Постанова № 72101912, 06.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року місто Київ.

Унікальний № 754/6653/16-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/796/382/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Желепи О.В., суддів Іванченко М.М., Рубан С.М., секретар судового засідання Задерей І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року, ухваленого у складі судді Галась І.А. в приміщенні суду в місті Києві (інформація про час ухвалення рішення та дату складання повного тексту рішення відсутня) в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Позивач, 19 травня 2016 року звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення майнової та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з винивідповідача ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль позивача, що призвело до матеріальних втрат та моральних страждань.

Заочним рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19.10.2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 553 712 грн. 55 коп., заподіяну моральну шкоду у розмірі 19 964 грн. 90 коп.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_2 50 000 грн. 00 коп. суму страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну, 702 грн. 05 коп. - суму страхового відшкодування за шкоду заподіяну здоров'ю, 35 грн. 10 коп. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 8 088 грн.10 коп.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 611 грн. 90 коп.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21.02.2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просила його скасувати.

В скарзі посилалася на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також порушено норми процесуального права. Зазначила, що на дату винесення оскаржуваного рішення не було правового акту який би вказував на її вину у ДТП яка мала місце 03.11.2015 року. Висновок на який посилається суд 1-ї інстанції не являється прямим доказом вини ОСОБА_1 в ДТП. З відповідача стягнуто матеріальну шкоду за автомобіль 2011 року випуску у більшому розмірі, ніж коштує новий автомобіль. Відповідач просила призначити судову авто-товарознавчу експертизу та судову авто-технічну експертизу.

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу не подавався.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач доводи скарги підтримала, просила рішення суду змінити, та покласти на неї відповідальність в розмірі, визначеному за висновками наданими до апеляційного суду, за мінусом вартості запчастин, які позивач залишив собі, а також за мінусом вже отриманої позивачем суми від страхової компанії.

Позивач та його представник в апеляційному суді зменшили, заявлені вимоги та просили стягнути з відповідача суми за висновками, наданими ними до апеляційного суду.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно положень ст. 22 даного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що 03.11.2015 року на перехресті вул. Радистів - вул. Кисловодська у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті якої автомобіль марки «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_1 (під керуванням ОСОБА_1.) та автомобіль марки «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2 (під керуванням ОСОБА_2.) отримали механічні пошкодження. Дана обставина сторонами по справі не оспорюється та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення складеним відносно ОСОБА_1 (а.с. 86), протоколом огляду місця ДТП (а.с. 97), висновком Старшого слідчого СВ Деснянського РУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 (а.с. 89).

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 мала чинний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/4302893 укладений з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», відповідно до якого застраховано цивільно-правову відповідальність осіб, які на законних підставах експлуатують забезпечений транспортний засіб «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_1.

25.03.2016 року позивач письмово звернувся до відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» та просив виплатити страхову суму у розмірі 46 500 грн. 00 коп.

З письмових заперечень ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» вбачається, що відповідач не вважав ДТП, що сталася 03.11.2015 р. страховим випадком, оскільки відповідно до п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Так як на момент розгляду справи районним судом , вина водія ОСОБА_1 в ДТП судовим рішенням не встановлена то підстави для виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відсутні.

Постановою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.07.2016 р. року адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУПАП було повернуто для належного оформлення.

Згідно висновку судового експерта № 62 від 06.05.2016р. в розглянутій дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається невідповідність технічним вимогам дорожніх знаків 2.2 (проїзд без зупинки заборонено), 2.4 (кінець головної дороги), та п.п. 10.1, 16.11, 16.3 правил дорожнього руху України і саме така невідповідність в діях вимогам дорожніх знаків перебуває в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції вважав доведеною вину відповідача у спричиненні позивачу майнової шкоди та визначив обсяг відповідальності ОСОБА_1 за спричинену майнову шкоду у розмірі 553 712 грн. 55 коп., на підставі наданого висновку спеціаліста, а за заподіяну моральну шкоду у розмірі 19 964 грн. 90 коп.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками районного суду в частині визначення розміру майнової шкоди, оскільки вони не в повній мірі відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.

Так, за загальним правилом та з огляду на положення ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У п.п. 14, 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення ст. 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має прав вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Згідно зі ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

На перевірку доводів скарги щодо невірного розміру матеріального збитку, ухвалою апеляційного суду від 04.07.2018 року призначалась судова авто-товарознавча експертиза.

Так, згідно з висновком експерта № 2366 від 07.11.2017 року судової авто-товарознавчої експертизи, який попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку вартість матеріального збитку, з технічної точки зору, заподіяного власнику автомобіля марки «HYUNDAI SANTA FE», реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на момент ДТП 03.11.2015 року становить 589 788 грн. 30 коп.

При цьому, вартість відновлювального ремонту становить 606 556, 53 грн., а тому відновлювати пошкоджений автомобіль економічно недоцільно.

Крім того, 26.01.2018 року представником позивача подано заяву про подання доказів та уточнення позовних вимог. Просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 вартість матеріальної шкоди в сумі 409 077, 84 грн., а решту позовних вимог просив залишити без змін. Вказував на те, що в даному випадку розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, повинні бути визначені на момент розгляду даної справи.

