Постанова № 72101867, 08.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №755/8200/17

провадження № 22-ц/796/1741/2018

08 лютого 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Кирилюк Г.М.,

суддів: Рейнарт І.М., Музичко С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у праві користування та розпорядження майном, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року у складі судді Астахової О.О.,

встановив:

У травні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом, в якому просили усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 припинити вчиняти дії, які порушують право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вищевказану квартиру.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року провадження в даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі №755/2319/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання права користування квартирою, що знаходиться в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність та необґрунтованість вказаної ухвали суду, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими.

Зазначив, що відповідачем не було надано доказів, що предметом спору в цивільній справі №755/2319/17 є визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 та визнання за ОСОБА_3 права користування нею. Висновки суду з цих обставин ґрунтуються на припущеннях. Предмет позову, вимоги в цивільній справі №755/2319/17 не стосуються припинення та недійсності права користування квартири, яке може існувати окремо від права власності. Від набрання законної сили судовим рішенням у вказаній справі не залежить вирішення даної справи, розгляд якої повинен продовжуватися. Питання, які можуть бути вирішені у вказаній справі, не стосуються підстав заявлених у справі вимог.

Крім того, зупинення провадження у справі порушує право на справедливий суд і принцип розумності строків судового розгляду.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) , та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Ухвалами Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2018 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду без повідомлення учасників справи, у відповідності до ч.2 ст.369 ЦПК України.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

Відповідно до ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 березня 2017 року у складі судді Астахової О.О. прийнято до провадження справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання права користування квартирою ( справа №755/2319/17)(а.с.98).

Зупиняючи провадження у справі до вирішення вищевказаного позову суд першої інстанції виходив з того, що підстави, на які позивач посилається у справі №755/8200/17, є предметом дослідження в іншій справі №755/2319/17, що перебуває у провадженні цього суду, і рішення суду у вказаній справі безпосередньо впливає на вирішення даного спору.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі за №6-1957 цс16, визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 201 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 4 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Згідно з частиною першою статті 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є усунення позивачам перешкод у користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1

Підставою для зупинення провадження в даній справі став факт розгляду цим же судом цивільної справи про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання права користування квартирою.

На порушення вимог п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, суд першої інстанції не проаналізував предмети спорів у справах і не вказав обставини, які б давали підстави для висновку про існування об'єктивної неможливості розглянути справу про усунення перешкод у користуванні власністю та на підставі наявних доказів самостійно встановити наявність обставин, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги.

Крім того, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд не врахував правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 7 жовтня 2015 року у справі №6-1367цс15, висновки якої зводяться до того, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку, з урахуванням принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу суд враховує і ту обставину, що відповідно до ч.1 ст.126 ЦПК України в редакції, що діяла під час постановлення оскаржуваної ухвали, суддя під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду або суд під час її розгляду мають право постановити ухвалу про об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного і того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовом різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Дійшовши висновку, що рішення у справі про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання права користування квартирою матиме преюдиційне значення для вирішення даної справи, виходячи з вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, суд першої інстанції повинен був обговорити питання про об'єднання позовів, які знаходяться в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва у складі судді Астахової О.О., від чого залежало своєчасний і правильний розгляд заявлених вимог.

Допущене судом порушення норм процесуального права призвело до постановлення помилкової ухвали, яка у відповідності до ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року скасувати, передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 08 лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді: