Рішення № 72094186, 31.01.2018, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/340/17

Номер провадження 2/404/274/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.

за участі секретаря - Муравйової С.Ю.,

представника позивача- Шепеленко А.С.,

представника відповідача- Бистрова С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів, стягнення коштів , заборони нарахування штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, яким просив стягнути із Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на його користь -22 643,00 грн. суми списаних коштів із зарплатної картки, 23 583 ,00 грн. пені, 10 000 ,00 грн. компенсації моральної та заборонити банку нарахування штрафних санкцій, пені, будь-які списання та операції, суперечливих законодавству України.

Позовну заяву обґрунтовував тим, що 14.08.2014 року його було мобілізовано до Збройних сил України, де фінансовою службою військової частини беззаперечно на його ім»я була оформлена у ПАТ КБ “ПриватБанк” зарплатна картка № 4149497819751035 року. В період його перебування у зоні АТО , 29.09.2014 року -05.09.2015 року , з картки регулярно списувалися банком кошти 50% усіх надходжень. Після повернення із АТО, 29.04.2016 року , після його звернення , відповідач повернув кошти з мотивуванням “Поворот помилково списаної суми на погашення кредиту №KGH3RK03120002”, проте, в подальшому знову їх списав у повному обсязі з формулюванням «Автоматичне погашення простроченої заборгованості по рахунку 29**64» на погашення того ж самого кредиту по договору №KGH3RK03120002 від 10.09.2004 року. Кошти було списано у розмірі - 22 643 ,00 грн., з яких: 11 091 грн. 50 коп.- заробітна плата, 11 091 грн. 50 коп.- соціальні виплати (за бойові, за виконання особо важливих завдань, виплата грошового забезпечення на оздоровлення, надбавка за находження у зоні АТО, компенсація за не використану відпустку, матеріальна-соціальна допомога як учаснику бойових дій, польова та побутова компенсації, вихідна допомога при демобілізації), 450,00 грн.- соціальна виплата.

Як вбачається із договору №KGH3RK03120002 від 10.09.2004 року сторони встановили як строк дії договору - до повного погашення позичальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ними (п.5.1 кредитного договору), кінцевий строк повернення кредиту ( 08.09.2006 року п.1.1 кредитного договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця для основної заборгованості і для процентів за користування кредитом (до 15 числа п.1.1 кредитного договору). Тобто, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору. З умов договору сторін, виходить, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання, згідно із ч.3 ст.254 ЦК, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок (ст.253 ЦК). Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вважає, що строк позовної давності по даному договору минув та банкам заборонено стягувати кошти по кредитам строк позовної давності якого минув в позасудовому порядку. Додаткових угод до кредитного договору №KGH3RK03120002 від 10.09.2004 року ним не підписувалось. Згідно Постанови Правління НБУ від 12.11.2003 № 492 п.6.9. Банк для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок у порядку, визначеному цією главою, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок. Видаткові операції за окремим рахунком здійснюються в порядку, визначеному главою 7 Інструкції, п.7.1. Видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, - іншими уповноваженими на це особами.

Просив врахувати, що його роботодавцем є Міністерство оборони України, яке нараховувало заробітну плату та соціальні виплати за находження у зоні АТО і винагороди за виконані завдання. Особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. В системному зв'язку з пунктом 15 статті 14 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з доповненнями згідно Закону України від 20.05.2014 року №1275-VІІ “Про внесення змін до деяких актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації”. Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування не нараховуються.

Крім того, відповідно до вимог ст. ст.25, 26 Закону України «Про оплату праці», забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством. Відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством. Списання грошових коштів за рішенням суду здійснюється банком при отриманні від державного виконавця платіжної вимоги про примусове стягнення коштів, яка оформлюється на підставі виконавчого документа. Списання коштів здійснюється з рахунка, який зазначений у виконавчому документі. У даному випадку провадження по списанню із зарплатної картки №4149497819751035 не має. У випадках, прямо обумовлених договором між банком і клієнтом, банк зобов'язаний дотримуватися процедури договірного списання, приписаною Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 135 від 29.03.2001. «Договірне списання може бути здійснене з рахунку клієнта в національній валюті. При цьому , саме цей рахунок має бути вказаний у договорі з банком як такий, з якого може здійснюватися договірне списання при настанні обумовлених обставин. У решті всіх випадків списання коштів без відома клієнта є незаконним». Ніякої згоди на договірне списання грошових коштів із зарплатної картки “VISA” №4149497819751035 ПАТ КБ «Приватбанк» не надавав.

