Рішення № 72104311, 27.12.2017, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-а/490/515/2017 Справа № 490/5952/17

РІШЕННЯ

Іменем України

27 грудня 2017 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва

в складі головуючого судді Чулуп О.С,

при секретарі Балдич Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Миколаєві справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до

Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинення певних дій

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради в якому просив визнати дії відповідача щодо відмови у видачі позивачу будівельного паспорту забудови земельної ділянки № АДРЕСА_1 площею 0,0499га, протиправними та зобов'язати Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради виготовити будівельний паспорт забудови земельної ділянки НОМЕР_2 площею 0,0499га, що знаходиться в АДРЕСА_1. В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що на підставі договору купівлі- продажу від 18.11.2013р. він є власником земельної ділянки НОМЕР_2, площею 0,0499га, кадастровий номер : НОМЕР_1 що знаходиться в АДРЕСА_1, цільове призначення даної земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Позивач 16.03.2016 року звернувся до відповідача з письмовою заявою на видачу будівельного паспорта забудови спірної земельної ділянки. Відповідач листом від 02.08.2016р. відмовив позивачу у видачі будівельного паспорта, посилаючись на невідповідність намірів позивача, так як відповідно до плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 09.06.2011р. №6/16, вищевказана спірна земельна ділянка відноситься до зони військових об'єктів.Разом з цим йому було повернуто пакет поданих документів для видачі будівельного паспорта.Позивач вважає, що дані дії є протиправними, в зв'язку з чим звернувся за захистом своїх прав до суду. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача до судового засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позов підлягаэ задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки№ НОМЕР_2, площею 0, 0499 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 що знаходиться в АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується договором купівлі- продажу від 18.11.2013р., посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Міщенко М.В. за реєстровим номером №1024, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за номером 12963650 від 18.11.2013р.

Позивач мав намір здійснити забудову належної йому на праві власності земельної ділянки житловим будинком.

Судом встановлено, що 16.03.2016р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради із заявою щодо оформлення будівельного паспорта на будівництво індивідуального житлового будинку для забудови земельної ділянки № НОМЕР_2, площею 0, 0499 що знаходиться в АДРЕСА_1.

Судом досліджено лист Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 02.08.2016 року № 15-1935 , згідно якого позивачу було відмовлено у видачі будівельного паспорту на будівництво індивідуального житлового будинку для забудови земельної ділянки № НОМЕР_2, площею 0, 0499 що знаходиться в АДРЕСА_1, обґрунтовуючи тим, що Рішенням Миколаївської міської ради від 09.06.2011 року №6/16 затверджено Генеральний план м. Миколаєва, План зонування території міста Миколаєва. Відповідно до схеми зонування територій, яка є складовою частиною генерального плану міста, земельна ділянка № НОМЕР_2, площею 0, 0499 що знаходиться в АДРЕСА_1 розташована у територіальній зоні військових об'єктів. У зв'язку з невідповідністю намірів забудови земельної ділянки № НОМЕР_2, площею 0, 0499 що знаходиться в АДРЕСА_1 вимогам містобудівної документації (на місцевому рівні), держаним будівельним нормам, стандартам і правилам, пакет документів для видачі будівельного паспорта повернуто замовнику.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Відповідно до частин першої та дев'ятої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п'ять років. Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту.

Відповідно до ч.1,2,8 ст.18 Закону України«Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Відповідно до ч.2.ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.1,4ст.27 Закону України«Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт). Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі. Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011р. №103 затверджено Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі-Порядок).

Відповідно до п.2.1. Порядку видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 12963650 від 18.11.2013 року, містяться офіційні відомості про земельну ділянку: кадастровий номер НОМЕР_1, в тому числі - цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до ч.4 ст.373 Цивільного Кодексу України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав намір здійснити забудову належної йому на праві власності земельної ділянки.

Відповідно до ч.1-3 ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»(далі Закон).

Статтею 27 Закону, передбачено, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, який визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки і складається з текстових та графічних матеріалів.

Розроблення будівельного паспорта здійснюється на підставі плану зонування території. Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіції; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об'єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об'єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову відповідно до з п.2.1. Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2011 року № 103, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за № 902/19640.

Відповідно до статті 17 Закону передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Відповідно до ст.ст.24, 25 Закону також встановлені особливості регулювання земельних відносин при здійснені містобудівної діяльності, а саме - зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, та зазначено, що:

- режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій;

- режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов'язків для врахування під час розроблення землевпорядної документації;

- встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських, приватних інтересів.

Частиною першою та другою ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, при розробці плану зонування м. Миколаїв, були відомі відомості з земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо цільового призначення спірної земельної ділянки та те, що вона надана у приватну власність. Тому, зазначена земельна ділянка не могла бути віднесена до територіальної військових об'єктів при умові належного урахування даних земельного кадастру.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем не враховані норми наведених законодавчих актів України при розгляді заяви про надання будівельного паспорта на забудову земельної ділянки, чим позбавлено позивача, як власника земельної ділянки, реалізувати право на забудову відповідно до її цільового призначення.

Щодо пропуску строку звернення позивача да суду, то суд приходить до висновку, що такий пропущено позивачем з поважних підстав, а тому підлягнає поновленню.

Керуючись ст.ст. 132,192-193, 243, 245, 246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати дії Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради щодо відмови у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорту забудови земельної ділянки № АДРЕСА_1 в м.Миколаєві - протиправними.

Зобов'язати Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради видати будівельний паспорт забудови земельної ділянки № АДРЕСА_1 в м. Миколаєві.

Рішення може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.295,297 КАС України.

Суддя