Постанова № 72092895, 05.02.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року Справа № 918/1326/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Павлюк І. Ю. , суддя Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

скаржника (ПАТ "Дельта Банк"): Терещука Ю.О. - представника за довіреністю від 31.01.2018р.

боржника: не з'явився

кредиторів: не з'явилися

ліквідатор: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Рівненської області, постановлену 26.12.17р. суддею Політикою Н.А. о 13:14 у м.Рівному, повний текст складено 26.12.17р. у справі № 918/1326/15

за заявою Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.12.2017 року у справі №918/1326/15 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод". Затверджено звіт про оплату грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" за період з 06.12.2016 року по 05.12.2017 року в розмірі 73 600 грн. 00 коп. - оплата послуг.

Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Племзавод" (35721, Рівненська обл., Здолбунівський район, с. Миротин, вул. Дружби, 88А, ІК34119126).

Зобов'язано ліквідатора, орган державної реєстрації і орган статистики провести відповідні дії по виключенню юридичної особи банкрута з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Скасовано мораторій і заходи забезпечення вимог кредиторів, що були введені ухвалою господарського суду від 28.12.2015 року.

Вимоги усіх кредиторів визнано погашеними; виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню.

Припинено провадження у справі № 918/1326/15.

В обґрунтування ухвали, суд першої інстанції, з посиланням на ст.ст. 41, 45, 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вказав, що ліквідатором вживалися заходи по розшуку майна банкрута шляхом направлення запитів до реєструючих органів. Іншого майна для задоволення вимог кредиторів ліквідатором не виявлено.

Крім того, зазначив, що на зборах комітету кредиторів 20.11.2017 року розглянуто звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута та одноголосно вирішено визнати роботу ліквідатора Драгун І.І. по проведенню ліквідаційної процедури задовільною та зобов'язано ліквідатора подати до господарського суду Рівненської області на затвердження схвалені та погоджені звіт про проведену роботу у ліквідаційній процедурі і звіт про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Заперечень щодо поданого ліквідатором звіту про роботу та ліквідаційного балансу до суду не надходило.

Таким чином, суд першої інстанції, за підсумками ходу ліквідаційної процедури прийшов до висновку, що ліквідатором вчинено належні дії по виявленню активів та пасивів боржника, внаслідок вжитих ліквідатором заходів доведено неможливість відновлення платоспроможності боржника та необхідність його ліквідації. Суд зауважив, що вимоги кредиторів залишені без задоволення, боржник не вільний від боргів і не може продовжувати свою підприємницьку діяльність, отже звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс підлягають затвердженню, провадження у справі - припиненню.

Також з посиланням на ст.ст. 26, 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд зазначив, що заперечень щодо затвердження звіту арбітражного керуючого (ліквідатора) про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації ТОВ "Племзавод" за період з 06.12.2016 року по 05.12.2017 року в розмірі 73 600 грн. 00 коп. до суду не надходило, а тому суд прийшов до висновку про затвердження звіту арбітражного керуючого (ліквідатора) про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації ТОВ "Племзавод" за період з 06.12.2016 року по 05.12.2017 року в розмірі 73 600 грн. 00 коп.

Не погодившись із винесеною ухвалою, ПАТ "Дельта Банк" звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 26.12.2017 року у справі №918/1326/15.

Вважає, що оскаржена ухвала господарського суду Рівненської області винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю були з'ясовані всі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи виходячи з наступного.

Зазначає, що на забезпечення виконання умов договору кредитної лінії № НКЛ-2006404 від 15.06.2011р. (з усіма змінами та доповненнями до нього) між кредитором та ТОВ «Племзавод» 15.06.2011р. укладено договір застави №НКЛ-2006404/Б-2 .

Відповідно до договору застави предметом застави є основне стадо (свиноматки та кнури) в кількості 654 голів, середньою вагою 190 кг. Загальна заставна вартість предмету застави за погодженням сторін становить 8 861 193 (вісім мільйонів вісімсот шістдесят одна тисяча сто дев'яносто три) грн. 00 коп.

