Ухвала суду № 72098648, 07.02.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 307/1725/17

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

07.02.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі :

головуючого – судді Стана І. В.,

суддів – Куштана Б. П., Крегула М.М.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

прокурора Петечука А.А. та захисника підозрюваного ОСОБА_2 –

адвоката ОСОБА_3,

розглянувши судове провадження 11- сс /777/61/18, за апеляційною скаргою, яку подав прокурор у кримінальному провадженні – прокурор Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 (далі – прокурор),

В С Т А Н О В И В :

ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 січня 2018 року відмовлено в задоволенні погодженого прокурором клопотання слідчого СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 (далі – слідчий) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів щодо

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, гр. України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, не судимого,

підозрюваного у вчиненні передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 125 КК України кримінальних правопорушень.

ОСОБА_3 ж ухвалою щодо підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 02 березня 2018 року, включно.

На підозрюваного ОСОБА_6 покладено наступні обов’язки: прибувати до слідчого СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області та прокурора Тячівської місцевої прокуратури за першою вимогою; у період часу з 23-ї години по 07-у годину не залишати місце постійного проживання – с. Терново, вул. Богдана Хмельницького, 15, Тячівського району Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора, або суду; носити електронний засіб контролю.

Підозрюваному ОСОБА_6 роз'яснено, що в разі невиконання покладених на нього обов’язків, щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід – тримання під вартою.

Контроль за виконанням застосованого щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покладено на слідчого СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5.

З матеріалів за клопотанням убачається, що 11 липня 2017 року до Тячівського районного суду Закарпатської області надійшло погоджене прокурором клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6. У клопотанні слідчий вказує на те, що в провадженні СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування відомості про кримінальне правопорушення в якому 13.05.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12017070160000516 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 125 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що в 2014 році, ОСОБА_6, у не встановлений слідством точний час, умисно, незаконно, придбав у м. Хуст Закарпатської області самозарядний пістолет моделі “Ekol Major”, калібру 9 мм РАК, із серійним номером ЕМ – 14110232, без передбаченого законом дозволу, в подальшому, в період часу з 15-ї години по 15-у годину 30 хвилин 12 травня 2017 року, перебуваючи в приміщенні Тячівського ВП ГУНП, яке знаходиться в м. Тячів по вул. Нересенській, № 1, діючи умисно, носив у кишені своєї куртки, без передбаченого законом дозволу, який згідно висновку експерта №1/243 від 01 червня 2017 року є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю – самозарядним пістолетом, виготовленим промисловим способом країни Туреччина, із внесеними в саморобний спосіб подальшими змінами, а саме, видалення дульної заглушки каналу ствола. Крім цього, 12 травня 2017 року приблизно о 18-й годині, ОСОБА_6, перебуваючи в гаражному приміщенні дворогосподарства № 25, що знаходиться по вул. Садикова в с. Добрянське Тячівського району Закарпатської області, у ході словесного конфлікту із гр. ОСОБА_7, наніс останньому два удари правою рукою, затиснутою в кулак, в область лівої половини обличчя, та три удари кулаком правої руки в область лівого плеча, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді множинних синців і саден обличчя та лівого плеча, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 350 від 31 травня 2017 року, відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров’я чи незначну стійку втрату працездатності. Крім того, слідчий посилається на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 125 КК України кримінальних правопорушень; що 06.06.2017 ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру, яке передано останньому через його матір – ОСОБА_8, оскільки, відповідно до довідок № 2241 від 31.05.2017 та № 2371 від 13.06.2017, виданих виконавчим комітетом Тернівської сільської ради, ОСОБА_6 на даний час відсутній за місцем проживання і інформацією про його місцезнаходження Тернівська сільська рада не володіє; що підозра ОСОБА_6 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме, протоколами : прийняття заяв про злочини, огляду місця події, допитів потерпілого та свідків, вилученими речовими доказами, висновками експертів та іншими матеріалами кримінального провадження. Разом із тим, вказує на те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні двох кримінальних правопорушень, одне з яких відноситься до категорії тяжких, і за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, постійного місця роботи не має, притягується до кримінальної відповідальності за вчинення умисного злочину проти громадськості, які продовжує вчиняти, у зв’язку із чим, існують передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, зокрема: переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що, усвідомлюючи можливість призначення за вчинення вищевказаних злочинів реальної міри покарання, останній, намагаючись уникнути відповідальності, може покинути місце проживання; незаконно впливати на свідків та інших співучасників злочину, а саме, на свідка ОСОБА_9, який був присутнім на місці події при вчиненні ОСОБА_6 передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України злочину, а на даний час, відповідно до довідки Тернівської сільської ради № 2372 від 13.06.2017, на території с. Терново відсутній, і з яким ОСОБА_6 перебуває в дружніх стосунках, або інших свідків, з метою можливої зміни ними показань на його користь; вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому, посилається й на те, що ОСОБА_6 не має соціально сталих зв’язків за місцем проживання, неодружений, підтримує зв’язки з антигромадськими кримінальними елементами, не має постійного місця роботи, продовжує вчиняти злочини, і його репутація свідчить про стійкий кримінальний характер. У зв’язку з наведеним, слідчий вважає, що застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 більш м’яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить запобігання вищевказаним ризикам. Просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

В ухвалі слідчого судді вказується на те, що, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, і при цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув’язнення. Разом із тим, вказується на те, що наведені у клопотанні доводи про те, що ОСОБА_6, з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є припущеннями органу досудового розслідування, які будь-якими фактичними даними не обґрунтовані, а один лише характер діяння, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, не може вважатися достатньою підставою для взяття його під варту. Тому, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що для забезпечення дотримання підозрюваним ОСОБА_6 процесуальних обов’язків як під час досудового розслідування, так і суду, достатнім буде застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною. Посилається на те, що, відмовляючи в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя не дав оцінки доводам прокурора про те, що органом досудового розслідування встановлено наявність передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, зокрема, про те, що ОСОБА_6 може ухилятися від слідства та суду, про що свідчить факт його переховування з моменту повідомлення йому про підозру – 06.06.2017 по теперішній час; впливати на свідків та очевидців у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить факт вчинення ним цинічного злочину, оскільки останній прийшов до відділення поліції з бойовим пістолетом, що у свою чергу також свідчить і про таке його ставлення до всіх оточуючих. Разом із тим, вказує на те, що тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним у вчиненні передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 125 КК України кримінальних правопорушень, у своїй сукупності з даними про особу підозрюваного та наявністю вищевказаних ризиків, свідчать про неможливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 більш м’яких запобіжних заходів. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення учасників судового розгляду: прокурора Петечука А. А., який підтримав апеляційну скаргу; захисника підозрюваного ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_3, який судове рішення вважає законним та обґрунтованим і заперечує щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п’ятою ст. 176 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про те, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.

Із журналу судового засідання вбачається, що під час розгляду клопотання участь у його розгляді приймали як підозрюваний ОСОБА_6так і його захисник – адвокат ОСОБА_3, що свідчить про дотримання права підозрюваного ОСОБА_6 на захист.

Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 125 КК України кримінальних правопорушень. Обґрунтована підозра ОСОБА_6 у вчиненні злочинів підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема, протоколами : прийняття заяв про злочини, огляду місця події, допитів потерпілого та свідків, вилученими речовими доказами, висновками експертів та іншими матеріалами кримінального провадження, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, копія якого 03 січня 2018 року, з дотриманням вимог ст. 278 КПК України, йому вручена (а. с. 41-42).

Колегія суддів також вважає, що, обґрунтовуючи висновок про те, що слідчий та прокурор не довели, що застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 більш м’яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам, слідчий суддя прийшов до вірного висновку про те, що характер діяння, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, не може вважатися достатньою підставою для взяття його під варту. Погоджуючись з указаним висновком колегія суддів враховує й те, що обґрунтована підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та їх тяжкість, не свідчать про те, що при застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_6 більш м’якого запобіжного заходу, останній може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що слідчим суддею обґрунтовано визнано, що слідчий та прокурор не довели, що інший, менш суворий, запобіжний захід не зможе запобігти передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам, і що будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що, перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчим та прокурором не надано, у зв’язку з чим, слідчий суддею обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 найбільш суворого за видом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Погоджуючись із таким висновком слідчого судді, колегія суддів також враховує й те, що під час апеляційного розгляду судового провадження прокурор не посилався на обставини, які можуть свідчити про те, що інший, менш суворий, запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, а також не посилався на те, що із часу постановлення слідчим суддею рішення, ОСОБА_6 не виконує покладені на нього обов’язки.

Тому, колегія суддів вважає, що слідчим суддею при розгляді клопотання були враховані вищенаведені обставини та вимоги кримінального процесуального закону, а висновки слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в період з 23-ї години по 07-у годину, ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах, у зв’язку з чим, визнаються апеляційним судом обґрунтованими й належним чином вмотивованими.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що, відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого та приймаючи рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя не дав оцінки доводам прокурора про те, що органом досудового розслідування встановлено наявність передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, зокрема, про те, що ОСОБА_6 може ухилятися від слідства та суду, про що свідчить факт його переховування з моменту повідомлення йому про підозру – 06.06.2017 по теперішній час впливати на свідків та очевидців у кримінальному провадженні вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить факт вчинення ним цинічного злочину, оскільки останній прийшов до відділення поліції з бойовим пістолетом, що в свою чергу також свідчить і про таке його ставлення до всіх оточуючих, - колегія суддів, з урахуванням вищенаведеного, відхиляє як такі, що були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення, і жодним чином не спростовують висновку слідчого судді про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

У зв’язку з наведеним, як такі, що не знайшли свого підтвердження і не спростовують вищевказаного висновку слідчого судді, колегія суддів відхиляє й доводи апеляційної скарги про те, що тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним у вчиненні передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 125 КК України кримінальних правопорушень, у своїй сукупності з даними про особу підозрюваного та наявністю вищевказаних ризиків, свідчать про неможливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 більш м’яких запобіжних заходів.

Відхиляючи доводи апеляційної апеляційної скарги апеляційний суд, окрім вищенаведеного, враховує й наявні в матеріалах судового провадження дані про особу підозрюваного ОСОБА_6, зокрема, те, що останній раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, і вважає їх такими, що не свідчать про неможливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 більш м’яких запобіжних заходів.

На інші доводи в обґрунтування апеляційної скарги, і які б могли свідчити про незаконність судового рішення, в апеляційній скарзі не вказується.

Колегія суддів також вважає, що слідчим суддею обґрунтовано визначено строк дії постановленої ним ухвали, а також обґрунтовано покладено на ОСОБА_6 передбачені ст. 194 КПК України обов’язки.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, у зв’язку із чим, враховуючи положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована підлягає залишенню без зміни.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б істотно могли вплинути на висновки слідчого судді чи свідчити про незаконність таких висновків; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу, яку подав прокурор у кримінальному провадженні – прокурор Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 січня 2018 року, якою відмовлено в застосуванні щодо підозрюваного за ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 125 КК України ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою й застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, – залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: