Постанова № 72104355, 05.02.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №482/1410/16-ц 05.02.2018

Провадження №22-ц/784/181/18

Справа №482/1410/16-ц

Провадження № 22 Ц- 784/181/18 Головуючого першої інстанції: Баранкевич В.О.

Категорія - 23 Доповідач апеляційної інстанції: Галущенко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2018 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Самчишиної Н.В.

Лисенка П.П.

із секретарем

судового засідання: Андрієнко Л.Д.

з участю:

відповідачки - ОСОБА_4

представника:

позивача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_4 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 30. 11. 2017 р., у справі за

позовом

ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання договору житлового найму недійсним та застосування наслідків недійсності,

встановила:

05. 10. 2016 р. ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору найму житлового будинку недійсним внаслідок помилки щодо правової природи правочину.

Позивач зазначав, що він мав намір придбати житло для особистого проживання.

Відповідачка погодилась продати йому належний їй будинок по АДРЕСА_2 за 100.000 грн., але запропонувала йому укласти щодо цього будинку договір житлового найму.

Такий договір було укладено 22.06.2015 р. під впливом помилки щодо правової природи правочину, адже він вважав, що сплачуючи значну суму коштів за будинок він отримає його у власність.

Крім того, відповідачка не дотрималася попередніх домовленостей про проведення ремонту будинку для приведення його у придатний для проживання стан та щодо реєстрації його за цією адресою, зареєструвавши його за своїм місцем проживання АДРЕСА_1

Посилаючись на недійсність угоди з цих підстав, позивач просив про задоволення позову та повернення йому грошей сплачених за будинок.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 30. 11. 2017 р. ухвалено про відмову у задоволенні вимог про визнання недійсним договору

При цьому суд вважав, що угода є нікчемною і застосував наслідки нікчемності шляхом стягнення з відповідачки сплачених коштів на суму 100.000 грн.

В апеляційній скарзі відповідачка ставить питання про скасування рішення, як незаконного в частині стягнення коштів та ухвалення нового в цій частині про відмову у задоволенні позову, посилаючись на необгрунтованість висновків суду щодо отримання нею грошей і порушення норм процесуального та матеріального права.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення з врахуванням Перехідних Положень розділу XIII ЦПК України, в межах оскарження, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Так, відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (статті 203, 215-216, 228-235 ЦК).

При цьому, право на такий позов, відповідно до ч. 1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України, виникає лише в разі порушення недійсною угодою особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з вимогами ст. 638 ЦК правочин (договір) вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до приписів ст. 628 ЦК зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до вимог цивільного законодавства.

Згідно з приписами ст. ст. 810, 820 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла.

Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата, встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру.

Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла.

Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.

Договір найму житла є консенсуальним, тобто він є укладеним в момент досягнення згоди щодо всіх суттєвих умов.

Суттєвими умовами цього договору, відповідно до закону є конкретне, індивідуально визначене житло, строк договору та розмір плати за користування житлом.

Сторонами договору може бути додатково зазначено і інші умови, стосовно яких має бути досягнута згода.

Таким чином, кожна із сторін договору в зустрічних зобов'язаннях є одночасно і боржником і кредитором.

Відповідно до вимог ст.. 545 ЦК України, прийнявши зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або у повному обсязі.

З матеріалів справи та тексту оспорюваного договору вбачається, що його предметом є передача у користування довічно житлового будинку по АДРЕСА_2

При цьому обов'язку наймодавця щодо передачі будинку кореспондується зобов'язання наймача сплатити одноразово 100.000 грн. за користування житлом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору відповідно до вимог цього кодексу.

Виходячи з цих приписів сторони добровільно на свій розсуд визначили ціну договору та інші його істотні умови.

Зокрема, договором передбачено, що плата за користування будинком становить 100.000 грн., які вносяться в момент підписання договору, а сам договір в цей же момент набирає чинності.

При цьому до договору не долучено іншого письмового документу, який підтверджував би виконання наймачем обов'язку щодо передачі наймодавцю вищезазначеної суми грошей, як того вимагають положення ст. 545 ЦК України.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення коштів, суд не звернув уваги на зазначені обставини та вимоги закону, а тому прийшов необґрунтованого висновку про доведеність факту передання грошей наймодавцю.

Посилань суду лише на положення договору про те, що плата за користування будинком вноситься в момент його підписання недостатньо, оскільки в даному випадку передача грошей має доводитись відповідним письмовим документом.

Встановлене, згідно з вимогами ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення в частині стягнення коштів з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні цієї частини вимог.

Що стосується висновків суду про нікчемність угоди, то в цій частині рішення не оскаржується, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 30. 11. 2017 р. в частині стягнення грошей - скасувати і в цій частині в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

В іншій частині рішення місцевого суду - залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та на протязі 30 днів з дня складення повного рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: Н.В. Самчишина

П.П. Лисенко

Повний текст постанови складено 09 лютого 2018 року.