Станом на момент подання апеляційної скарги задоволені кредиторські вимоги AT «Дельта Банк» в частині витрат на оплату судового збору у розмірі 2 756 грн. 00 коп. Кредиторські вимоги у розмірі 8 861 193 (вісім мільйонів вісімсот шістдесят одна тисяча сто дев'яносто три) грн. 00 коп. непогашені.

З посиланням на ст.ст. 509, 526, 546, 572 ЦК України вказує, що договором застави передбачено, що за рахунок предмету застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором в повному обсязі, що визначається на момент їх фактичного задоволення, включаючи проценти за користування кредитними коштами, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, пені та штрафів, передбачених кредитним договором... (п.п.1.5.; 2.1.5. 4.2. договору застави).

Разом з тим, з посиланням на ст.ст. 574, 583, 589 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про заставу» п. п. 1.9, 2.1.7, 2.3.3, 2.3.12, 4.4 договору застави заставодержатель AT «Дельта Банк» не надавав своєї згоди на реалізацію предмету застави. Також боржником не було повідомлено банк про загибель чи втрату заставного майна; не передано в забезпечення аналогічне за ринковою вартістю майно, а, отже, воно мало бути в наявності, в повній схоронності, як зазначено в договорі застави, у боржника.

Крім того, скаржник з посиланням на постанову Верховного суду України від 26.08.2014 року у справі №5024/948/2012 вказав, що вимоги банку ґрунтуються на укладених договорах забезпечення, де чітко передбачено право заставодержателя задовольнити за рахунок предмета застави в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором так і Закону.

12.02.2016р. арбітражним керуючим Драгун І.І. було надіслано відзив на заяву AT «Дельта Банк» про визнання грошових вимог, в якій було зазначено, що: «На сьогоднішній день у власності ТОВ «Племзавод» свиней, які передавалися в заставу, не має у зв'язку із їх відчуженням. Оскільки ТОВ «Племзавод» відповідає за зобов'язаннями ТОВ «Полісся-Агро» лише заставним майном, відповідно до п. 3.2. договору застави №BKJI-2006404/S-2 від 15.06.2011року та п. 3 ч.1 ст. 593 Цивільного кодексу України, право застави припиняється у разі реалізації предмета застави.».

AT «Дельта Банк» зауважує, що не погоджується із такими доводами арбітражного керуючого оскільки, як вже було зазначено вище, заставодержатель AT «Дельта Банк» не надавав своєї згоди на реалізацію предмета застави, банк не було належним чином повідомлено про загибель, втрату або відчуження заставного майна.

Звертає увагу, що Драгун І.І. не було додано до свого відзиву жодних підтверджуючих документів, щодо відчуження предмету застави, не було додано інвентаризаційний опис.

Тобто, твердження арбітражного керуючого Драгун І.І. ліквідатора ТОВ «Племзавод» вважає безпідставними.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банк зазначає, що ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування обсягів активу та пасиву боржника, щодо виявлення кредиторів боржника - банкрута та виявленню майна банкрута. Разом із цим, ліквідатором не вжито всіх належних заходів щодо розшуку товарів в обороті які перебували в заставі AT «Дельта Банк».

Разом з тим, скаржник вказує на порушення судом першої інстанції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зауважує, що в ліквідаційній процедурі ліквідатор повинен не обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб. Тобто, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна, ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси. Ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування обсягів активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо.

Згідно ч. 5 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір значених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Зазначає, що у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) а інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові (для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, і засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність з його зобов'язаннями. Проте, з наявного у матеріалах справи звіту ліквідатора вбачається, що дії останнього полягали лише у направленні ним запитів.

У відзиві на апеляційну скаргу Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" заперечує щодо поданої апеляційної скарги з наступних підстав.

Вказує, що між ПАТ "Дельта Банк" та ТзОВ "Полісся-Агро" 15.06.2011р. укладено договір кредитної лінії № BKJI-2006404. Додатково між ПАТ "Дельта Банк" та ТзОВ "Полісся-Агро" 25.05.2012 укладено додатковий договір № 6 до кредитного договору. В забезпечення виконання умов кредитного договору № HKJI-2006404 від 15.06.2011 між ПАТ "Дельта Банк" (заставодержатель) та ТзОВ "Племзавод" (заставодавець) було укладено договір застави № HKJT-2006404/S-2 від 15.06.2011р. Кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом договором 31.12.2014р..