Пунктом 32.3.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що у разі переказу з рахунку платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку, повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день, починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Крім того, умисними діями відповідача було порушено: Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Разом з тим, йому завдано моральної душевної, психологічної шкоди, та умисними діями були приниженні честь та гідність. Будучи учасником бойових дій, ветераном війни, захищав цілісність держави Україна. Однак, не отримав передбачених йому соціальних виплат, не мав можливості отримати компенсації від Держави за находження у зоні проведення антитерористичної операції, не зміг отримати в повному обсязі заробітну плату, яку перерахувало Міністерство оборони України. Саме перебування в АТО- великий стрес, як моральній так психологічний. Після АТО йому потрібно проходити реабілітацію на поствоєний синдром, синдром АТО. Заподіяну моральну шкоду оцінив у 10 000,00 грн.

В судовому засіданні позивач, його представник вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. Вказали на те, що кредитний договір, на який посилається сторона відповідача було укладено у 2004 році зі строком дії до 08.09.2006 року. Строк давності по вказаному договору минув 08.09.2009 року, а отже немає жодних правових підстав застосування п. 2.2.4 кредитного договору відносно договірного списання. Жодної заяви, яка разом з умовами надання банківських послуг складає договір про надання банківських послуг між позивачем та Банком при оформленні зарплатної картки №4149497819751035 не підписував. З умовами і правилами його ніхто відповідно не ознайомлював. Отже, посилання відповідача на ОСОБА_2 та правила банківських послуг відповідно до яких ніби-то надав згоду на списання коштів є безпідставнимм. На виконання ухвали суду про витребування доказів сторона відповідача не надала суду заяву-анкету, що повинна була бути оформлена при видачі картки №4149497819751035 в 2014 році, а надала лише заяву-анкету на зовсім іншу карту оформлену в 2012 році. ОСОБА_2 та правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника, були затверджені в 2010 році, тобто фактично не підтверджено факту, що надані умови діяли в 2014 році.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити, подав письмові заперечення. Посилається на те, що статтею 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено загальні вимоги щодо договірного списання, а саме: 26.1. Платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. 26.2. ОСОБА_2 договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання. 26.3. Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком. 26.4. У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг. 26.5. Ініціювання переказу при договірному списанні у платіжній системі визначається правилами відповідної платіжної системи, погодженими з Національним банком України. У відповідності до вимог ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, 10.09.2004 року між ПриватБанком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №KGH3RK03120002, згідно якого позивач отримав кредит у розмірі 2 300,00 грн. на строк по 08.09.2006 року. Відповідно до п. 2.2.2., 2.2.3 Договору, позивач зобов'язувався сплачувати відсотки за користування кредитом та комісію. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення Кредиту. У відповідності до п.5.1 договору, договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань за даною угодою. Позивач взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та сплаті відсотків, комісії у встановлені договором строки належним чином не виконав. Пунктом 2.2.4 кредитного договору встановлено, що Позичальник доручає банку списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту при наявності на них необхідної суми коштів у межах сум, які підлягають сплаті банку за цим Договором, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Також, згідно п. 2.3.4 Договору, банк має право списувати кошти з поточних рахунків позичальника, згідно п. 2.2.4, при настанні строків платежів, передбачених пп. 1.1, 2.2.3, 3.10, 2.3.2 даного Договору, у межах належних до сплати банку сум.

