Постанова № 72100937, 30.01.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/2012/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д.І.

Провадження № 22-ц/783/6161/17 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні представника відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» - Жарського І.Р., представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, повернення коштів на кредитному рахунку до стану, у якому він був перед виконанням несанкціонованих операцій щодо зняття коштів та списання відсотків і штрафних санкцій, -

в с т а н о в и л а :

рішеннямЧервоноградського міського суду Львівської області від 05 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок кредитних коштів на рахунку НОМЕР_5 до стану, у якому він був перед виконанням несанкціонованих операцій щодо зняття коштів у сумі 7002, 00 грн. та списати нараховані у зв'язку із цим відсотки, пеню, штрафні санкції на суму 23055, 40 грн. Стягнуто з Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на користь Державної судової адміністрації України 640 грн. судового збору.

Дане рішення оскаржило ПАТ КБ «Приватбанк».

В своїй апеляційній скарзі просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі. Вважають, що рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права з частковим дослідженням обставин справи, які мають істотні значення. Зазначають, що ОСОБА_3 при зверненні 21.02.2016 року не ставив питання про блокування банківських рахунків, відкритих на його ім'я та обнуління кредитного ліміту, отже банк не мав права самостійно провести процедуру блокування рахунків ОСОБА_3 у період часу з 20.02.2016 року по 22.02.2016 року. Вказують на те, що банк не несе відповідальність за недотримання позивачем вимог щодо захисту інформації про пароль та логін входу до системи «Приват-24», а також інформації про одноразовий пароль ОТП. Зазначають, що судом не враховано Умови та Правила надання банківських послуг, до яких приєднався позивач, підписавши Анкету-Заяву, якими встановлено, що відповідальність за здійснення всіх операцій за карткою несе позивач до моменту письмової заяви про блокування коштів та/або постановки картки СТОП-ЛІСТ. Крім цього, зазначають, що спірні платіжні операції були здійснені 20.02.2016 року, 21.02.2016 року позивачем лише після ідентифікації позивача та підтвердження динамічним паролем, тому твердження позивача про незаконне переведення коштів з його рахунку не відповідає дійсності. Також, вказують на те, що судом не прийнято до уваги, що кримінальне провадження з приводу подій, що мали місце не є закінченим, не встановлено винних осіб і не доведено відсутність вини позивача у знятті коштів з його карткового рахунку. Крім цього, обраний позивачем спосіб захисту його прав не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України.

