Ухвала суду № 72106303, 08.02.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/1987/17 Провадження №11-кп/773/25/18 Головуючий у 1 інстанції:Лесик В. О. Категорія:ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Клока О.М.,

суддів Борсука П.П., Подолюка В.А.,

з участю секретаря Лінік Т.В.,

прокурора Грицюка Р.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 червня 2017 року, яким -

ОСОБА_1, 18 червеня ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодружений, не працює, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимий: вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13.10.2015 р. за ст.ст. 185 ч.1, 185 ч. 2, 15 ч.2, ст. 185 ч. 2, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування вказаного покарання з іспитовим строком два роки; –

визнаний винним за ч. 2 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком, невідбутого покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду від 13.10.2015р., визначено обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 в строк відбування покарання період перебування його під вартою з 18.05.2017р. до 21.06.2017 р., включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Строк відбування покарання визначено рахувати з 18.05.2017р.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишений попередній – тримання під вартою.

Вироком вирішено питання про речові докази.

В С Т А Н О В И В

Згідно вироку суду, ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, шляхом вільного доступу, таємно викрав:

- 09 травня 2017 року, близько 13 години 45 хвилин, знаходячись в приміщенні магазину «Бомонд», який розміщений на другому поверсі ТЦ «Брістоль», що в м. Ковель по вулиці Брестська 7/ Левицького 2а, з торгового стелажу з одягом джинси торгової марки «DiscreteJeans», завдавши тим самим ОСОБА_3, майнової шкоди на суму 926 гривень;

- повторно, 14 травня 2017 року, о 19 годині 30 хвилин, знаходячись у приміщенні кафе «Експрес», яке розміщене в приміщенні автостанції м. Ковель за адресою: м. Ковель, бульвар Л. Українки, 40, скориставшись відсутністю на робочому місці бармена вказаного вище торгового закладу, з шухляди каси грошові кошти в сумі 1683 гривні, завдавши тим самим ПАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» майнової шкоди на вказану суму.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій, вважає вирок суду незаконним у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення покарання за ч. 2 ст. 185 КК України без застосування вимог ст.69 КК України. Зазначає, що судом при постановлені вироку та обрані виду і міри покарання обвинуваченому порушено вимоги ст.65 КК України. Посилається на те, що судом не в повній мірі враховано його особу, ряд пом’якшуючих обставин. Просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінити, призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який апеляційну скаргу заперечив та просив залишити вирок без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчинені злочину, за якими його засуджено, обґрунтовано зроблений судом в порядку ст.349 КПК України, що по суті в апеляційній скарзі не заперечується.

Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України є правильною і також не оскаржується.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Зі змісту ст.69 КК України вбачається, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону.

Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, а саме, те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема за злочини проти власності та повторно скоїв аналогічний злочин, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення та перевиховання.

Та обставина, що ОСОБА_1 протягом 15 років проживає в цивільному шлюбі та має на утриманні неповнолітню дитину, на що останній посилається в апеляційній скарзі, не є безумовною підставою для зміни вироку та призначення останньому покарання зі застосуванням ст. 69 КК України.

Обставинами, що пом’якшують покарання ОСОБА_1, суд визнав щире каяття, а обтяжуючих обставин не встановлено, і це не оспорюється апелянтом.

Врахувавши ці та інші обставини справи, зокрема і ті, на які посилається в апеляції обвинувачений, в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність відбуття покарання останнім реально, при цьому знайшов за можливе призначити покарання за сукупністю вироків шляхом часткового складення покарань.

Твердження обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що призначене покарання без застосування ст.69 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого через суворість покарання є безпідставними.

Обране судом покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а тому підстав для зміни вироку з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

Доводи обвинуваченого, які наведені в апеляційні скарзі, фактично враховані і оцінені судом першої інстанції при постановленні вироку та призначенні покарання.

Законом України №2046-VIII від 18.05.2017р., який набрав чинності 21.06.2017р., попереднє увязнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день, тим самим скасовується положення Закону України №№838-VIII від 26.12.2015р., за яким строк попереднього увязнення зараховувався у покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Таким чином, є правильним зарахування попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі в строк покарання по 20.06.2017р. включно.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 червня 2017 року щодо ОСОБА_1– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий

Судді