Ухвала суду № 72104598, 30.01.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3326/17

Провадження № 1-кп/496/304/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

при секретарі – Дигуляр А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка Одеської області клопотання начальника Біляївського МРВ з питань пробації про роз’яснення вироку Біляївського районного суду Одеської області від 28 листопада 2017 року у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

11 серпня 2017 року на адресу суду надійшло вказане клопотання. Просять роз’яснити виконання вироку відносно ОСОБА_1 у вигляді додаткової міри покарання.

Прокурор у судове засідання не з’явився, але надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Особа, яка подала заяву про роз'яснення вироку суду та учасники кримінального провадження в судове засідання не з'явилися, про причину неявки не повідомили, про день, час та місце розгляду заяви повідомлялися своєчасно та належним чином, їх неявка в судове не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення судового рішення по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до вимог ст. 380 КПК України, якщо рішення суду є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви про роз’яснення рішення.

Згідно вироку Біляївського районного суду Одеської області від 28 листопада 2017 року, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

Суд роз’яснює, що згідно положень ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Згідно положень ч. 1 ст. 6 Закону України «Про застосування амністії в Україні», особи, на яких поширюється дія закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності законом про амністію.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили - не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Положення ст. 85 КК України регламентує, що на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Враховуючи вищевикладене, суд, у разі застосування закону про амністію, за своїм переконанням вирішує в якій мірі та щодо якого покарання її застосовувати.

В даному випадку суд приймаючи до уваги те, що дії обвинуваченого були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки – автомобіля, обвинувачений перебував у стані алкогольного сп’яніння, проявив злочинну самовпевненість, що призвело до скоєння ДТП, тому вважав за необхідне не звільняти засудженого за амністією від додатково покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на 1 рік.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 380 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання начальника Біляївського МРВ з питань пробації про роз’яснення вироку Біляївського районного суду Одеської області від 28 листопада 2017 року у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України – задовольнити.

Роз'яснити, що за вироком Біляївського районного суду Одеської області від 28 листопада 2017 року у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

До додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік, Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року не застосовується, тому підлягає виконанню.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Одеської області через Біляївський районний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Буран В.М.

30 січня 2018 року