Постанова № 72096299, 30.01.2018, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/267/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Апеляційний суд Харківської області в складі:

Головуючого - судді Бровченко І.О.,

суддів колегії : Хорошевського О.М., Кружиліної О.А.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2012 року у справі № 2027/3198/2012 (суддя Скотар А.Ю.) за зустрічними позовами ОСОБА_4 ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, треті особи: Харківська міська рада, Одинадцята Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання права власності на частину квартири, грошових вкладів в порядку спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності в порядку спадкування обов'язкової частки, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2010 року до суду надійшов позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, треті особи: Харківська міська рада, 11-а Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на 1/9 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку права спільної сумісної власності подружжя, в обґрунтування якого позивачка зазначила, що знаходилась з померлим власником квартири ОСОБА_8 в шлюбі з травня 1985 року по травень 1992 року і в цей час ними був сплачений пайовий внесок на спірну квартиру в розмірі 2170,56 руб., її частка у внеску складає 1085,28 руб.

Враховуючи, що загальний пайовий внесок на квартиру склав 9002,00 рублів, її частка внеску фактично відповідає 1/9 частині квартири, право власності на яку вона просила визнати за собою.

Під час розгляду справи від ОСОБА_4 та ОСОБА_7 надійшов зустрічний позов про визнання за ними по ? частині спірної квартири в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , до участі у справі в якості співвідповідача залучена ОСОБА_3 і заочним рішенням від 24.01.2011 в задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою від 20 лютого 2012 року заочне рішення за заявою ОСОБА_3 скасовано, в одне провадження з наявною справою об'єднана справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_9, ОСОБА_7 про визнання права власності на частину квартири, грошових вкладів в порядку спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності в порядку спадкування обов'язкової частки. Зазначений позов визнано другим зустрічним по відношенню до первісного позову ОСОБА_6

В ході розгляду справи ухвалою від 01 жовтня 2012 року первісний позов ОСОБА_6 залишено без розгляду через повторну неявку позивачки до суду, отже судом розглядаються два зустрічні позови.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2012 року зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, треті особи: Харківська міська рада, Одинадцята Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 5/12 частин автомобіля «Ауді - 80», № кузова НОМЕР_1, № двигуна НОМЕР_2 та 2099,98 грн., що знаходяться на рахунку № НОМЕР_3, відкритому на ім'я ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в ТВБВ «Ощадбанку» № 10020/0298 в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 5/12 частин автомобіля «Ауді - 80», № кузова НОМЕР_1, № двигуна НОМЕР_2 та 2099,98 грн., що знаходяться на рахунку № НОМЕР_3, відкритому на ім'я ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в ТВБВ «Ощадбанку» № 10020/0298 в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання права власності на частину квартири, грошових вкладів в порядку спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності в порядку спадкування обов'язкової частки залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи відповідно до статті 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 07 квітня 2000 року та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 02 червня 2009 року квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_8. (а.с. 7-8).

Окрім того, на ім'я ОСОБА_8 зареєстрований автомобіль «Ауді - 80» та відкрито рахунок № НОМЕР_3 в ТВБВ «Ощадбанку» № 10020/0298, на якому знаходиться 5039, 98 грн. (а.с. 68, 98).

Згідно довідок адміністрації ОЖК «Брест-39», який обслуговує вказану квартиру, пайовий внесок за квартиру сплачувався частинами: перший пайовий внесок сплачено ОСОБА_8 в сумі 4023,00 руб. 01.06.1978; до 10.04.1985 сплачено ще 2617,44 грн.; за період з травня 1985 року по 01.05.1991 сплачений внесок в сумі 2170,56 грн. Повна вартість квартири складає 9002,00 руб. и повністю оплачена 01.05.1991 (а.с. 10-11, 99).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, реєстрація шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 відбулась 31 грудня 1975 року, при цьому дружина обрала прізвище чоловіка, а 10.04.1985 шлюб між зазначеними особами розірвано. (а.с. 91).

У подальшому ОСОБА_3 ще кілька разів одружувалась та розривала шлюб з ОСОБА_8, а саме 20.08.1999 шлюб між ними було зареєстровано, а 08.04.2003 розірвано; 20.03.2009 знову зареєстровано і до смерті ОСОБА_8 ОСОБА_3 знаходилась з ним у шлюбі. (а.с. 39, 101).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення української соціалістичної республіки розділено паї та житлову площу в квартирі АДРЕСА_1 наступним чином. Позивачу ОСОБА_3 виділено ізольовану кімнату житловою площею 11,7 кв. м. вартістю з половиною місць загального користування та процентом виплаченої суди - 2667 руб 74 коп. визнав за нею право власності на вищевказану вартість паю. Відповідачу ОСОБА_8 залишено житлові кімнати площею 10 кв. м і 17,9 кв. м. вартість яких становить 4646 руб. 02 коп. Служби та підсобні приміщення залишено в загальному користуванні сторін. В порядку компенсації стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 1637 руб 40 коп. поновлено порушене право ОСОБА_3 та ОСОБА_11 на проживання в спірній квартирі: вселено обох в кімнату 11,7 кв. м., зобов'язавши відповідача ОСОБА_8 не чинити перешкоди їх проживанню. В іншій частині позову відмовлено. У зустрічному позову ОСОБА_8 про визнання втратившим право на житлову площу ОСОБА_3 та ОСОБА_11 відмовлено. (а.с. 157-160).

