з листа Сумської РДА, який до речі було отримано лише на підставі ухвали суду, надісланої вдруге, ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_8 Теєф (чоловік позивачки) звертався до органів соцзабезпечення, однак заяви від батька дитини у період після 14 липня 2017 року органами соцзахисту Сумської РДА прийнято не було, і письмового кваліфікованого роз’яснення з приводу отримання допомоги при народженні – батьку дитини надано не було.

Натомість (як зазначено в листі) батьку дитини надано усну консультацію щодо права на отримання допомоги та переліку необхідних документів.

У своєму листі Сумська РДА не зазначає дату звернення до них на прийом батька дитини.

В судовому засіданні встановлено, що батько дитини звертався вже із наявним свідоцтвом про народження дитини, однак документи уповноваженою особою не були прийняті, рішення органом соцзахисту не приймалося, тобто судом встановлено, що посадові особи органу соцзахисту діяли не у відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, що призвело до порушення безпосередньо прав дитини, яка є громадянином України з 03 серпня 2016 року.

Однак, всі ці обставини стосувались звернення батька дитини до органу соціального захисту Сумської РДА.

До Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради позивачка дійсно звернулася після спливу 12 місяців з народження дитини, і відмовляючи, Департамент діяв відповідно до положень закону.

Тому вимога позивача щодо визнання рішення Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_8 ОСОБА_6 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 з підстав пропуску строку звернення за призначенням допомоги та скасування рішення від 02 березня 2017 року задоволенню не підлягає.

Однак, щодо вимоги про зобов’язання Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради призначити позивачу державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, суд приходить до наступного висновку.

Оскільки допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, суд вважає, що не можна позбавити дитину благ, гарантованих їй державою.

Конституцією України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЕСПЛ).

Так, у справі Тлімменос проти Греції (Thlimmenos v. Greece, рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97), ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об'єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об’єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

З цих підстав, суд приймає до уваги твердження сторони відповідача, що Закон не встановлює право суду або іншого органу поновлювати строк звернення за призначенням допомоги при народження дитини

Однак враховуючи, що Постанова № 1751 не містить переліку поважних причин, за яких можливо поновити строк для звернення з заявою про призначення соціальної допомоги при народженні дитини, суд відповідно до ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у справах Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії та Федоренко проти України ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, N 332, с. 21, п. 31; пункт 21 рішення ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України").

Окрім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Будченко проти України" (заява №38677/06) зазначив (п.п.38-40) про те, що відсутність механізму реалізації відповідного законодавчого положення становить втручання у право особи за ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також , суд звертає увагу на те , що положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 №475/97-ВР, визначено, що кожна особа має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому вбачається, що ефективним засобом захисту є такий, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Враховуючи наведене, суд вважає, що для забезпечення захисту прав та інтересів позивача і її дитини слід зобов'язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради призначити ОСОБА_2 ОСОБА_3 державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, та здійснити виплати державної допомоги при народженні дитини у розмірі 10320 грн. одноразово та по 860 грн. щомісячно протягом 24 місяців,

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 640 грн. необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради.

Керуючись статтями 6, 10, 11, 12, 14, 70, 71, 159-163, 267 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ОСОБА_3, громадянки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, номер посвідки на постійне проживання ІН 125692, місце реєстрації м. Суми, вул. Партизанська, 113, до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, код ЄДРПОУ 26440890, місце знаходження: м. Суми, вул. Харківська, 35, про визнання незаконним рішення, поновлення строку звернення, зобов’язання вчинити дії – задовольнити частково.

Зобов’язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради призначити ОСОБА_2 ОСОБА_3 державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, та здійснити виплати державної допомоги при народженні дитини у розмірі 10320 грн. одноразово та по 860 грн. щомісячно протягом 24 місяців, починаючи з дня набранням рішенням суду законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради на користь ОСОБА_2 ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 640 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського адміністративного апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення, у в разі проголошення вступної та резолютивної частини – в цей же строк з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 09.02.2018 року.

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Г.В. Кривцова