Рішення № 72102031, 17.01.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/14405/17

Провадження № 2а/263/80/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Соловйова О.Л.,

при секретарі Корольовій Н.А.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Драннікової О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області (далі за текстом Центральне УПФУ) про застосування середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за пенсією та величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%,

В С Т А Н О В И В:

06.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області з даним адміністративним позовом, за яким просив суд зобов'язати Центральне УПФУ здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії за віком, на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 3 календарні роки та величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 23.01.1998 отримував пенсію за вислугою років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Звернувшись до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на загальних умовах, з 09.06.2017 йому було призначено пенсію на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при цьому відповідач провів перерахунок розміру пенсії та застосував показник заробітної плати за 2007 рік - 1197,91грн, а не показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком. Позивач наполягає, що за період участі в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу повинна дорівнювати 1,35%, а тому дії відповідача щодо використання коефіцієнту стажу на рівні 0,44167, тобто 1%, є неприпустимим, оскільки суперечить п.4 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» яким передбачено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача заперечувала проти позову посилаючись на вимоги постанови Кабінету Міністрів України №327 від 23.04.2012 року «Про підвищення рівня соціального захисту населення» щодо осучаснення пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік - 1197,91грн. Зазначила, що з переходом на пенсію за віком, позивачу з 09.06.2017 перерахована пенсія із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік. Вимогами ст.115 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 01.10.2017 доповнено розділ ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказує, що пенсії призначенні відповідно до вимог вказаного Закону України до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії», з 01.10.2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2016, 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмір 1%.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача дослідивши письмові заперечення відповідача, письмові матеріали адміністративної справи, пенсійну справу позивача ОСОБА_1, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, з досліджених письмових доказів встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та з 23.01.1998, як вбачається з матеріалів пенсійної справи та як визнано відповідачем перебуває на обліку в Центральному УПФУ (до реорганізації Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя).

Встановлено, сторонами визнано та матеріалами пенсійної справи підтверджується, що позивачу була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 23.01.1998 року.

Розпорядженням №40979 від 08.09.2017 року за заявою позивача про переведення на пенсію за віком на загальних умовах, відповідач провів перерахунок пенсії позивача та призначив йому пенсію за віком з 09.06.2017 року, з урахуванням коефіцієнту стажу, з урахуванням кратності 1,35 та, як визнано відповідачем із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік (а.с.30).

В подальшому, у звязку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії», відповідачем проведено перерахунок пенсії за розпорядженням №827007 від 30.10.2017 під час якого використаний коефіцієент стажу 0, 44167, тобто величина оцінки одного року страхового стажу визначена на рівні 1%.

За змістом ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII в редакції чинної на момент призначення пенсії позивачу, «особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності».

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором; у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону № 2262-XII та Закону № 1058-IV, призначається одна пенсія за її вибором; при цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону № 2262-XII, і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону № 1058-ІV, яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Так, за ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

За правилами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, на яку посилається у своїх запереченнях відповідач, встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Водночас позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Зокрема, при призначенні пенсії за вислугу років показник середньої заробітної плати (доходу) при її розрахунку не застосовується в силу вимог зазначеного Закону, адже основою доходу у цьому разі є грошове забезпечення.

Крім того, після звільнення з органів внутрішніх справ України позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що підтверджується даними його трудової книжки, довідкою про заробітну плату, яка враховувалась відповідачем при призначенні пенсії за віком позивачу, та індивідуальними відомостями про застраховану особу (а.с.5-6, 8).

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 9 червня 2015 року, Верховний Суд України вже висловлював свою позицію щодо застосування частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV. Зокрема, у справі № 21-612а14, постанова в якій ухвалена 31 березня 2015 року, він дійшов висновку, що у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом № 2262-XII, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон № 1058-ІV, у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом № 1058-ІV такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З урахуванням викладеного, відповідач мав здійснити перерахунок пенсії позивачу з дотриманням вимог ст. ст. 27, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в тому числі застосувавши показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки, тобто за три роки, що передують 2017 року звернення позивача за призначенням пенсії за віком, що розраховується відповідно до «Порядку визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 01.02.2005 року №4-4, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2008 року №146/14837.

