Постанова № 72101793, 06.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року місто Київ.

Унікальний № 761/36255/14-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/796/626/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Желепи О.В., суддів Іванченко М.М., Рубан С.М., секретар судового засідання Задерей І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2015 року, ухваленого у складі судді Осаулова А.А. в приміщенні суду в місті Києві (інформація про час ухвалення рішення та дату складання повного тексту рішення відсутня) в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - ПАТ «КБ Хрещатик») на його користь заборгованість за депозитним договором у розмірі 133 273,00 доларів США та штрафні санкції у розмірі 501192 грн. 65 коп.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 15 листопада 2012 року між ним та ПАТ «КБ Хрещатик» було укладено договір банківського вкладу № 1099/2012-222 на 133 273,00 доларів США строком до 20 листопада 2013 року.

Посилаючись на те, що починаючи з червня 2014 року він неодноразово звертався до Київського регіонального відділення банку з метою отримання депозитних коштів, однак станом на 01 листопада 2014 року вклад і проценти йому не повернуто, ОСОБА_1 просив задовольнити позов.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «КБ «Хрещатик» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу «Капітал» від 15 листопада 2012 року № 1099/2012-222 грошові кошти по вкладу в розмірі - 133 273,00 доларів США, заборгованість за нарахованими і несплаченими відсотками за період з 01 квітня 2013 року по 20 листопада 2013 року в розмірі -5197, 26 доларів США та 3 % річних за період з 20 листопада 2013 року по 19 листопада 2014 року в розмірі - 4 142,72 доларів США, всього - 142 612,98 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 25 березня 2015 року становить 3 359 536 грн. 96 коп.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням місцевого суду представник ПАТ «КБ «Хрещатик» подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для розгляду справи. Зазначає, що, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи з банку на його користь грошові кошти на загальну суму 3 359 536,96 грн., суд 1-ї інстанції виходив з того, що Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» у встановлений строк не виконано умови договору банківського вкладу «Капітал» №1099/2012-222 від 15.11.2012 року щодо повернення позивачу депозитних коштів. Проте, такі висновки місцевого суду є необґрунтованими та суперечать наявним в матеріалах справи доказам. Вказує на те, що з наданих суду та досліджених в судовому засіданні заяв №97 від 01.04.2013 року, №3 від 08.05.2013 року, №21 від 01.06.2013 року, №698 від 20.11.2013 року вбачається, що ОСОБА_1 частковими сумами через касу відділення банку було отримано належні йому грошові кошти за договором банківського вкладу «Капітал» №1099/2012-222 від 15.11.2012 року. У зв'язку з частковим зняттям позивачем грошових коштів сума вкладу на депозитному рахунку зменшувалася, як наслідок, зменшувалася і сума нарахованих відсотків. В період з 01 квітня 2013 року по 20 листопада 2013 року будь-яких звернень від позивача до банку щодо недоотримання відсотків не надходило. Отже, банком в повному обсязі виконано свої зобов'язання перед позивачем за договором банківського вкладу «Капітал» №1099/2012-222 від 15.11.2012 року. Також зазначає, що посилання суду першої інстанції на висновок експерта №6-9/тдд від 08.12.2014 року, як на доказ того, що ОСОБА_1 не отримував грошових коштів за депозитним договором від 15.11.2012 року є необґрунтованими, оскільки даний висновок складений в рамках кримінального провадження №32014000000000048 і позивачем не надано суду дозволу слідчого Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на використання даного висновку в межах цивільного процесу.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Хрещатик» відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду 06.02.2018 року представник банку доводи скарги підтримав.

Позивач та його представник доводи скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Частиною 2 ст.1060 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно ч.3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 3 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що в разі, коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що 15.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу Капітал в доларах США за №1099/2012-222, відповідно до умов якого, банк приймає грошові кошти вкладника на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 в сумі 133 273 долари США на строк з 15.11.2012 року по 20.11.2013 року зі сплатою 10% річних.

Цього ж дня, 15.11.2012 року банком грошові кошти в сумі 133 273 долари США було зараховано на депозитний рахунок ОСОБА_1, що підтверджується заявкою на переказ коштів.

21 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» з заявою про видачу депозитного вкладу з нарахованими відсотками з депозитного рахунку НОМЕР_1.

Оскільки Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» не повернуло ОСОБА_1 депозитні кошти у встановлений в договорі строк, то він звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» та просив суд стягнути з банку на його користь грошові кошти на загальну суму 153 451,72 долари США.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи на його користь з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» за договором банківському вкладу «Капітал» від 15.11.2012 року №1099/2012-222 грошові кошти по вкладу в розмірі - 133 273 доларів США, за нарахованими і несплаченими відсотками за період з 01.04.2013 року по 20.11.2013 року в розмірі 5197,26 доларів США та кошти 3% річних за період з 20.11.2013 року по 19.11.2014 року в розмірі - 4 142,72 доларів США, а всього в розмірі 142 612,98 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 25.03.2015 року становить - 3 359 536,96 грн., місцевий суд виходив з того, що в цій частині позов є обґрунтованим, підтверджений належними та допустимими доказами, а тому є всі правові підстави для його задоволення в даній частині.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком районного суду, так як він в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного:

Так, з матеріалів справи вбачається, що 21.11.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» з заявою про повернення суми депозитного вкладу разом з відсотками з депозитного рахунку НОМЕР_1.