Рахунок № НОМЕР_3 в ТВБВ «Ощадбанку» № 10020/0298, на якому на теперішній час знаходиться 5039, 98 грн., відкрито на ім'я ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, 24 травня 2002 року, в подальшому грошові кошти з рахунку лише виплачувались, а не вносились і ОСОБА_3 після розірвання шлюбу не зверталась до суду з вимогами про поділ наявних коштів в порядку спільної сумісної власності подружжя (а.с. 166).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер, склавши за життя заповіт, яким заповів все належне йому майно та майно, яке буде належати йому на час смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у рівних частках (а.с. 6).

Суд першої інстанції, враховуючи заяву представника ОСОБА_4 і ОСОБА_7 про застосування до вимог ОСОБА_3 позовної давності, положення ст. ст. 256-258, 267 ЦК України, вважав за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 в частині визнання за нею права власності на частину спірної квартири, грошових вкладів в порядку спільної сумісної власності подружжя.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано на ім'я ОСОБА_12 на підставі договору дарування від 29 квітня 2011 року та договору купівлі-продажу від тієї ж дати. (а.с. 141).

При цьому, відмовляючи в задоволенні позову суд вказав, що порушено право ОСОБА_12, яку не було залучено до участі в справі, розглядаючи позов, суд фактично вирішив питання про її права та обов'язки, чим суттєво порушив права належного відповідача.

Разом із цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що за наявності зареєстрованого у встановленому законом порядку, не оспорюваного і не скасованого права власності на спірну квартиру за іншою особою, суд позбавлений можливості вирішити питання про визнання права власності на цю квартиру за кимось з спадкоємців, отже в цій частині в задоволенні позову повинно бути відмовлено.

Таким чином, порушеного права особи судом встановлено не було.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові відповідно до ст. 267 ЦК України лише за наявності порушеного права особи.

Тому, застосування судом строку позовної давності як підстави для відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 є безпідставним.

Також колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_4, ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, треті особи: Харківська міська рада, 11-а Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на автомобіль та грошові кошти, з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 1235 ЦК України передбачає, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Згідно ч. 3ст. 1235 ЦК України заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Коло таких осіб та розмір обов'язкової частки визначені в ст. 1241 ЦК України.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяці, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи кожна з сторін у справі виконала вимоги ст. ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 подали у встановлений законом строк до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини і не відмовились від спадщини (а.с. 29, 139).

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ встановлено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Доказів щодо відмови у вчиненні нотаріальної дії та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину матеріали справи не містять, отже, спадкоємці прийняли спадщину відповідно до ст. 1270 ЦК України, мають право оформити спадкові права в нотаріальному порядку, цивільно-правовий спір у даному випадку відсутній.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що право ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у даному випадку не порушено, тому в задоволені позову ОСОБА_4, ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, треті особи: Харківська міська рада, Одинадцята Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування на автомобіль та грошові кошти необхідно відмовити.

Стосовно доводів ОСОБА_3 про те, що у порушення ст. 205 ЦПК України суд не закрив провадження у справі, необхідно зазначити, що у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові, а не закриття провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК).

Приймаючи до уваги викладене, оцінив всі обставин справи та надані докази як окремо, так і в сукупності, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд доходить висновку про необхідність рішення суду змінити, у задоволені позову ОСОБА_4, ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, треті особи: Харківська міська рада, Одинадцята Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування на автомобіль та грошові кошти відмовити; виключити з мотивувальної частини рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2012 року посилання на пропуск ОСОБА_3 строку позовної давності як на правову підставу вирішення спору; в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381-384, 389 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2012 року змінити.

У задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, треті особи: Харківська міська рада, Одинадцята Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування на автомобіль та грошові кошти - відмовити.

Виключити з мотивувальної частини рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2012 року посилання на пропуск ОСОБА_3 строку позовної давності, як на правову підставу вирішення спору.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Повне судове рішення буде складено 05 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий -

Судді :

Повне судове рішення складено 06 лютого 2018 року.