Ухвала суду № 72098773, 07.02.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/73/2018

Справа № 331/4076/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі :

головуючого судді - Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі - Постарнак М.М.,

за участю представника

відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_2( місце реєстрації : 69063, м. Запоріжжя, вул.. Олександрівська, 2 гурт. ( Жовтнева, 2 гурт.) до Міністерства оборони України ( місцезнаходження : 40001, м. Київ, пр-т Повітофлотський, 6) про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди в розмірі 800000,00 грн..

Статтею 210 ЦПК України визначено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження – не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Крім того, однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» : - суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

З матеріалів справи вбачається, що на протязі розгляду справи позивач або її повноважний представник неодноразово не з’являлися у судові засідання, а саме: 10 січня 2018 р. – 13 годин 15 хвилин, 07 лютого 2018 р. – 10 годин 15 хвилин.

Так, в судове засідання, призначене на 10 січня 2018 р., позивач або її повноважний представник не з’явилися, хоча про час, день і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать матеріали справи та процесуальні дії представника позивача. Від представника позивача ОСОБА_3 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв”язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні (а.с. 49-50)

Надалі, в судове засідання, призначене на 07 лютого 2018 р., позивач або її повноважний представник не з’явилися, хоча про час, день і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать матеріали справи та процесуальні дії представника позивача. Від представника позивача ОСОБА_3 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв”язку з його хворобою.

Відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України, які встановлюють порядок виклику сторін у судове засідання, судова повістка, разом із розпискою надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур’єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі і вручається службовій особі, яка розписується про одержання повістки, у разі, якщо сторона у справі є юридичною особою (ч. 6 ст. 128). Розписки про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день, особами, які її вручили повертається до суду (ч. 2 ст. 130).

Виходячи з системного аналізу норм процесуального права, слід вважати, що повторною неявкою є друга поспіль неявка позивача або його представника, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Крім того, причини повторної неявки значення не мають.

Таким чином, в силу ч.3 ст. 131 ЦПК України, суд визнає, що позивач та її повноважний представник вдруге поспіль не з’явилися до суду.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 223, п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений представник позивача або позивач повторно не з’явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Вищевказані норми процесуального права мають сприяти розглядові цивільних справ у розумні строки, оскільки неявка до суду позивача може свідчити про втрату ним інтересу до вирішення справи, а вирішення спору у такому випадку було б порушенням принципу диспозитивності.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов”язані добросовісно здійснювати права і виконувати процесуальні обов’язки.

В порушення зазначеної норми процесуального права та не зважаючи на прийняті судом заходи для сприяння здійсненню позивачем та її повноважним представником своїх прав, останні не виконали покладені не них процесуальні обов’язки та двічі поспіль у судове засідання не з’явилися.

Зазначені обставини свідчать про те, що неявки позивача та її повноважного представника у судові засідання є наміром затягнути розгляд справи по суті, яке в свою чергу суперечить вимогам ст. 210 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд справи судом упродовж розумного строку.

Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на залишенні позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду у зв’язку з другою поспіль неявкою у судове засідання позивача та її повноважного представника.

У зв’язку з тим, що в матеріалах справи відсутні заяви позивача та її повноважного представника про розгляд справи за їх відсутності, суд вбачає законні підстави для залишення заяви ОСОБА_2 без розгляду.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Із зазначеного слідує, що залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до ст. 257 ЦПК України не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, а відповідно і не позбавляє права позивача на повторне звернення до суду із позовом.

Керуючись ч. 3 ст. 131, ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_2( місце реєстрації : 69063, м. Запоріжжя, вул.. Олександрівська, 2 гурт. ( Жовтнева, 2 гурт.) до Міністерства оборони України ( місцезнаходження : 40001, м. Київ, пр-т Повітофлотський, 6) про відшкодування моральної шкоди, залишити без розгляду.

Роз’яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Повний текст ухвали складено 07 лютого 2018 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

07.02.2018