Проте, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» свої обов'язки за договором банківського вкладу №1099/2012-222 від 15.11.2012 року не виконало та не повернуло ОСОБА_1, вклад та нараховані проценти за вкладом.

Доводи скарги про часткове повернення коштів позивачу через касу відділення банку є безпідставними та спростовується матеріалами справи, зокрема висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру за №609/тдд від 08.12.2014 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1, в №97 від 01.04.2013 року, №3 від 08.05.2013 року, №21 від 01.06.2013 року, №698 від 20.11.2013 року виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1

Крім того, апеляційним судом у даній справі була призначена судова почеркознавча експертиза.

Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7176/7177/16-32 від 17.05. 2016 року, підписи від імені ОСОБА_1, що містяться у графах «Підпис отримувача» у заяві на видачу готівки в сумі 29408 доларів США, за № 97 від 01.04.2013 року по договору банківського вкладу №1099/2012-222 від 15 листопада 2012 року, заяві на видачу готівки в сумі 52335,98 доларів США, за №3 від 08.05.2013 року по договору банківського вкладу №1099/2012-222 від 15 листопада 2012 року, заяві на видачу готівки в сумі 39193,42 доларів США, за №21 від 01.06.2013 року по договору банківського вкладу №1099/2012-222 від 15 листопада 2012 року, заяві на видачу готівки в сумі 29408 доларів США, за №698 від 20.11.2013 року по договору банківського вкладу №1099/2012-222 від 15 листопада 2012 року, - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.

Підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис отримувача» у заяві на видачу готівки в сумі 29408 доларів США, за №97 від 01.04.2013 року по договору банківського вкладу №1099/2012-222 від 15 листопада 2012 року, виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис отримувача» у заяві на видачу готівки в сумі 52335,98 доларів США, за №3 від 08.05.2013 року по договору банківського вкладу №1099/2012-222 від 15 листопада 2012 року, виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис отримувача» у заяві на видачу готівки в сумі 39193,42 доларів США, за №21 від 01.06.2013 року по договору банківського вкладу №1099/2012-222 від 15 листопада 2012 року, виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис отримувача» у заяві на видачу готівки в сумі 29408 доларів США, за №698 від 20.11.2013 року по договору банківського вкладу №1099/2012-222 від 15 листопада 2012 року, виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

З урахуванням висновків експертів, апеляційний суд встановив, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт повернення позивачу грошових коштів за договором банківського вкладу.

Не є підставою для скасування правильного по суті рішення місцевого суду, твердження апелянта про те, що суд не мав правових підстав використовувати висновок почеркознавчої експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження №32014000000000048 в межах цивільного процесу, оскільки відповідно до вимог процесуального закону висновок Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру за №609/тдд від 08.12.2014 року є належним та допустимим письмовим доказом по даній цивільній справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене судом з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставини, що мають значення для справи, а викладені в рішенні висновки не відповідають обставинам справи, апеляційний суд вважає також безпідставними, оскільки суд повно та об'єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм вірну правову оцінку та ухвалив рішення у відповідності з вимогами матеріального права.

Крім того, переглядаючи справу, суд касаційної інстанції вважав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що відповідач взяті на себе за вищезазначеним договором зобов'язання не виконав, а саме: не повернув позивачу у визначений договором строк суму вкладу та нарахованих процентів, а тому відсутні підстави для скасування рішення з урахуванням вищезазначених обставин.

Скасовуючи ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2016 року та передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, ВССУ виходив з того, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, не врахував, що з 05 квітня 2016 року Фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ «КБ «Хрещатик» з ринку. На момент ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (23 червня 2016 року) у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Тобто, при новому апеляційному розгляді, слід перевірити можливість застосування Закону України " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", при вирішенні справи районним судом, та дати вказаним обставинам відповідну правову оцінку.

Так, відповідно до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України. Факт віднесення банку до категорії неплатоспроможних є загальновідомим та не потребує доказування.

Так, згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного Банку України від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 квітня 2016 року № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик», відповідно до якого з 05 квітня 2016 року в ПАТ «КБ «Хрещатик» запроваджено тимчасову адміністрацію.

Рішенням Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик»» відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «КБ «Хрещатик» (а. с. 97, т. 2).

З матеріалів справи вбачається, що рішення в даній справі судом першої інстанції було ухвалено 25 березня 2015 року, тобто до прийняття постанови Правління Національного Банку України № 234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» 05 квітня 2016 року.

В ухвалі від 11 жовтня 2017 року ВССУ посилався на правову позицію викладену у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-350цс17 та від 07 червня 2017 року у справі № 6-1809цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У вказаних постановах ВСУ прийшов до висновку, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Разом з тим, в даному випадку на момент постановлення рішення місцевим судом 25 березня 2015 року у банку не було введено тимчасову адміністрацію, а тому місцевий суд не мав жодних правових підстав відмовляти в задоволенні позовних вимог на підставі положень спеціального закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Оскільки, суддя районного суду, ухвалюючи рішення в березні 2015 року про стягнення вкладу не порушив норми матеріального права, так як не мав підстав для застосування вищенаведеного спеціального закону, тому, що тимчасова адміністрація у відповідача була введена більш ніж через рік після розгляду позовних вимог в даній справі, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги банку.

Враховуючи те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в апеляційному суді.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 389 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дні її прийняття, однак може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повна постанова складена 08 лютого 2018 року.

Головуючий Желепа О.В.

Судді Іванченко М.М.

РубанС.М.