Ухвала суду № 72100992, 06.02.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 440/1772/17 Головуючий у 1 інстанції: Кос І.Б.

Провадження № 11-кп/783/1282/17 Доповідач: Гончарук Л. Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої Гончарук Л.Я.

суддів Маліновської-Микич О.В., Партики І.В.

при секретарі Щербаю В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12017140170000552 від 24.09.2017 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4,

за ч.2 ст.186 КК України,

за участю прокурора Гуменної І.Р.

обвинуваченого ОСОБА_1

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Буського районного суду Львівської області від 13 листопада 2017 року, -

встановила:

вироком Буського районного суду Львівської області від 13 листопада 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного судом покарання частково приєднано не відбуте ним покарання за вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 16.02.2015 року та ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 21.10.2016 року та остаточно призначено ОСОБА_1 до відбуття покарання у вигляді 4 (чотирьох) років і 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання, тобто з 10.10.2017 року.

Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, - залишити без змін.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1, 23 вересня 2017 року приблизно о 21 год. 40 хв., перебуваючи на вул. Привокзальній, що в смт. Красне Буського району Львівської області, діючи повторно, маючи прямий умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого протиправного збагачення, шляхом ривка відкрито заволодів коштами в сумі 1500 гривень, пенсійним посвідченням та посвідченням «Ветеран праці», належними ОСОБА_2, які знаходились у паперовому згортку у передній кишені фартуха останньої, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

На вирок суду обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій вказує, що з оскаржуваним вироком незгідний у зв’язку з тим, що суд не взяв до уваги ст. 69 КК України, не визначив розмір застави, не взяв до уваги його каяття та примирення з потерпілою, крім цього суд не взяв до уваги його захворювання.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, з наступних підстав.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_1 вказав, що не погоджується з визначеним судом покаранням, так як не враховано його особу та незадовільний стан здоров’я.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Висновки суду щодо вини ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України відповідають фактичним обставинам справи, визнані судом доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказів та в апеляційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз’яснення наведених у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання в кожному конкретному випадку, суди зобов’язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що покарання призначене обвинуваченому ОСОБА_1 за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Доводи апеляційної скарги щодо застосування при призначенні покарання ст. 69 КК України, колегія суддів, вважає безпідставними та невмотивованими, оскільки згідно роз’яснень наведених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) ( 2341-14 ) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. ( Абзац перший пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 18 ( v0018700-04 ) від 10.12.2004 ) У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК ( 2341-14 ). При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

Колегія суддів, критично оцінює обставину, що пом’якшує покарання ОСОБА_1 щире каяття, оскільки останній неодноразово судимий за аналогічні злочини, на шлях виправлення не став і вчинив новий злочин, а тому застосування ст. 69 КК України є необґрунтованим.

Ті обставини, на які покликається апелянт, як на підстави зміни вироку, повністю враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, яке є справедливим і за своїм видом, і за розміром.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно й всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване рішення, у справі не встановлено.

На підставі наведеного керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів ,-

постановила :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Буського районного суду Львівської області від 13 листопада 2017 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з часу отримання копії рішення суду.

Судді:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5