Постанова № 72093496, 31.01.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/315/18 Справа № 199/4378/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Богун О. О. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» про припинення договору поруки,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ПАТ «Державний ощадний банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 28 квітня 2006 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено Договір про іпотечний кредит №409/1, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 148470,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17 %, з терміном повернення кредиту не пізніше 27 січня 2026 року. У забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, 24 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №409/1а, відповідно до умов якого вона зобов'язалася солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язань боржником за кредитним договором.

У позовній заяві також зазначено, що позичальник зобов'язання за кредитним договором не виконує, в зв'язку з чим станом на 13 травня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 258572 грн. 27 коп., з яких: 20409 грн. 70 коп. - нараховані, але не сплачені проценти за користування кредитом; 91755 грн. 62 коп. - прострочена заборгованість за кредитом; 24873 грн. 73 коп. - пеня; 5130 грн. 88 коп. - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів; 116402 грн. 34 коп. - втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу та сплати процентів, яку позивач, просить стягнути з відповідачів солідарно, а також стягнути з відповідачів судові витрати.

Також, у вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати припиненими її зобов'язання за договором поруки №409/1а від 24 грудня 2007 року, який укладений між нею та ВАТ «Державний ощадний банк України» правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк», стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» судовий збір у розмірі 551,20 грн. (а.с.151-155).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2017 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» - задоволено частково та ухвалено: стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість яка складається з: 91755 грн. 62 коп. прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів: 20409 грн. 70 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 10000 грн. - пеня за простроченим кредитом та процентами; 5130 грн. 88 коп. - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів та 116402 грн. 34 коп. - втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу та процентів, а всього стягнуто 243698 грн. 54 коп. та вирішено питання стосовно судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог Банку - відмовлено та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її зустрічний позов, а в задоволенні первісного позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_3 також звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга ОСОБА_3 - залишенню без задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 28 квітня 2006 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3, було укладено Договір про іпотечний кредит №409/1, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 148470,00 грн. на придбання квартири, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17 % та терміном повернення кредиту не пізніше 27 січня 2026 року (а.с. 15)

У забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 24 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №409/1а, відповідно до умов якого вона зобов'язувалася солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_3 за кредитним договором (а.с. 21).

Згідно розрахунку заборгованості, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, у визначені кредитним договором строки кредитні кошти не повернули, внаслідок чого станом на 13 травня 2016 року виникла заборгованість в сумі 258572 грн. 27 коп.., яка складається із 20409 грн. 70 коп. - нараховані, але не сплачені проценти за користування кредитом; 91755 грн. 62 коп. - прострочена заборгованість за кредитом; 24873 грн. 73 коп. - пеня; 5130 грн. 88 коп. - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів; 116402 грн. 34 коп. - втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу та сплати процентів (а.с. 5-7)

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки зобов'язання за кредитним договором позивачем були виконані у повному обсязі, але відповідач ухилився від виконання своїх обов'язків колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку обгрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позову та правильно стягнув з відповідача всю суму заборгованості.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про незаконність рішення, оскільки 1/2 частину боргових зобов'язань, повинна нести його колишня дружина ОСОБА_4, колегія суддів вважає необгрунтованими з наступних підстав.

Так, як вбачається за матеріалів справи, ОСОБА_3 на момент укладення вищезазначеного Договору про іпотечний кредит №409/1 від 28 квітня 2006 року, перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2009 року було розірвано (а.с. 82), а рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розподілено спільне майно, в тому числі і квартира АДРЕСА_1, та цим рішенням суд визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власноті по 1/2 частині вказаної квартири, яка також перебуває в іпотеці ПАТ «Державний ощадний банк України».

Проте ОСОБА_3 з окремим позовом до ОСОБА_4 щодо розподілу кредитних коштів у зв'язку з поділом іпотечного майна не звертався, а Банк у відповідності з вимогами ст.ст. 15,16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України звернувся до суду із даним позовом до боржника ОСОБА_3, визначивши такий спосіб захисту на свій розсуд, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необгрунтованими.

Інші доводи ОСОБА_3 про незаконність рішення суду колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгодою з рішення суду.

Що стосується рішення суду в частині позовних вимог Банку до поручителя ОСОБА_2 то колегія суддів виходить з наступного.

Як зазначалося вище, у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним вище кредитним договором 24 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №409/1а, відповідно до умов якого вона зобов'язалася солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_3 за кредитним договором (а.с. 21)

Відповідно до ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій щодо реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов'язання полягає не в змісті кредитного договору, а в реально існуючих правовідносинах, які складаються з прав та обов'язків.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, в разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Якщо банк пред'явить вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, то в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Таким чином, аналізуючи ч. 4 ст. 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2014 року № 6-53цс14).

Як вбачається з розрахунку заборгованості останній платіж за договором про іпотечний кредит був здійснений у лютому 2015 року, а 05 березня 2015 року за вих. №19/19-164/858 ПАТ «Державний ощадний Банк України» звернулося до боржника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_2 з вимогою про погашення протягом 30 днів з дати отримання цієї вимоги заборгованості за кредитним договором в розмірі 102141 грн. 35 коп., яка виникла станом на 03 березня 2015 року та складається із суми погашення кредитну, відсотків за користування кредитом та суми штрафних санкцій (а.с. 115).

Також у цій вимогі зазначено, що враховуючи допущені боржником порушення зобов'язань, Банк на підставі п.4.2.2 Кредитного договору вимагає дострокового виконання всіх боргових зобов'язань за Кредитним договором у повному обсязі та вказану вимогу боржник та поручитель отримали 06 березня 2015 року (а.с. 118), а в подальшому Банк звернувся до суду із вказаним позовом 21 червня 2016 року.

В разі, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порука за цим кредитним договором є припиненою, оскільки позивач поставивши вимогу про повне погашення заборгованості Боржником не звернувся до Поручителя протягом установлених шести місяців із позовом, з останнього дня несплати за вимогою, тобто до 06 жовтня 2015 року, у зв'язку з чим зустрічний позов підлягає задоволенню, а порука припиненню.

Проте суд першої інстанції на викладене уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про задоволення позову Банку до поручителя та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2

На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до поручителя ухвалено без врахування висновків Верховного суду України, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову у вказаній частині та задоволення зустрічного позову, а в решті рішення суду є законним і обгрунтованим, ухваленим з додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 при зверненні до суду із зустрічним позовом сплатила судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп. (а.с. 150), а також за подачу апеляційної скарги - 704 грн.(а.с. 230), а всього було сплачено 1255 грн. 20 коп, які підлягають стягненню з Банку на користь ОСОБА_2 у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.147, п.3 розділом ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2017 року - в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про припинення договору поруки задовольнити.

Визнати припиненим зобов'язання ОСОБА_2 за договором поруки № 409/1а від 24 грудня 2007 року, який укладений між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ 09305480) на користь ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1255 грн. 20 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

М.Ю. Петешенкова