В судове засідання позивач не з'явився, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за його відсутності, зважаючи на те, що він повідомлявся про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також те, що його інтереси в судовому засіданні захищав представник.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, що аналогічні доводам апеляційної скарги, пояснення представника позивача - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд, посилаючись, зокрема, на ст. 1073 ЦК України, п. 37.2. ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пункти 8, 9 розділу VI Постанови Правління НБУ від 05.11.2014 р. № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», ст. 60 ЦПК України та задовольняючи позов, виходив з того, що, - відповідно до копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 20.01.2016 року, ОСОБА_3 погодився з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими у рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Контактна інформація ОСОБА_3: мобільний телефон: НОМЕР_6 Згідно відповідей ПАТ КБ «ПриватБанк» від 31.03.2016 року, від 09.03.2016 року та від 26.04.2016 року наданих позивачу, аналіз ситуації, що склалася показав, що позивачем були порушені Умови і правила надання банківських послуг. З боку останнього було допущено порушення, якими він скомпрометував свою карту, назвавши третій особі її реквізити та персональні дані клієнта (пароль для Приват24, підтверджуючий код, який надійшов в смс повідомленні). Позивачу відмовлено у списанні заборгованості та не здійсненні нарахування штрафів за кредитом. 21.02.2016 року було здійснено регулярний платіж з карти НОМЕР_5 на поповнення мобільного телефону НОМЕР_7 та НОМЕР_8 о 05.11.28 год. на суму 3001 грн. та о 05.31.28 на суму 4001 грн., відповідно, що підтверджується інформацією наданою ПАТ КБ «ПриватБанк». Згідно інформації наданої начальником відділу взаємодії з правоохоронними органами Київстар від 14.09.2016 року №15120/3 за номером НОМЕР_10, 20.02.2016 року в період з 19.25.00 по 19.40.05 год. з номерів НОМЕР_1 та PrivatBank надійшло 6 смс; 20.02.2016 року о 19.43.18 год. поступив вхідний дзвінок тривалістю 40 з номера НОМЕР_11; 21.02.2016 року о 00.02.07 год. та 00.26.32 год. було здійснено вихідний дзвінок тривалістю по 7. Відповідно до інформації з Приват24 про СМС повідомлення, які направлялись при вході у Приват24, при зміні паролей, пін-кода та іншу інформацію, на номер НОМЕР_9 було відправлено смс з номера НОМЕР_1 о 19.24.51 год,19.28.18 год., 19.29.45 год., 19.32.05 год., 19.49.10 год. та з номера PrivatBank о 19.38.20 год., 19.40.00 год. Згідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 10.07.2017 року, заборгованість ОСОБА_3 по карті Універсальна НОМЕР_5 становить 28652, 21 грн. (26401, 22+2250, 99). Судом установлено, що здійснення несанкціонованих операцій по переказу коштів з карти клієнта ОСОБА_3 відбулося через програмний комплекс Приват24. Позивач не був зареєстрований у системі Приват 24, для реєстрації останній передав третім особам контрольну інформацію Клієнта, відправленому в SMS - повідомленні, що підтверджено позивачем у судовому засіданні, однак для підтвердження несанкціонованих переказів позивачу жодних сповіщень від банку не надходило. Як вбачається з матеріалів справи, а саме: інформації наданої начальником відділу взаємодії з правоохоронними органами Київстар від 14.09.2016 року №15120/3 за номером НОМЕР_10 та інформації наданої ПАТ КБ «ПриватБанк», операції зі списання коштів відбувалися 21.02.2016 року о 05.11.28 год. та о 05.31.28 год. Позивач здійснював телефонні дзвінки на гарячу лінію ПАТ КБ «ПриватБанк» 21.02.2016 року о 00.02.07 год. та о 00.26.32 год., та повідомив про можливе несанкціоноване зняття коштів, оскільки він передав контрольну інформацію Клієнта, відправленому в SMS - повідомленні третім особам, а також попросив заблокувати його банківські рахунки, що підтверджено свідками допитаними у судовому засіданні. Отже, несанкціоноване списання коштів із банківської карти позивача відбулося після його діалогу з представником банку, у якому він, зокрема, просив заблокувати банківські рахунки. Суд звертає увагу на те, що 24.05.2017 року Червоноградським міським судом було винесено ухвалу, зокрема, про витребування від ПАТ КБ «ПриватБанк» записів телефонної розмови (або роздруківку тексту розмови) з працівником ПАТ КБ «ПриватБанк» на гарячій лінії Банку за номером 3700, який був здійснений ОСОБА_3 із номера телефону НОМЕР_2 у період з 23.30 год. 20.02.2016 року по 02.00 год. 21.02.2016 року, однак відповідачем вимоги ухвали виконано не було. Враховуючи те, що саме відповідач несе відповідальність та ризик збитків від здійснення операцій, які не виконував клієнт, з моменту повідомлення банку про такі платіжні операції, а списання коштів відбулося після повідомлення банку про можливість несанкціонованих операцій та прохання заблокувати банківські рахунки, суд вважає, що позов слід задовольнити у спосіб, про який просить позивач.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Позивач звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: зобов'язати відповідача відновити залишок кредитних коштів на рахунку НОМЕР_5 до стану, у якому він був перед виконанням несанкціонованих операцій щодо зняття коштів у сумі 7002, 00 грн. та списати нараховані у зв'язку із цим відсотки, пеню, штрафні санкції на суму 23055,4 грн.

В обґрунтування позову у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог, особистих поясненнях та поясненнях представника у судах першої та апеляційної інстанції вказував про те, що є клієнтом Приватбанку тривалий період часу. При цьому, програмою ПРИВАТ 24, яка дозволяє дистанційно, за допомогою комп'ютера чи смартфона, здійснювати банківські операції ніколи не користувався. У період 20-21.02.2016 року мали місце події, у зв'язку з якими на його кредитній картці наявна заборгованість, яка на його думку нарахована безпідставно.

Так, 20.02.2016 року на його мобільний телефон мав місце телефонний дзвінок, з якого він зрозумів, що телефонує працівник Приватбанку, який назвав ряд його особистих даних, які, на його думку, могли бути відомі лише працівнику банку та повідомив про необхідність оновлення його даних у зв'язку із спробою злому системи та несанкціонованого входу. На його телефон під час розмови одночасно прийшло ряд СМС, зокрема, і з кодом, який він продиктував, як він вважав працівнику банку. Після повернення додому, оскільки під час дзвінка він вдома не перебував він зателефонував на гарячу лінію Банку (приблизно 23 год. - 00 год. 30 хв.) з метою перевірки правильності його дій. Працівник колцентру повідомила його про те, що до нього телефонували шахраї та перевіривши стан його рахунку повідомила його про те, що коштів з рахунків не знято, однак збільшено кредитний ліміт, тому він попросив заблокувати рахунки, щоб ніхто не зміг зняти з них коштів. Працівник його запевнила, що провела блокування рахунків та, крім цього, запевнила, що кошти зняті не будуть. Незважаючи на вказане о 11 год. 22.02.2016 року він отримав повідомлення на телефон про те, що з його кредитної картки зняті кошти у розмірі 7 тис. грн. Вважає, що вказане мало місце з вини Банку, оскільки, незважаючи на його телефонний дзвінок з проханням заблокувати рахунки, вказаних дій вчинено не було, що призвело до втрати кредитних коштів та виникнення у нього безпідставної заборгованості.

