Ухвала суду № 72098949, 05.02.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2-р/331/3/2018

Справа № 331/5981/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2018 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі :

головуючого судді - Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі - Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за заявою Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» про роз”яснення рішення Жовтневого районного суду м Запоріжжя від 20 грудня 2016 року, ухваленого за наслідками розгляду справи № 331/5981/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Запорізького міського голови ОСОБА_2, Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя», Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент охорони здоров»я Запорізької міської ради, про визнання незаконним та скасування розпорядження Запорізького міського голови про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя на розгляді перебуває справа за заявою Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» про роз”яснення рішення Жовтневого районного суду м Запоріжжя від 20 грудня 2016 року, ухваленого за наслідками розгляду справи № 331/5981/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Запорізького міського голови ОСОБА_2, Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя», Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент охорони здоров»я Запорізької міської ради, про визнання незаконним та скасування розпорядження Запорізького міського голови про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Статтею 210 ЦПК України визначено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження – не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Крім того, однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» : - суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

З матеріалів справи вбачається, що на протязі розгляду справи повноважний представник заявника неодноразово не з’являвся у судові засідання, а саме: 09 січня 2018 р. – 14 годин 15 хвилин, 05 лютого 2018 р. – 14 годин 15 хвилин.

Так, в судове засідання, призначене на 09 січня 2018 р., представник заявника не з’явився, хоча про час, день і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи письмова розписка ОСОБА_3 про отримання судової повістки 19 грудня 2017 року. Причини своєї неявки представник заявника суду не повідомила. В матеріалах справи відсутні заяви або клопотання про відкладення розгляду справи або розгляд справи за відсутності представника заявника. (а.с. 25)

Надалі, в судове засідання, призначене на 05 лютого 2018 р., представник заявника не з’явився, хоча про час, день і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення № 69063 1424392 8, відповідно до якого уповноважена особа 12.01.2018р. отримала судову повістку. Причини своєї неявки представник заявника суду не повідомила. В матеріалах справи відсутні заяви або клопотання про відкладення розгляду справи або розгляд справи за відсутності представника заявника..

Відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України, які встановлюють порядок виклику сторін у судове засідання, судова повістка, разом із розпискою надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур’єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі і вручається службовій особі, яка розписується про одержання повістки, у разі, якщо сторона у справі є юридичною особою (ч. 6 ст. 128). Розписки про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день, особами, які її вручили повертається до суду (ч. 2 ст. 130).

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Виходячи з системного аналізу норм процесуального права, слід вважати, що повторною неявкою є друга поспіль неявка позивача або його представника, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Крім того, причини повторної неявки значення не мають.

Таким чином, в силу ч.3 ст. 131 ЦПК України, суд визнає, що представник заявника вдруге поспіль не з’явився до суду без поважних причин.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 223, п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений представник позивача або позивач повторно не з’явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Вищевказані норми процесуального права мають сприяти розглядові цивільних справ у розумні строки, оскільки неявка до суду позивача може свідчити про втрату ним інтересу до вирішення справи, а вирішення спору у такому випадку було б порушенням принципу диспозитивності.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов”язані добросовісно здійснювати права і виконувати процесуальні обов’язки.

В порушення зазначеної норми процесуального права та не зважаючи на прийняті судом заходи для сприяння здійсненню представником заявника своїх прав, останній не виконав покладені не нього процесуальні обов’язки та двічі поспіль у судове засідання не з’явився.

Зазначені обставини свідчать про те, що неявки представника заявника у судові засідання є наміром затягнути розгляд справи по суті, яке в свою чергу суперечить вимогам ст. 210 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд справи судом упродовж розумного строку.

У зв’язку з тим, що в матеріалах справи відсутня заява представника заявника про розгляд справи за його відсутності, суд вбачає законні підстави для залишення заяви Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» без розгляду.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «ОСОБА_3 проти Сполученого королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Із зазначеного слідує, що залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до ст. 257 ЦПК України не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, а відповідно і не позбавляє права позивача на повторне звернення до суду із позовом.

Керуючись ч. 3 ст. 131, ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Заяву Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» про роз”яснення рішення Жовтневого районного суду м Запоріжжя від 20 грудня 2016 року, ухваленого за наслідками розгляду справи № 331/5981/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Запорізького міського голови ОСОБА_2, Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя», Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент охорони здоров»я Запорізької міської ради, про визнання незаконним та скасування розпорядження Запорізького міського голови про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, залишити без розгляду.

Роз’яснити заявнику його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Повний текст ухвали складено 05 лютого 2018 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

05.02.2018