Ухвала суду № 72101918, 07.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 760/3827/14-ц Апеляційне провадження № 06.115/796/82/2018Головуючий у суді першої інстанції - Коробенко С.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

суддя-доповідач ОніщукМ.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Майданець К.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Іваненко М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення апеляційного суду м. Києва від 02 квітня 2015 року про поновлення на роботі по цивільній справі позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до апеляційного суду м. Києва з заявою в якій просить стягнути з ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 10.08.2017 по день винесення ухвали судом апеляційної інстанції, у зв'язку з затримкою виконання рішення апеляційного суду м. Києва від 02.04.2015 про поновлення її на роботі, відповідно до ст. 236 КЗпП України.

В обґрунтування вимог заяви вказує, що відповідачем тривалий час не виконується рішення апеляційного суду м. Києва від 02.04.2015 про поновлення її на роботі.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15.03.2017 було стягнуто з ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 02.04.2015 про поновлення на роботі ОСОБА_3, за період з 03.04.2014 по 15.03.2017 в розмірі 60 263,45 грн., з утриманням з цієї суми податків і інших обов'язкових платежів.

Наказом ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» від 09.08.2017 № 147 її поновлено на роботі, однак, в порушення вимог ст. 236 КЗпП України, не виплачено середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16.03.2017 по 09.08.2017.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22.11.2017 стягнуто з ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 02.04.2015 про поновлення на роботі ОСОБА_3, за період з 16.03.2017 по 09.08.2017 в розмірі 12 484 грн. 90 коп., з утриманням з цієї суми податків і інших обов'язкових платежів.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13.12.2017 задоволено заяву ОСОБА_3 про виправлення описки в рішенні апеляційного суду м. Києва від 02.04.2015. Виправлено описку в рішенні апеляційного суду м. Києва від 02.04.2015, а саме: у резолютивній частині рішення замість «Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді інженера-проектувальника першої категорії відділу енергоспоруд № 55 Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» з 22.01.2014 року» вказано «Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді інженера-проектувальника першої категорії відділу новітніх технологій № 05 Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» з 22.01.2014 року».

У зв'язку з не поновленням її на роботі на посаді інженера-проектувальника першої категорії відділу новітніх технологій № 05 ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок», просить заяву задовольнити.

Позивачка та її представник в судовому засіданні підтримали заяву з викладених в ній підстав та просили її задовольнити. При цьому, позивачка уточнила вимоги заяви та просила стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення за період з 10.08.2017 по 15.01.2018, пояснивши, що її було поновлено на роботі з 16.01.2018.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував, вказуючи на те, що на виконання рішення суду наказом від 09.08.2017 № 147 позивача було поновлено на роботі, а після виправлення описки у судовому рішенні відповідачем лише внесені відповідні зміни до наказу про поновлення на роботі. Відтак підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду після видання наказу про поновлення позивача на роботі, відсутні.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи заяви, колегія суддів приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2014 у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, відмовлено, однак змінено дату звільнення позивача на 01.02.2014 (Т.1, а.с. 107-110).

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 20.10.2014 змінено рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2014 в частині дати звільнення на 29.01.2014. В іншій частині рішення суду залишено без змін (Т.1, а.с. 175-177).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.02.2015 скасовано рішення апеляційного суду м. Києва від 20.10.2014, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (Т.1, а.с. 206-208).

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 02.04.2015 скасовано рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2014 та ухвалено нове про часткове задоволення позову, а саме:

- визнано наказ ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» № 13-к від 22.01.2014 «Про звільнення ОСОБА_3» з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників - незаконним;

- поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді інженера-проектувальника першої категорії відділу енергоспоруд № 55 ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» з 22.01.2014 року;

- стягнуто з ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.01.2014 по 02.04.2015 в розмірі 36 135 грн. 05 коп. з утриманням податків і інших обов'язкових платежів;

- стягнуто з ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. 00 коп.;

- стягнуто з ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» на користь держави судовий збір в сумі 361 грн. 35 коп. та 243 грн. 60 коп., а всього 604 грн. 95 коп.;

- в задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовлено.

Також, допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць (Т.2, а.с. 5-10).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.09.2015 відхилено касаційну скаргу ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок», а рішення апеляційного суду м. Києва від 02.04.2015 залишено без змін (Т.2, а.с. 63, 64).

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до апеляційного суду м. Києва з заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 02.04.2014 про поновлення її на роботі та відшкодування моральної шкоди (Т.2, а.с. 76, 77).

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15.03.2017 заяву задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення апеляційного суду м. Києва від 02.04.2014 про поновлення на роботі ОСОБА_3, за період з 03.04.2014 по 15.03.2017 в розмірі 60 263,45 грн., з утриманням з цієї суми податків і інших обов'язкових платежів. У задоволенні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - відмовлено (Т.2, а.с. 124-127).

