Рішення № 72093407, 05.02.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13513/17

Провадження № 2-а/344/349/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування п.2 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.09.2017 року №749 "Про розгляд питань органу опіки та піклування" прийнятого на підставі п.5 протокольного рішення комісії з питань захисту прав дитини від 11.09.2017 року №12, стягнення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Івано-Франківського міського суду з позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування п.2 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.09.2017 року №749 "Про розгляд питань органу опіки та піклування" прийнятого на підставі п.5 протокольного рішення комісії з питань захисту прав дитини від 11.09.2017 року №12, стягнення судових витрат, мотивуючи тим, що пунктом 2 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №749 від 21.09.2017 року надано висновок щодо встановлення порядку участі дідусеві ОСОБА_3 у вихованні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1: перша та третя субота місяця з 15.00 год. до 18.00 год., друга та четверта неділя з 15.00 год. до 18.00 год. за домовленістю обох сторін. Вказане рішення прийняте на підставі протокольного рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 11.09.2017 року №12. Відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення керувався Порядком провадження органами опіки піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, яким не передбачається встановлення порядку участі діда у вихованні внуків, а тільки таких родичів, як батько та матір. Комісією не встановлено наявність спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, не враховано ставлення батька до виконання батьківських обов'язків, особиста "прихильність" дитини до ОСОБА_3, стан здоров'я дитини, її вік, можливість перебувати з дідом протягом трьох годин без присутності матері. В оскаржуваному рішенні безпідставно зазначено про встановлення порядку участі діда ОСОБА_3 у вихованні ОСОБА_4 за домовленістю обох сторін, однак жодних домовленостей щодо виховання дитини у позивачки з ОСОБА_3 не було. Крім цього, її дочка у чотирьохрічному віці не може залишатися наодинці з невідомим їй чоловіком, а тому будь-які побачення з дитиною без її присутності є неможливими. При винесені оскаржуваного рішення вказані обставини не були враховані. Доцільним є для діда брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною саме в присутності матері, так як це відповідає інтересам дитини та сприяє її психологічному стану. Оскільки відповідачі не мають права встановлювати порядок участі діда ОСОБА_3 у вихованні внучки ОСОБА_4, просить скасувати п.2 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.09.2017 року №749 "Про розгляд питань органу опіки та піклування" прийнятого на підставі п.5 протокольного рішення комісії з питань захисту прав дитини від 11.09.2017 року №12, стягненути судові витрати з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в судовому засіданні заявлений адміністративний позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судове засідання не з'явилась, в попередньому судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечила у зв'язку із їх безпідставністю та необгрунтованістю. Просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечила, наданий висновок підтримала. Просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступне.

Відповідно достатті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. .

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 158 СК України встановлено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Однак, як було встановлено в судовому засіданні, батько малолітньої дитини - ОСОБА_6 із відповідною заявою до органу опіки та піклування не звертався, жодних бесід з даного питання з ним не проводилось, його умови життя та ставлення до дитини не вивчалось.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Проте, як було встановлено судом, позивачка жодних перешкод батьку малолітньої дитини - ОСОБА_6 у спілкуванні з дитиною та у її вихованні не чинить. Він не звертався до позивачки щодо вирішення порядку його участі у вихованні дитини ОСОБА_4, не цікавиться її життям, не виявляє бажання спілкуватися з дитиною, матеріально не допомагає. Позивачка не заперечує проти побачень з дитиною її батька ОСОБА_6 та діда ОСОБА_3, однак, враховуючи чотирьохрічний вік дитини, вважає за можливі такі побачення виключно у її присутності.

Пунктом 2 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №749 від 21.09.2017 року, прийнятого на підставі протоколу №12 засідання комісії з питань захисту прав дитини від 11.09.2017 року, надано Івано-Франківському міському суду Івано-Франківської області висновок щодо встановлення порядку участі дідусеві ОСОБА_3 у вихованні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яким встановлено такий порядок участі дідусеві ОСОБА_3 у вихованні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1: перша та третя субота місяця з 15.00 год. до 18.00 год., друга та четверта неділя з 15.00 год. до 18.00 год. за домовленістю обох сторін (а.с. 7-10, 11).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Ст. 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Частиною 1 ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ч. 2 ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Частиною 3 статті 51 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 52 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пунктом 73 Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМУ від 24.09.2008 року №866, встановлено, що у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини. Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок. Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади з урахуванням висновку служби у справах дітей.

Крім того, жодних належних та допустимих доказів, що малолітня дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, є дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування суду не надано, та нормами чинного законодавства не передбачено встановлення порядку участі діда у вихованні онуки, а тому суд приходить до переконання, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування п.2 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.09.2017 року №749 "Про розгляд питань органу опіки та піклування" прийнятого на підставі п.5 протокольного рішення комісії з питань захисту прав дитини від 11.09.2017 року №12 є обгрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

А тому на користь позивачки слід стягнути з державного бюджету України 640,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги адміністративного позову підлягають до задовлення.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.19, 41, 140, 143, 144 Конституції України, Європейської хартії місцевого самоврядування, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»,ст.ст.158, 159 СК України, Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМУ від 24.09.2008 року №866, керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Служби у справах дітей виконавчого когмітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування п.2 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.09.2017 року №749 "Про розгляд питань органу опіки та піклування" прийнятого на підставі п.5 протокольного рішення комісії з питань захисту прав дитини від 11.09.2017 року №12, стягнення судових витрат - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати п.2 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.09.2017 року №749 "Про розгляд питань органу опіки та піклування" прийнятого на підставі п.5 протокольного рішення комісії з питань захисту прав дитини від 11.09.2017 року №12.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 - 640,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 08.02.2018 року.

Суддя Пастернак І.А.