На підтвердження вказаних обставин представник надав звіт про оцінку вартості майнової шкоди № 281/02/16Н від 18.01.20118 року, відповідно до якого вартість заподіяної матеріальної шкоди власнику пошкодженого автомобіля становить 642 637 грн. 60 коп. При цьому, відповідно до висновку авто-товарознавчого дослідження спеціаліста № 281/01/18Н від 18.01.2018 року залишкова вартість працездатних складових частин пошкодженого автомобіля станом на січень 2018 року складає 234 559 грн. 76 коп.

За змістом ч.4 ст. 12, ч.1 ст.13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторін у справі.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6, при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.

З врахуванням того, що шкода повинна відшкодовуватись відповідно до її вартості на час розгляду справи, апеляційний суд приймає нові докази, які підтверджують вартість завданої шкоди на час розгляду справи.

Таким, чином ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» повинна відшкодувати позивачеві вартість збитку завданого внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді в межах ліміту, передбаченого страховим полісом, а решту суми матеріальної шкоди ОСОБА_1

В судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що позивач вже отримав у відшкодування майнової шкоди 50 000 грн. від страхової компанії.

Розрахунок вартості матеріальної шкоди , яка має бути стягнута з відповідача ОСОБА_1 з урахуванням вищенаведених вимог закону буде наступним: 642 637 грн. 60 коп. (матеріальна шкода на час розгляду справи) - 234 559 грн. 76 коп. (залишкова вартість працездатних складових частин пошкодженого автомобіля станом на січень 2018 року, які позивач відчужив) - 50 000 грн. 00 коп. суми страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну, яка сплачена ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» та становитиме 358 077 грн. 84 коп.

Отже, апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції визначаючи розмір майнової шкоди у виді ринкової вартості транспортного засобу позивача на час його пошкодження, не врахував суму коштів, яку позивач отримав, відчуживши пошкоджений транспортний засіб.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди та стягненню сум з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» не оскаржувалось в апеляційному порядку, і відповідно не переглядалось апеляційним судом в цій частині.

Інші доводи скарги, зокрема про недоведеність вини відповідача, колегія суддів не приймає з огляду на те, що вина ОСОБА_1 в ДТП підтверджена постановою Броварського міського районного суду Київської області від 26.10.2016 року (а.с. 235 т. 1), яка постановою апеляційного суду Київської області від 21 листопада 2016 року залишена без змін.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені в вищенаведених постановах, не підлягають доказуванню в даній цивільній справі, щодо встановлення вини відповідача.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини, щодо вини відповідача у спричиненні позивачу шкоди, та вірно визначив розмір відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги підтвердились лише в частині не вірного визначення судом суми майнової шкоди, яку зобов'язана відшкодувати відповідач, а в іншій частині вони повністю спростовані новими доказами, прийнятими та дослідженими апеляційним судом.

Так, як визначаючи розмір майнової шкоди, суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, не застосував всі норми, які підлягають застосуванню, для вірного визначення суми, яку зобов'язана сплатити відповідач, рішення суду в цій частині необхідно змінити.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що до відповідача ОСОБА_1 були пред'явлені вимоги на суму 553 712 грн. 55 коп. та 15 00 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Тобто за вищевказані позовні вимоги до ОСОБА_1 судовий збір підлягав сплаті в розмірі 5537 грн. 12 коп. за вимоги майнового характеру + 551 грн. 20 коп., за вимоги про стягнення моральної шкоди.

При подачі апеляційної скарги за вказані вимоги сплачено 6697 грн. 15 коп. (6088,32х110%).

Постановою апеляційного суду на користь позивача стягується з ОСОБА_1 сума в розмірі 358 077 грн. 84 коп., що у відсотковому співвідношенні становить 64,66 % від пред'явленої позивачем суми в позові, що в свою чергу від суми судового збору сплаченого до суду першої інстанції за вимоги до ОСОБА_1 становить 3580 грн. 30 коп. (64,66% від 5537,12). Тобто судові витрати у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції за вимоги до ОСОБА_1 пропорційно до задоволених вимог становлять 4132 грн. 10 коп. (3580,30+551,20) та підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

При подачі апеляційної скарги за вимоги майнового характеру судовий збір підлягав сплаті у розмірі 6090 грн. 83 коп., і відповідно до частини задоволених вимог апеляційної скарги становить 2152 грн. 50 коп. (35,34% від 6090,83), та підлягає стягненню з позивача на користь ОСОБА_1

Сторонами процесу не заявлено до відшкодування інших судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року в частині вирішення вимог до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди та розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування майнової шкоди 358 077 грн. 84 коп.(триста п'ятдесят вісім тисяч сімдесят сім грн. вісімдесят чотири коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 4132 грн. 10 коп. пропорційно до задоволених вимог.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2152 грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повна постанова складена 08 лютого 2018 року.

Головуючий Желепа О.В.

Судді Іванченко М.М.

РубанС.М.