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що рішення апеляційного суду м. Києва від 02.04.2015 про поновлення позивача на роботі відповідачем належним чином не виконане, що підтверджується матеріалами справи в їх сукупності. Зокрема, вказане рішення знаходилося на виконанні у виконавчій службі, про що свідчить постанова державного виконавця про відновлення виконавчого провадження від 21.10.2016 з виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі та постанова про зупинення виконавчого провадження від 10.11.2016, яке зупинено до закінчення касаційного провадження з перегляду рішення апеляційного суду м. Києва від 01.09.2016, яким залишено без змін рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2016 в частині скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та ухвалено нове рішення в частині задоволення вимог ОСОБА_3 до виконавчої служби про відшкодування моральної шкоди (Т.2, а.с. 78-100).

Отже, не дивлячись на законодавчо визначений обов'язок відповідача негайно виконати рішення суду про поновлення позивача на роботі, відповідач з 03.04.2015 по день винесення ухвали (15.03.2017), такий обов'язок не виконав.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.10.2017 відхилено касаційну скаргу ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок», а ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15.03.2017 залишено без змін (Т.2, а.с. 154-156).

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22.11.2017 стягнуто з ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення апеляційного суду м. Києва від 02.04.2015 про поновлення на роботі ОСОБА_3, за період з 16.03.2017 по 09.08.2017 в розмірі 12 484,90 грн., з утриманням з цієї суми податків і інших обов'язкових платежів (Т.2, а.с. 188-192).

При цьому, було встановлено, що наказом ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» від 09.08.2017 № 147 ОСОБА_3 поновлено на роботі, однак, в порушення вимог ст. 236 КЗпП України, не виплачено середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16.03.2017 по 09.08.2017 (день поновлення на роботі).

27.11.2017 ОСОБА_3 звернулась до суду апеляційної інстанції з заявою про виправлення описки в рішенні апеляційного суду м. Києва від 02.04.2015 про поновлення її на роботі (Т.2, а.с. 194).

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13.12.2017 заяву ОСОБА_3 про виправлення описки задоволено. Виправлено описку в рішенні апеляційного суду м. Києва від 02.04.2015, а саме: у резолютивній частині рішення замість «Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді інженера-проектувальника першої категорії відділу енергоспоруд № 55 Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» з 22.01.2014 року» вказано «Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді інженера-проектувальника першої категорії відділу новітніх технологій № 05 Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» з 22.01.2014 року» (Т.2, а.с. 208-211).

Звертаючись до суду з даною заявою ОСОБА_3 просить стягнути з ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення її на роботі з 10.08.2017 по 15.01.2018, вказуючи на те, що її фактично було поновлено на роботі на посаді інженера-проектувальника першої категорії відділу новітніх технологій № 05 ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» лише 16.01.2018 (Т.2, а.с. 223, 224).

У відповідності до вимог ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Встановлено, що наказом ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» від 09.08.2017 № 147, на виконання рішення апеляційного суду м. Києва від 02.04.2015, ОСОБА_3 поновлено на роботі на посаді інженера-проектувальника першої категорії відділу енергоспоруд № 55 ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» з 22.01.2014 року» (Т.2, а.с. 169).

Відповідно до табелів обліку робочого часу за серпень-грудень 2017 року Ліпська Л.С. до роботи не приступила. В судовому засідання Ліпська Л.С. пояснила, що вона не погоджуючись з наказом про поновлення її на роботі оскаржила його до суду, а також звернулась до суду апеляційної інстанції з заявою про виправлення описки щодо поновлення її на роботі до відділу новітніх технологій № 05.

Відповідачем надано суду апеляційної інстанції накази від 20.12.2017 № 111 та № 209/к, якими, на виконання ухвали апеляційного суду м. Києва від 13.12.2017 про виправлення описки в рішенні апеляційного суду м. Києва від 02.04.2015, внесено зміни:

- до наказу ПрАТ «ДІПРОЗВ'ЯЗОК» від 01.08.2017 № 67 «Про внесення змін до штатного розпису ПрАТ «ДІПРОЗВ'ЯЗОК» - введено посаду інженера-проектувальника 1 категорії відділу новітніх технологій № 05 в кількості 1 штатної одиниці;

- до наказу ПрАТ «ДІПРОЗВ'ЯЗОК» від 09.08.2017 № 147/к «Про поновлення на роботі ОСОБА_3.» - поновлено на роботі ОСОБА_3 на посаді інженера-проектувальника 1 категорії відділу новітніх технологій № 05 ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» з 22.01.2014 року».

Отже, ОСОБА_3 наказом від 09.08.2017 було поновлено на роботі, тобто відповідачем виконано рішення суду.

До часу поновлення на роботі (09.08.2017) ОСОБА_3 було відшкодовано середній заробіток за час затримки виконання рішення суду (ухвали апеляційного суду м. Києва від 15.03.2017 та від 22.11.2017).

Після виправлення описки в рішенні суду про поновлення її на роботі в частині назви відділу, відповідачем, на виконання ухвали суду, були внесені відповідні зміни в наказ від 09.08.2017 про поновлення ОСОБА_3 на роботі.

З огляду на викладене та враховуючи належне відновлення порушених трудових прав позивача, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 10.08.2017 до 15.01.2018.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 236 КЗпП України, ст.ст. 268, 381, 383, 384 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення апеляційного суду м. Києва від 02 квітня 2015 року про поновлення на роботі по цивільній справі позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаціно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного суду.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва

Повний текст постанови складений 08 лютого 2018 року