Таким чином, кредитним договором від 10.09.2004 року визначені умови щодо договірного списання коштів з рахунків Позичальника на погашення заборгованості по даному кредитному договору. Крім того, відповідно до заяви ОСОБА_1, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Згідно договору Позивач був ознайомлений та згоден з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою, Тарифами банку, про що зазначено в самій заяві позивачем. Дана форма договору регулюється ст. 634 ЦК України, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У відповідності до даного договору Позивачем була оформлена зарплатна картка № 4149 4978 1975 1035. Даним договором також визначені умови договірного списання коштів на погашення простроченої заборгованості перед банком. Відповідно до п. 1.1.1.3.1.6 ОСОБА_2 Клієнт доручає Банку здійснювати-списання коштів з рахунків Клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, у межах сум, що підлягають сплаті Банку за цим Договором, у разі настання термінів платежів, а також списання коштів з Картрахунку у разі настання термінів платежів по інших договорах Клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), у межах Платіжного ліміту Картрахунку. Банк здійснює списання коштів у грошовій одиниці України/іноземній валюті з будь-якого рахунку Клієнта у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості в іноземній валюті/національній валюті України за договором, і покупку/продаж іноземної валюти на Міжбанківському ОСОБА_3 України. Також, згідно п. 1.1.3.2.11 ОСОБА_2 має право проводити договірне списання з усіх відкритих в Банку рахунків Клієнта в погашення кредитної заборгованості Клієнта і третіх осіб, за кредитами, за якими Клієнт є поручителем, а також будь-якої іншої заборгованості, яка виникла у Клієнта внаслідок невиконаних зобов'язань перед Банком. У зв'язку з порушенням своїх зобов'язань по кредитному договору у позивача виникла заборгованість, що і стало підставою для Банка проводити списання коштів з картрахунку на погашення відповідної заборгованості. Разом з тим, позивачем необґрунтовано заявлені позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, а саме, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Крім того, спірні правовідносини виникли із договірних зобов'язань, що не передбачають відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди є необґрунтованими, так як позивачем не надано відповідних доказів щодо наявності такої шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних страждань. Також, позивачем необґрунтовано заявлено вимоги щодо стягнення пені у відповідності до п. 32.3.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", так як переказ коштів на погашення простроченої заборгованості здійснено на законних підставах визначених умовами договорів (щодо здійснення договірного списання коштів), укладених між ОСОБА_1 та Приватбанком.

Заслухавши пояснення позивача, його представника , представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд позов задовольняє частково, із наступних підстав.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Судом з”ясовано, що 10 вересня 2004 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №KGH3RK03120002, згідно якого позивач отримав кредитні кошти, шляхом перерахування на відкритий у ОД АППБ Аваль рахунок №260085011 ТОВ “Ельдорадо-Кір” на строк по 08.09.2006 року, включно, у вигляді строкового кредиту у розмірі 2 300,00 грн.

Відповідно до п. 2.2.2., 2.2.3 Договору, позивач зобов'язувався сплачувати відсотки за користування кредитом та комісію. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення Кредиту.

У відповідності до п.5.1 договору, договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань за даною угодою.

Пунктом 2.2.4 кредитного договору встановлено, що позичальник доручає банку списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту при наявності на них необхідної суми коштів у межах сум, які підлягають сплаті банку за цим Договором, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання).

Також, згідно п. 2.3.4 Договору, банк має право списувати кошти з поточних рахунків позичальника, згідно п. 2.2.4, при настанні строків платежів, передбачених пп. 1.1, 2.2.3, 3.10, 2.3.2 даного Договору, у межах належних до сплати банку сум.

Крім того , з»ясовано, що ОСОБА_1 з 29.09.2014 року по 05.09.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захистів незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах антитерористичної операції село Новомихайлівка, Мар'їнського району, Донецької області (а.с. 8).

25 червня 2015 року ОСОБА_1 видано посвідчення серія АБ №236443, пред'явник якого має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій (а.с. 9).

07 липня 2015 року військовим комісаром Кіровоградського об'єднаного міського військового комісаріату підполковником ОСОБА_4 повідомлено, що на виконання Указу Президента України від 21 липня 2014 року №607/2014 “Про часткову мобілізацію”, старший солдат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 15 серпня 2014 року дійсно призваний по мобілізації до Збройних Сил України. Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з доповненнями згідно Закону України від 20.05.2014 №1275-VII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації” військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним- з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються (а.с. 17).

Крім того, Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Кіровограді ради 18 квітня 2016 року за вих. №2548/10-06 повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” проведено ОСОБА_1 виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 920 грн., як учаснику бойових дій на особовий рахунок відкритий в Приватбанку. Кошти перераховано 08 квітня поточного року (а.с. 21).