Натомість, застосовував показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік в сумі 1197,91грн.

При цьому суд вважає безпідставними посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України №327 від 23.04.2012 року «Про підвищення рівня соціального захисту населення», а саме, що згідно п.1 пенсії особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, призначені до 2007 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без застосування показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, перераховуються у порядку, встановленому абзацом першим цього пункту, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік.

Так, із назви та за текстом вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України №327 від 23.04.2012 року «Про підвищення рівня соціального захисту населення», вона передбачала підстави для перерахунку раніше призначених пенсій, в тому числі особам із числа військовослужбовців, призначені до 2007 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без застосування показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, тобто не встановлювало та не змінювало порядок призначення (перерахунку) пенсій, визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV.

Той факт, що відповідно до вищевказаної постанови відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік, який становив 1197,91 грн., не звільняв відповідача від обов'язку при призначенні та розрахунку позивачу пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV в порядку, визначеному ст.40 Закону, врахувати середню заробітну плату (доход) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, тобто за 2014-2016 роки, що відповідає вищенаведеній правовій позиції Верховного Суду України.

Вирішуючи вимоги за позовом в частині протиправності дій зі зменшення коефіцієнту страхового стажу з 01.10.2017 при перерахунку пенсії, яке відбулось згідно розпорядження відповідача №827007 від 30.10.2017 суд враховує наступні вимоги Закону:

Так, відповідно до вимог абз.5 ч.1 ст.25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції від 28.12.2007 р. №107-VІ передбачено, що за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35% , а за період участі в солідарній та накопичувальній системах пенсійного страхування -1,08%.

Відповідач керуючись пп.11 п.19 розділу І Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обґрунтовано застосував вимоги абз.5 ч.1 ст.25 вказаного Закону в тій частині, як регламентує, що за період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%. Коефіцієнт стажу після перерахунку пенсії позивача з 01.10.2017 визначено на рівні 0,44167.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд звертає увагу, що первинно пенсія позивачу призначалась 23.01.1998 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а подальшому за заявою від 09.06.2017 позивача переведено на пенсію за віком на загальних підставах, тобто вимоги Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до нього вже були застосовані, до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".

З огляду на викладене, заперечення відповідача з посиланням на вимоги п.43 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заслуговують на увагу, оскільки дії останнього прямо регламентовані наведеним пунктом вимог Закону який передбачає, що у тому випадку коли пенсія була призначена відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", то з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Посилання позивача на вимоги п.4 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зміни до абз.5 ч.1 ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які заклюплюють загальні вимоги про неприпустимість зменшення пенсії внаслідок перерахунку, в даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки відповідно до розпорядження №827007 від 30.10.2017 розмір пенсії позивача збільшився майже в тричі.

З огляду на викладене, відповідач керуючись змінами які відбулись відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" при ухваленні розпорядження №827007 від 30.10.2017 правомірно застосував при перерахунку пенсії позивача величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: слід зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2014-2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1%, починаючи з 09.06.2017 року та з урахуванням фактично виплаченої йому пенсії.

Строк звернення до суду позивачем не порушений.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 640 грн (а.с.1). З огляду на викладені вимоги Закону відшкодуванню підлягає ? частка судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Центрального УПФУ.

На підставі викладеного, Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 10 ч. 1 РозділуVІІ Перехідних положень КАС України у редакціїЗакону № 2147-VІІІ від 03.10.2017 р., суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області про застосування середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за пенсією та величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, задовольнити частково.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області (місцезнаходження: вул. Зелінського, 27а, м. Маріуполь, код ЄДРПОУ 41250795) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) пенсії за віком, на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2014-2016 роки у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, починаючи з 09.06.2017 з урахуванням фактично виплаченої йому пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області (місцезнаходження: вул. Зелінського, 27а, м. Маріуполь, код ЄДРПОУ 41250795) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) 1/2 частку понесених ним судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору в сумі 320 (триста двадцять)гривень.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Л. Соловйов