Відповідач заперечуючи проти позову у письмових та усних поясненнях представників та у апеляційній скарзі вказує на те, що позивачем втрачено кошти з його кредитної картки з його ж вини, так він вчинив ряд порушень які призвели до цього. Зокрема, в порушення Умов та Правил надання банківських послуг, до яких він сам приєднався: назвав пароль системи Приват24 сторонній особі; крім цього, він міг перевірити та усвідомлювати хід вчинених ним дистанційно операцій, зокрема, збільшення кредитного ліміту, оскільки такі здійснювались після його ідентифікації у програмі ПРИВАТ24 та відповідно унеможливити зняття коштів з його кредитного рахунку; також, під час телефонного дзвінка у Колцентр Банку позивач не просив заблокувати рахунки у банку чи обнулити кредитний ліміт, що унеможливило б проведення операцій із коштами, а лише просив про блокування картки, що проведення операцій не унеможливило; окрім цього, позивачем обрано спосіб захисту не передбачений ст. 16 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги підставно задоволено судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції, вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось та не спростовано, - між сторонами укладено договір приєднання (ст.634 ЦК України), що є змішаним договором та такий, зокрема, містить елементи кредитного договору та договору надання банківських послуг. Складається такий зокрема із Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку заповненої та поданої позивачем Банку, та відповідних Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, посилання на відповідну редакцію яких кожної із сторін не оспорювались. Відповідно до умов договору, позивачу був відкритий відповідний банківський рахунок, надано картку та ознайомлено з умовами та правилами користування такими, а також тарифами банку, що визнано сторонами. У Банку, також, діє програма дистанційного керування з метою управління банківськими рахунками, здійснення операцій з коштами, поповнення рахунків, тощо, - «Приват24». Однак, як стверджує позивач та відповідачем не спростовано та не заперечувалось, - фактів користування такою програмою від імені позивача чи позивачем до 20.-21.02.2016 року не мало місця та не зафіксовано (вказане підтверджено окрім пояснень учасників справи (представників) зверненнями позивача до відповідача та листами відповідями на звернення, довідками про рух коштів на рахунку позивача, заявою-анкетою про Приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, копією паспорта позивача а.с. 6-10, 19-20, 135, 5, 156, 159-160, 187, 215-216, 218).

20.02.2016 року о 19 год. 23 хв. на телефонний номер позивача мав місце вхідний дзвінок із номеру НОМЕР_11, протягом розмови на телефон позивача надійшло шість СМС повідомлень від відповідача у яких містились паролі та повідомлення про «страхування ліміту». О 00 год. 02 хв. та о 00 год. 26 хв. 21.02.2016 року позивачем здійснено телефонні дзвінки у колцентр відповідача (окрім даних оператора Київстар, тексти надісланих СМС повідомлень, що були надані відповідачем а.с. 102-103, 13, 178-179, 183-184, 206-207).

Із пояснень позивача, допитаних судом першої інстанції свідків, що не спростовано та частково визнано і представником відповідача, - позивачем телефонні дзвінки у колцентр відповідача здійснено з метою унеможливити проведення можливих, несанкціонованих позивачем операцій з кредитними коштами, та після повідомлення працівника колцентру відповідача про шахрайські дії стосовно позивача ним в телефонній розмові вжито заходів щодо блокування проведення операцій із кредитними коштами, якими він взмозі розпоряджатися за договором.

О 5 год. 11 хв. та 5 год. 31 хв. 21.02.2016 року з кредитної картки позивача було здійснено два регулярні платежі на поповнення мобільного телефонів НОМЕР_3 та НОМЕР_4.

Відповідно до п.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, Карту, контрольну інформацію Клієнта, відправленому в SMS - повідомленні ПІН - коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (ніку) MobileBanking або проведених Клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання Клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв'язку під час використання цих каналів.

Однак, згідно п. 1.1.5.13 Умов та правил надання банківських послуг, Клієнт несе відповідальність в повному об'ємі за всі операції, які супроводжуються авторизацією до моменту письмової заяви блокування карти/рахунку на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг.

Також, за пунктом 1.1.5.14. Умов та правил надання банківських послуг, Клієнт відповідає за усі операції в повному обсязі, здійснені у підрозділах Банку, через пристрої самообслуговування, систему MobileBanking, систему Приват-24 з використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації та аутентифікації.

Однак, знову ж, відповідно до п. 1.1.5.29 Умов та правил надання банківських послуг, Держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення власника карти в Банк та блокування карти, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Карти в СТОП-ЛИСТ Платіжною системою, а в разі підключення до послуги «Екстренні гроші» також протягом часу блокування платіжної карти.

Також згідно п.6 розділу VI Постанови Правління НБУ №705 від 05.11.2014 року «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» - користувач, після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Зважаючи на вказані обставини та наведені пункти згаданих актів, якими регулювались відносини сторін, - слід вважати, що позивачем не було допущено порушень чинних нормативно правових актів, що регулюють спірні правовідносини чи Умов та правил надання банківських послуг, які є частиною укладеного між сторонами договору, що призвело до дистанційного вилучення із банківського кредитного рахунку позивача кредитних коштів. Навпаки позивачем було дотримано вимоги вказаних норм та вжито всіх можливих заходів, після отримання інформації щодо несанкціонованого використання його банківських реквізитів, особистих даних, даних його кредитної картки, - щодо унеможливлення здійснення платіжних операцій з його платіжної картки, банківського рахунку, зняття кредитних коштів, тощо. Однак бездіяльність відповідача, який отримав (через свого працівника) звернення позивача щодо блокування проведення операцій з його коштами, що мала місце у відповідь на звернення позивача та могла унеможливити здійснення несанкціонованих позивачем операцій з його кредитними коштами 21.02.2016 року після 5 год. 00 хв., - призвела до знаття з кредитної картки (рахунку) позивача 7 тис. грн., шляхом здійснення платіжних операцій з поповнення мобільних телефонів.

У зв'язку з цим вина у втраті кредитних коштів з рахунку позивача лежить повністю на відповідачу та здійснення відповідачем нарахування втрачених коштів як кредитної заборгованості позивача із нарахуванням відповідно до умов договору відповідних санкцій слід вважати таким, що здійснено у порушення вимог закону та укладеного між сторонами договору.

Щодо доводів представника відповідача про достатню поінформованість позивача про проведені операції із використанням дистанційної програми Приват24, то такі слід вважати голослівними, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції програмою Приват24 позивач не користувався, а з текстів отриманих ним СМС повідомлень не вбачається, які саме операції здійснено від імені позивача. Крім цього, вказане істотного значення не має, оскільки дії позивача, які він вчинив до певної міри не усвідомлено щодо проведення дистанційних операцій за його карткою, - не призвели до втрати коштів, до чого призвело як вказано не заблокування проведення операцій банком на звернення позивача.

Щодо не зазначення позивачем у телефонній розмові з працівником відповідача заявки про заблокування рахунків у банку чи обнуленння кредитного ліміту, а лише про блокування картки, на думку колегії суддів, є лише занадто формалізованим посиланням на поняття банківської термінології, з якою позивач, на рівні кваліфікації банківського працівника, міг бути достеменно не ознайомлений, однак його дзвінок в нічну пору доби із проханням унеможливити проведення операцій із коштами чітко вказує на мету здійснення телефонного дзвінка та свідчить про бажання заблокувати рух коштів на його рахунку, відкритому у відповідача.

Щодо доводів відповідача про неналежність способу захисту позивача, а саме заявлення вимоги не передбаченої ст. 16 ЦК України, то такі на думку колегії суддів теж є необґрунтованими, оскільки така вимога, на думку колегія суддів, відповідає та співвідноситься із ст. 16 ЦК України, зокрема, способам захисту таким, як припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення. Крім цього, вказаною статтею ЦК України передбачено і те, що суд може захистити цивільне право або інтерес інших способом ніж передбачений у 10 можливих способах захисту цивільних прав та інтересів, що встановлений договором або законом. Аналогічно стаття 5 ч.2 ЦПК України в редакції чинній на даний час передбачає, що суд у своєму рішенні може визначити такий спосіб захисту, який не суперечить закону, яким слід вважати заявлену вимогу позивача.

Крім цього, що стосується посилання представника відповідача на судову практику у подібних правовідносинах, то така стосується інших правовідносин та не може впливати на розгляд даної справи, а саме судові рішення стосувались зняття коштів із рахунків клієнтів банку без вчинення клієнтами банку дій щодо блокування здійснення операцій з їх коштами, що у даній справі навпаки мало місце.

Враховуючи вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу залишити без задоволення. Рішення ж суду слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, на які правильно посилався суд першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 5 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 08 лютого 2018 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк