Постанова № 72104347, 07.02.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/5381/17 07.02.2018

Справа № 490/5381/17

Провадження № 22-ц/784/210/18 Суддя першої інстанції - Черенкова Н.П.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 лютого 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Шагай О.А.,

за участю: представника позивача - Кучериній Т.І., відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 листопада 2017 року, ухваленого в приміщенні того ж суду по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (надалі - ТОВ «Споживчий центр») до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и л а :

У червні 2017 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач зазначав, що 14 квітня 2016 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 14.04.2016-000000774, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 7 000 грн. зі сплатою за користування кредитом у розмірі 1 960 грн. з кінцевим терміном повернення до 18 січня 2017 року, який було продовжено до 21 березня 2017 року.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 умов кредитного договору станом на 6 червня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 15 183,05 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 8 376,32 грн., 6 806,73 грн. - заборгованість за пенею.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 183,05 грн. та судові витрати у розмірі 1 600 грн.

Рішенням Центральногорайонного суду м. Миколаєва від 1 листопада 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користьТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 14.04.2016-000000774 від 14 квітня 2016 року у розмірі 10 376,32 грн. з яких: заборгованість за кредитом - 8 376,32 грн. та 2000 грн. пені. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ТОВ «Споживчий центр», посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду, просило рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За положеннями статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 14 квітня 2016 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 14.04.2016-000000774 за умовами якого товариство зобов'язалося надати позичальниці кредит у вигляді траншу розміром 5 000 грн. на строк 14 календарних днів з дня надання траншу зі сплатою за користування кредитом 1400 грн. (а.с.6-7).

Пунктом 5.4. вказаного договору передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов'язань за договором, кредитор має право нарахування пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання: за прострочення повернення кредиту - пеню з розрахунку 2 %(два) за кожний день прострочення платежу; за прострочення повернення плати за користування кредитом - пеню з розрахунку 2% (два) за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до підтвердження заявки від 5 січня 2017 року до кредитного договору від 14 квітня 2016 року, кредитор зобов'язався надати позичальниці транш у розмірі 7 000 грн. на 14 календарних днів з кінцевим терміном повернення до 18 січня 2017 року та платою за користування траншем у розмірі 1 960 грн. (а.с. 8-9).

В подальшому ТОВ «Споживчий центр» своїм рішенням відповідно до п.5.1. кредитного договору та підтвердження заявки до договору дозволив перенесення строків повернення траншу до 21 березня 2017 року за що відповідачка сплатила додаткову плату у розмірі 3 920 грн.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору станом на 6 червня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 15 183,05 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 8 376,32 грн., 6 806,73 грн. - заборгованість за пенею (а.с.5).

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з обов'язковості виконання зобов'язання при цьому відповідно до ст. 551 ЦК України дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Отже, за змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України, під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

Як вбачається з наданого розрахунку розмір збитків складає 8 376, 32 грн. (транш - 7000 грн. + 1376,32 грн. - заборгованість за користування траншем) саме на цю суму було нараховано пеню за період з 22 березня 2017 року по 6 червня 2017 року (77 дн.) у розмірі 12 899,53 грн. що значно перевищує суму заборгованості. На погашення заборгованості пені відповідачкою вже було сплачено 6 092,80 грн. (а.с.62-64).

Посилання суду на те, що розмір пені, який просить стягнути позивач - 6 806, 73 грн. перевищує розмір збитків - 8 376,32 грн. є невірним, проте таке не вплинуло на правильність вирішення справи.

Так, відповідачка займає посаду начальника служби якості в ТОВ «ПВІ «Миколаївагропроект» та її середньомісячна заробітна плата становить 3 779,15 грн.(а.с.116).

Крім того ОСОБА_3 має малолітньою доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на утримання якої з 1 лютого 2017 року по 1 лютого 2018 року вона не отримує аліменти від ОСОБА_6 згідно виконавчого листа №490/12464/14-ц від 02.12.2014 року, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва (а.с.117-118).

Наведене є істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦПК України.

Отже, з урахуванням майнового стану відповідачки, принципів добросовісності, справедливості та розумності у спірних правовідносинах, досягнення певного балансу прав та інтересів кредитора, боржника відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України є справедливим зменшення розміру пені до 2000 грн.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду в частині часткового задоволення вимог.

За таких обставин, апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 8 лютого 2018 року.