Згідно пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні, останній також в 2014 році отримав зарплатну картку № 41494978197510 оформлену та видану ПАТ КБ «ПриватБанк». У відповідності до виписки по картці ОСОБА_1 № 4149497819751035, що видана ПАТ КБ «ПриватБанк» від 19.11.2016 року (а.с. 27-35), з даної зарплатної картки було списано кошти в розмірі 22 993,99 грн. , а потім 29.04.2016 року повернуто “помилково сплачені суми на погашення кредиту №KGH3RK03120002”. Після повернення коштів банком знову списано наступні кошти із зазначенням назви операції: «Автоматичне погашення простроченої заборгованості по рахунку 29**64» 13.05.2016 року- 11 495,00 грн., «Автоматичне погашення простроченої заборгованості по рахунку 29**64» 14.06.2016 року- 5 745,00 грн., «Автоматичне погашення простроченої заборгованості по рахунку 29**64» 16.07.2016 року- 2 870,00 грн., «Автоматичне погашення простроченої заборгованості по рахунку 29**64» 17.08.2016 року- 1 435,00 грн., «Автоматичне погашення простроченої заборгованості по рахунку 29**64» 18.09.2016 року- 715,00 грн., «Автоматичне погашення простроченої заборгованості по рахунку 29**64» 20.10.2016 року- 355,00 грн. Таким чином , всього за вказаний період списано з даного рахунку позивача кошти саме в сумі -22 615,00 грн.

Позивач звертався до голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» з проханням повернути списані кошти, про що свідчать його заяви від 22.11.2016 року (а.с. 23-24, 25).

Відповідно до ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно вимог ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Статтею 1073 цього ж кодексу передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст.ст.25, 26 Закону України "Про оплату праці" забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством. Відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.

При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством, - п'ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам.

Згідно з п. 6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника. Зазначені положення закону свідчать про можливість списання коштів з рахунка їх володільця лише за розпорядженням останнього або на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув і ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Посилання відповідача на укладений 10.09.2004 року кредитний договір №KGH3RK03120002, згідно якого позивач отримав кредит у розмірі 2 300,00 на строк до 08.09.2006 року, судом до уваги не приймаються, оскільки строк давності за вказаним договором минув.

Крім того, представником відповідача надано було заяву-анкету від 27.03.2012 року, ОСОБА_2 та Правила надання банківських послуг, згідно п. 1.1.1.3.1.6 яких позичальник доручив банку здійснювати списання коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, у межах сум, що підлягають сплаті Банку за цим Договором, у разі настання термінів платежів, а також списання коштів з Картрахунку у разі настання термінів платежів по інших договорах Клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), у межах Платіжного ліміту Картрахунку, які суд відхиляє виходячи з того, що представник ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав належних і допустимих доказів, які б свідчили, що на час підписання сторонами кредитного договору діяли ОСОБА_2 саме в тій редакції, на яку він посилається.

Матеріали справи не містять ОСОБА_2 і Правил надання банківських послуг реквізитів, які б дозволяли ідентифікувати їх з Умовами, на які посилається банк як підставу здійснення договірного списання коштів із зарплатної картки позивача і які ним не підписані. Таким чином , судом встановлено, що відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк», не маючи розпорядження клієнта - позивача по справі, не маючи рішення суду про стягнення коштів , автоматично списав кошти для погашення заборгованості. Доказів наявності інших підстав для автоматичного списання коштів відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь коштів, списаних із зарплатної картки № 4149497819751035, підлягають задоволенню саме в розмірі 22 615,00 грн.

Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Вимоги позивача про стягнення із відповідача пені в розмірі 23 583,00 грн. суд вважає безпідставними, оскільки необхідною умовою для такого стягнення є наявність вини банку, яка судом достовірно не встановлена.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд враховує положення ст. 11 ЦК України , відповідно до якої підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Суд вважає, що у задоволенні вимог про стягнення 10 000,00 грн. компенсації моральної шкоди слід відмовити, оскільки позов стосується договірних зобов’язань між сторонами. При цьому, відшкодування моральної (немайнової) шкоди в договірних правовідносинах може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також, якщо умови про відшкодування прописані в укладеному договорі. Доказів про те, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення зобов’язань, не надано.

Посилання позивача на положення ст. 1167 ЦК України є безпідставним, оскільки дана норма закону регулює позадоговірні (деліктні) правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди, завданої фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що вимога позивача про заборону нарахування штрафних санкцій, пені, будь-які списання та операції відповідачем, суперечливих законодавству України задоволенню також не підлягають, оскільки згідно зі ст. 1071 ЦК України банк може списати кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження, а також без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених Законом чи договором між банком і клієнтом.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 640 ,00 грн. судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів, стягнення коштів , заборони нарахування штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ, ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)-

22 615 ,00 грн. суми списаних коштів із зарплатної картки.

У задоволенні вимог стягнення пені , компенсації моральної шкоди та заборони нарахування штрафних санкцій- відмовити.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (ЄДРПОУ 14360570) на користь держави судовий збір в розмірі - 640, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).

Повне судове рішення складено 08.02.2018 року

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда