Постанова № 72096642, 30.01.2018, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22-ц/790/1049/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Апеляційний суд Харківської області в складі:

Головуючого - судді Бровченко І.О.,

суддів колегії - Хорошевського О.М., Кружиліної О.А.,

при секретарі - Брулевич В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2017 року у справі № 640/1359/17 (суддя Бородіна Н.М.) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_4, звернувся у суд з позовом до відповідача, ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей. Відповідачем ОСОБА_3 до початку розгляду справи по суті подана зустрічна позовна заява до ОСОБА_4, третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики ХМР, про позбавлення батьківських прав. Ухвалою суду від 30 березня 2017року даний зустрічний позов прийнятий до розгляду із первісним позовом.

В обґрунтування своїх вимог по первісному позову ОСОБА_4 посилається на те, що між ним та відповідачкою був зареєстрований шлюб, який розірваний у листопаді 2010 року. Від шлюбу вони мають спільних дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, які проживають із відповідачкою. Після розлучення відповідачка всіляко чинить перешкоди у спілкуванні та вихованні синів, що є порушенням його прав. В позасудовому порядку домовитись про його побачення та спілкування із синами вони не можуть, оскільки відповідач чинить всілякі перешкоди у цьому. Відповідачка по первісному позову ОСОБА_3 проти задоволення вимог заперечувала.

Позивачка по зустрічному позову ОСОБА_3 в судовому засідання позовні вимоги зустрічного позову підтримала, в обґрунтування зустрічного позову зазначила, що шлюб між сторонами розірвано у 2015 році, після чого до подачі первісного позову відповідач життям дітей не цікавився, не телефонував, не виявляв бажання спілкуватись із дітьми та приймати участь у їх вихованні на підтвердження своїх доводів надала наступні документи: довідку з ДНЗ №123, в якому навчається ОСОБА_6, згідно наданої довідки ОСОБА_4 з грудня 2015року в садок не приходить, батьківські збори не відвідує, з вихователем та дитиною не спілкувався; довідку ХСШ №16, в якій навчається ОСОБА_7 з 2015року, згідно надано довідки ОСОБА_4 зв'язок з класним керівником не підтримує, батьківські збори не відвідує; довідку Харківського ліцею №89, в якому навчається ОСОБА_6, відповідно до якої ОСОБА_4 останній раз відвідував ліцей у вересня 2015року.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2017 року первісний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Встановлено порядок участі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні із дітьми: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7., ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, визначивши час:

-перша та третя неділя місяця з 10:00год. до 18:00 год., без присутності матері ОСОБА_3, з обов'язковим поверненням дітей до місця постійного проживання.

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні з дітьми та брати участь у їх вихованні.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 та задовольнити її зустрічний позов у повному обсязі. В обгрунтування скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам, які були надані нею в обгрунтування позовних вимог та заперечень на позовну заяву ОСОБА_4

Вислухав доповідь судді, пояснення ОСОБА_3, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, як принциповим положенням визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно зі статтею 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно роз'яснень, які містяться в абз.2 п.18 приведеної вище постанови Пленуму, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом. Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов'язків.

Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст.141 Сімейного Кодексу України мати, батько, мають рівні права та обов'язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Батьки мають рівні права на виховання дитини та спілкування з нею, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні та має право на спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватись з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини (ст. 150 СК України).

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюб між сторонами розірваний, проживають окремо, відповідачка вийшла заміж у 2016 році та від нового чоловіка має дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4. Спільні з відповідачем діти ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 мешкають разом зі своє матір'ю ОСОБА_3, ОСОБА_4 проживає окремо, що останнім не заперечувалось під час судового розгляду.

Судом встановлено та фактично визнано сторонами під час судового розгляду, що мати ОСОБА_3, з якою мешкають діти та батько дітей в позасудовому порядку домовитися про час спілкування не можуть у зв'язку із неприязненими відносинами, які між ними склались.

Факт неприязне них відносин між сторонами також підтверджено висновком Київського відділу ГУ НП в Харківській області.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 06 липня 2017 року, виданої Київським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, заборгованість по сплаті ОСОБА_4 аліментів складає 52520 грн. 50 коп., згідно якої вбачається, що ОСОБА_4 не здійснюється щомісячні аліментні виплати згідно рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2015 року.

Разом з тим, матеріали справи містять квитанції підтверджуючі перерахування ОСОБА_4 ОСОБА_3 грошових коштів.

Згідно договору оренди квартири № 1 від 15 вересня 2015 року, ОСОБА_4 орендує у ОСОБА_9 частину будинку АДРЕСА_1.

28 травня 2015 року комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок» № 123 Харківської міської ради» висловив ОСОБА_4 подяку за активну участь у житті групи та дитячого садка.

З відповіді комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок» № 123 Харківської міської ради» № 01-27/60 від 22 березня 2017 року вбачається, що ОСОБА_4 батько вихованця ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з грудня 2015 року в дошкільний заклад не приходить, участі в житті закладу та групи не приймає, батьківські збори не відвідував, з вихователем та дитиною не спілкувався.

Згідно відповіді директора Харківського ліцею № 89 від 21 березня 2017 року, ОСОБА_4 останній раз відвідував навчальний заклад, де навчається його син ОСОБА_5, у вересні 2015 року.

ОСОБА_4 зв'язок з класним керівником його сина ОСОБА_7 не підтримує, батьківські збори не відвідує, що підтверджується відповіддю директора шкоди № 16.

З приводу визначення способу участі у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_4 звертався до служби у справах дітей.

Управлінням служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради наданий висновок відповідно до якого Управління служб, як представник органу опіки та піклування вважає за доцільне обмежити спілкування ОСОБА_4 з дітьми та вважає за недоцільне позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав.

З висновку вбачається, що на момент діагностування ОСОБА_7 мав стрес, стан тривоги на напруження у зв'язку з невирішеною ситуацією в родині. Емоційний зв'язок з біологічним батьком присутній. Для нормалізації емоційного стану дитини, матері необхідно припинити обговорення проблеми, що виникла в сім'ї та повертати ОСОБА_7 до ситуації минулих відношень з біологічним батьком, інакше можуть бути порушення особистісного розвитку дитини та його соціалізації. З пояснень батьків дітей, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з'ясовано, що малолітній ОСОБА_6 не пам'ятає свого біологічного батька, а вважає своїм батьком вітчима, ОСОБА_11 Висновок служби у справах дітей не містить посилань у зв'язку з чим комісія дійшла до висновку щодо доцільності обмежити спілкування дітей з батьком.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 умисно не ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання синів, до нього раніше не застосовувалися заходи попередження та впливу, на даний час він прагне належним чином виконувати свої батьківські обов'язки, повноцінно приймати участь у вихованні дітей, а тому позбавлення його батьківських прав є передчасним, так як винна поведінка його або свідоме нехтування своїми обов'язками щодо дитини в суді не доведені. Задовольняючи частково позов ОСОБА_4 та визначивши порядок участі батька у вихованні синів та спілкуванні з ними, суд першої інстанції виходив з того, що право відповідача на виховання дитини закріплено у ст. 151 СК України і останній такого права не позбавлений.

З таким висновком суду першої інстанції, апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим, та таким, що ґрунтується на достатньо повно встановлених обставинах справи, доказах, які містяться в матеріалах справи та відповідає вимогам статті 264 ЦПК України.

Перевіряючи доводи сторін, суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо надання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і вирішив справу на засадах змагальності.

Розглядаючи спір, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні дані та відповідні їм правовідносини, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Разом з тим, пасивна поведінка ОСОБА_4 по відношенню до виховання синів в подальшому може привести до втрати батьківського зв'язку з дітьми, втрати почуття емоційної близькості до нього з боку дитини, а як наслідок, може бути і підставою для звернення у подальшому з позовом про позбавлення його батьківських прав.

З матеріалів справи не вбачається і в ході апеляційного розгляду справи не встановлено беззаперечних і достатніх доказів, які б свідчили про винну поведінку відповідача щодо ухилення його від виховання сина, умисного і свідомого нехтування своїми обов'язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а судом встановлено, що ОСОБА_4 категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав, прагне брати участь у вихованні дитини, тому позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно його синів є передчасним. Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів та непогодження з їх оцінкою судом першої інстанції, і на правильність висновків суду не впливають.

Матеріали справи не містять доказів, що несплата ОСОБА_4 аліментів негативно впливає на фізичний розвиток дитини як складову виховання. Під час судового розгляду справи не встановлено достатніх обставин, які б свідчили про необхідність застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу на нього як позбавлення батьківських прав.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявні підстави для визначення судом способу спілкування батька з дітьми, дотримуючись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дітей, зокрема, батько зобов'язаний приймати участь у вихованні дітей постійно, а не тільки за домовленістю із матір'ю. Даних, які б негативно характеризували ОСОБА_4 і унеможливлювали його участь у вихованні синів, матеріали справи не містять, та відповідач не надала доказів про те, що перебування у батька негативно буде впливати на дітей і на стан їх здоров'я.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, , 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2016 року залишити без змін.

Повне судове рішення буде складено 05 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді -