Рішення № 72099710, 31.01.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8964/17 2/335/203/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 cічня 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Воробйова А.В., за участі секретаря Гончаренко М.А., розглянувши цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за договором, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 05.02.2013 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь- якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з „Умовами та правилами надання банківських послуг”, „Правилами користування платіжною карткою”, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та „Тарифами Банку”, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позовної заяви.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У зв”язку з порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 31.05.2017 року має заборгованість – 81534,23 грн., яка складається з наступного: 7442,86 грн. - заборгованість за кредитом; 66446,21 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3286,39 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина). 3858,77 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по договору в розмірі 81534,23 гривень та судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач не з”явилася, причину неявки суду не повідомила, проте надала письмові заперечення проти позовних вимоги, в яких просить зменшити розмір неустойки, оскільки він значно перевищує розмір збитків.

Встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, у зв’язку з наступним.

У відповідності зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 05.02.2013 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь- якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з „Умовами та правилами надання банківських послуг”, „Правилами користування платіжною карткою”, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та „Тарифами Банку”, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позовної заяви.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.1054 ЦК України відповідач зобов’язаний сплатити позивачу визначені кредитним договором суму кредиту, проценти за користування кредитом та пеню.

Згідно зі ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1, 2 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Нормамист.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити борг, а також відсотки.

ПАТ КБ ПриватБанк свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач, в свою чергу, у порушення зазначених норм закону та умов договору зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала.

Згідно з п.2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг, Клієнт зобов’язаний у разі не виконання зобов’язань за Договором, на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту, оплати Винагороди банку.

Власник карти зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п.1.1.2.7 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш, ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до п.1.1.2.4 Умов за незгодою зі зміною Правил та/або «Тарифів Банку», позичальник зобов’язується надати банку письмову заяву про розірвання договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

Відповідно до п.2.1.1.12.11 «Правил користування платіжною карткою», Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов’язків за цим договором.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Не виконуючи належним чином зобов’язання за кредитним договором № б/н від 05.02.2013 року відповідач порушила зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Розмір заборгованості за кредитом становить 7442 грн. 86 коп., що підтверджується розрахунком наданим позивачем. Позовні вимоги в цій частині підлягають повному задоволенню з огляду на вимоги статей 526 та 1054 ЦК України.

Згідно з п.2.1.1.5.5 Умов, позичальник зобов’язаний сплатити Банку заборгованість по відсоткам за користування Кредитом. Обов’язок позичальника своєчасно сплачувати проценти за кредитом, встановлений також ст.1054 ЦК України.

Відповідно до розрахунку суми позову, наданим позивачем, заборгованість за відсоткам за користування кредитом становить 66 446 грн. 21 коп. Ця сума підлягає стягненню відповідно до статей 1054 та 1056-1 ЦК України.

Суд не знаходить підстав для зменшення розміру процентів за користування кредитом, оскільки, вони є платою за користування коштами та не відносяться до поняття неустойки. Аналогічна позиція закріплена в п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин».

Що стосується вимог позивача про стягнення 3286,39 грн. заборгованості за пенею та комісією і штрафів: 500,00 грн. - фіксована частина та 3858,77 грн. - процентна складова, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пеня є одним з видів неустойки.

Заборгованість за пенею та комісією в сумі 3286,39 грн., нарахована на суму боргу, підлягає стягненню з відповідача.

Також, представником позивача заявлені вимоги про стягнення штрафів: 500,00 грн. - фіксована частина та 3858,77 грн. - процентна складова, які передбачені п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15 про визнання кредитного договору недійсним, висловила правову позицію відповідно до якої цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідно до Умов кредитування, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.

Пеня це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов’язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що підставами стягнення як штрафу, так і пені, як різновидів неустойки, є порушення позичальником строків повернення кредиту та сплати відсотків за його користування. Отже, по суті таке стягнення є подвійною цивільно-правовою відповідальністю одного й того ж виду за одне й теж порушення договірного зобов’язання.

Так, на думку суду, не підлягають стягненню з відповідача штрафи, оскільки штрафи нараховуються за порушення позичальником строків платежів по грошовим зобов’язанням, в той же час за порушення строків платежу банком нараховується пеня, яку також просив стягнути позивач з відповідача. Отже, стягнення одночасно пені та штрафів є подвійною відповідальністю за одне порушення, що діючим законодавством не передбачено.

Враховуючи наведене слід відмовити у стягненні з відповідача штрафів.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесенні останнім та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 16000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,81,89,133,141,263-265, ЦПК України, суд,

вирішив

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованост - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що мешкає за адресою м.Запоріжжя, вул.. Нижньодніпровська, 2 а кв.68 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (р/р №29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.02.2013 у сумі 77175,46 гривень, яка складається з наступного: 7442,86 гривень заборгованість за кредитом; 66446,21 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом; 3286,39 гривень заборгованість за пенею та комісією, а також судовий збір у розмірі 1600 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.В.Воробйов