Зазначає, що ухвалою господарського суду Рівненської області 04.09.2015 порушено справу про банкрутство ТОВ «Полісся-Агро». Ухвалою господарського суду Рівненської області від 17.05.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів, в тому числі і вимоги ПАТ «Дельта Банк».

Отже, на думку кредитора, на момент порушення справ про банкрутство кредитний договір вже не діяв. Зважаючи на вже давно існуючу заборгованість ПАТ «Дельта Банк» мав правові підстави звернути стягнення на предмет застави, але беручи до уваги матеріали справи даних заходів не здійснив.

Також, звертає увагу, що у судовому засідання 26.12.2017р. представник ПАТ «Дельта Банк» Спінулова В.В. (довіреність №б/н від 20.12.2017р.) не заперечувала щодо затвердження звіту ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційного балансу боржника, про що зазначено в ухвалі господарського суду Рівненської області від 26.12.2017р.

Крім того, зауважує, що відповідно до п.1. ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» даний звіт було затверджено та погоджено на зборах комітету кредиторів протоколом від 20.11.2017р.

Просить залишити ухвалу господарського суду Рівненської області від 26.12.2017 року по справі №918/1326/15 без змін, а скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор Драгун І.І. вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою з наступних підстав.

Вказує, що окремо внесена до реєстру вимога ПАТ «Дельта Банк» у сумі 8 861 193,00 гривень на підставі договору кредитної лінії №BKJI-2006404 від 15.06.2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Полісся -Агро». З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором кредитної лінії, між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Племзавод» укладено договір застави №BKJI-2006404/S-2 від 15.06.2011 року. За умовами вказаного договору застави ТОВ «Племзавод» передало в заставу ПАТ «Дельта Банк» свиней, що відповідно до вищезазначеного договору знаходилися за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський район, с. Миротин, вул. Дружби, 88-а. Заставна вартість предмету застави склала 8 861 193,00 гривень.

Зауважує, що відсутні документи, які б підтвердили законність підписання директором даного договору. У відповідності до п. 4.5 статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод», затвердження угод на суму понад 500 000,00 гривень відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства.

Зазначає, що 31.07.2014 року Здолбунівською ОДПІ проводилася зустрічна звірка ТОВ «Племзавод» з питань взаємовідносин з ТОВ «Полісся-Агро» за період з 01.03.2014 року по 31.93.2014 року. Відповідно до складеної довідки №30/22-34119126 від 31.07.2014 року усі свині, згідно договору застави №BКJI-2006404/S-2 від 15.06.2011 року, передано на ТОВ «Полісся-Агро» - копія довідки №30/22-34119126 від 31.07.2014 року знаходиться у матеріалах справи.

Таким чином, на момент порушення провадження у справі №918/1326/15 про банкрутство ТОВ «Племзавод» 28 грудня 2015 року предмету застави не було. Жодного акту перевірки заставного майна ПАТ «Дельта Банк» представлено не було.

ПАТ «Дельта Банк» включено до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Полісся-Агро» на суму 36 552 217,33 гривень.

Оскільки ТОВ "Племзавод" відповідає за зобов'язаннями ТОВ «Полісся-Агро» лише заставним майном, відповідно до п. 3.2 договору застави №BКЛ-2006404/S-2 від 15.06.2011 року та п. 3 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України, право застави припиняється у разі реалізації предмета застави.

Відзивів на апеляційну скаргу від інших кредиторів не надійшло, що відповідно до ч.9 ст. 165 ГПК України не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

У судове засідання з'явився представник скаржника - ПАТ "Дельта Банк".

Інші кредитори, боржник та ліквідатор не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялись заздалегідь та належним чином.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників кредиторів, боржника і ліквідатора, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

Відповідно до ч.1 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Ч.1 ст. 58 ГПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно із п. 20 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16 -1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Так, підп. 11 п. 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Разом з тим, вказані зміни до Контитуції України були внесені Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року

№ 1401-VIII. Ч.1 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень, якого визначено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім частини шостої статті 124 Конституції України в редакції цього Закону, яка набирає чинності через три роки з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

З огляду на наведене вище, судова колегія зауважує, що у справах провадження у яких порушено до 30.09.2016 року (в т.ч. і у справах про банкрутство) представництво у суді здійснюється за правилами які діяли до набрання чинності цим законом.

Як убачається із матеріалів справи ухвала про прийняття до розгляду заяви про порушення справи про банкрутство винесена 28 грудня 2015 року.

З огляду на наведене, судова колегія прийшла до висновку допустити до участі у справі в якості представника ПАТ "Дельта Банк" - Терещука Ю.О..

У судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі в повному обсязі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просив скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 26.12.2017 року у справі №918/1326/15 та справу направити на розгляд до господарського суду Рівненської області.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвалою господарського суду Рівненської області від 28.12.2015 року за заявою Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" порушено провадження у справі №918/1326/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Драгун І. І., зобов"язано розпорядника майна в строк до 29.02.2016 року провести інвентаризацію майна боржника та подати суду акт інвентаризації до 02.03.2016 року.

01.03.2016 року арбітражним керуючим подано суду інвентаризаційний опис довгострокових та поточних біологічних активів від 23.02.2016 року за підписом голови комітету кредиторів та арбітражного керуючого, в якому міститься інформація про відсутність свиней в кількості 1286 одиниць, загальною вартістю- 3 396 600,51 грн.

Загальна сума визнаних вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Племзавод", становить 11 700 729 грн. 52 коп., а саме: Державне публічне акціонерне товариство НАК "Украгролізинг" з грошовими вимогами на суму 2817669,89 грн., судовий збір в сумі 14 936 грн.; Головне управління ДФС у Рівненській області з грошовими вимогами в сумі 16354,63 грн., судовий збір в сумі 2756 грн.; Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"- витрати на оплату судового збору в сумі 2756 грн. Окремо внесено до реєстру вимоги заставного кредитора - ПАТ "Дельта Банк" в сумі 8 861 193 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" (апелянт) ухвалою господарського суду Рівненської області від 21.06.2016р. у даній справі було визнано забезпеченим кредитором на суму 8 861 193, 00 грн.

Як було встановлено судом першої інстанції в ухвалі від 21.06.2016р., у якості забезпечення виконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 15.06.2011 р., укладеного Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Агро", між боржником та кредитором було укладено договір застави № НКЛ-2006404/S-2 від 15.06.2011 р.

Відповідно до договору застави, предметом застави є: основне стадо (свиноматки та кнури) в кількості 654 голів, середньою вагою 190 кг; стадо на відгодівлі в кількості 3962 голів.

Загальна заставна вартість предмету застави за погодженням сторін становить 8 861 193,00 грн.

В матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.140-142, т. 2) на підставі якого, крім іншого, судом було визнано Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" забезпеченим кредитором. У витязі зазначено, що об'єктом обтяження вказано: свині загальною кількістю 4 616 штук, перелік яких викладено в додатку №1 до договору застави № НКЛ-2006404/S-2 від 15.06.2011р. Предмет застави належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується випискою із балансового рахунку заставодавця - довідкою №59 від 14.06.2011р. Місцезнаходження предмету застави: Рівненська область, Здолбунівський район, с. Миротин, вул.. Дружби, будинок 88-а. загальна заставна вартість предмету застави за погодженням сторін становить 8 861 193,00 грн..

Постановою господарського суду Рівненської області від 06.12.2016 року визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Племзавод". Відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" на 12 місяців. Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" арбітражного керуючого Драгун І.І.

Повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" було опубліковано на сайті Вищого господарського суду України за № 34119126 від 07.12.2016 року.

13 грудня 2017 року від ліквідатора боржника надійшов звіт про проведену роботу, звіт про оплату грошової винагороди та відшкодування витрат та ліквідаційний баланс банкрута для розгляду та затвердження з додатками (т.4 а.с. 189-250, т.5 а.с.1-43).

Як вбачається з поданого ліквідатором звіту про роботу , у зв"язку з наявністю у банкрута майна, яке підлягає реалізації ( нежитлові будівлі свинарника № №1, 1а , 2) ліквідатором було проведено роботу по його реалізації. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, були спрямовані на відшкодування витрат на оплату судового збору сплаченого кредиторами, відшкодування витрат кредитору щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому, відшкодування витрат арбітражного керуючого, часткове відшкодування витрат кредитора, пов"язаних з утриманням та збереженням майнових активів банкрута. Іншого майна для задоволення вимог кредиторів у боржника ліквідатором не виявлено.

Не погашеними залишилися кредиторські вимоги на суму 11 680 281 грн. 52 коп.

На зборах комітету кредиторів 20.11.2017 року ( протокол № 10 від 20.11.2017 року) розглянуто звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута та вирішено визнати роботу ліквідатора Драгун І.І. по проведенню ліквідаційної процедури задовільною та зобов"язано ліквідатора подати до господарського суду на затвердження схвалені та погоджені звіт про проведену роботу у ліквідаційній процедурі і звіт про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Ухвалою суду від 14.12.2017 року призначено розгляд справи (розгляд звіту про проведену роботу, звіту про оплату грошової винагороди та відшкодування витрат та ліквідаційний баланс банкрута) на 26.12.2017 року.

Як зазначалося вище, ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.12.2017 року у справі №918/1326/15 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод". Затверджено звіт про оплату грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" за період з 06.12.2016 року по 05.12.2017 року в розмірі 73 600 грн. 00 коп. - оплата послуг. Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Племзавод" (35721, Рівненська обл., Здолбунівський район, с. Миротин, вул. Дружби, 88А, ІК34119126). Зобов'язано ліквідатора, орган державної реєстрації і орган статистики провести відповідні дії по виключенню юридичної особи банкрута з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Скасовано мораторій і заходи забезпечення вимог кредиторів, що були введені ухвалою господарського суду від 28.12.2015 року. Вимоги усіх кредиторів визнано погашеними; виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню. Припинено провадження у справі № 918/1326/15.

ПАТ «Дельта банк» вважаючи, що ліквідатором не здійснено всіх можливих дій для пошуку їхнього заставного майна звернувся із апеляційною скаргою.

Згідно з ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , застосовуються норми Закону в редакції, що діє з 19.01.2013р..

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 41 Закону передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора та що є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

За ч.1. п. 6 ст.83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підставою для припинення провадження у справі є затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 46 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, зокрема, відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

До обов'язків ліквідатора входить самостійно вживати заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута та здійснення необхідних заходів, що створюють можливість наповнення ліквідаційної маси банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Судовою колегією встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази розшуку ліквідатором зазначених вище предметів застави. В своєму відзиві ліквідатор лише ставить під сумнів дійсність договору застави №НКЛ-2006404/S-2 від 15.06.2011р. та покликається на довідку №30/22-34119126 від 31.07.2014 року, згідно якої ніби то усі свині, згідно договору застави №BKJI-2006404/S-2 від 15.06.2011 року, передано на ТОВ «Полісся-Агро».

Однак, матеріали справи не містять довідки Здолбунівської ОДПІ №30/22-34119126 від 31.07.2014 року з якої б убачалося, що усі свині, згідно договору застави №BКJI-2006404/S-2 від 15.06.2011 року, передано на ТОВ «Полісся-Агро».

Судова колегія, вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до ст. 41 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту дебіторської заборгованості, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, тощо.

Ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування обсягів активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо, здійснити вичерпні заходи щодо встановлення наявності чи відсутності вини засновників боржника, вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, у доведенні боржника до банкрутства.

Судовою колегією встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ліквідатор вчиняв будь-які заходи з розшуку заставного майна (свиней) ПАТ «Дельта Банк».

В матеріалах справи міститься лише інвентарний опис довгострокових та поточних біологічних активів від 10.01.2017 року ( доданий ліквідатором до звіту), з якого убачається, що за даними бухгалтерського обліку за товариством значаться наступні активи: живі племінні свинки (хряки) кількість -23, вартість - 219951,22 грн., живі племінні чистопородні свиноматки, кількість - 309, вартість - 3172552,19 грн., племінні свинки кількість - 954, вартість - 1097,10 грн., всього -1286, загальна вартість - 3 396 600,51 грн., однак вони фактично відсутні. ( а.с. 221, т.4).

Разом з тим, ПАТ «Дельта Банк» на виконання вимог ухвали суду від 29.03.2016 року надало копію ухвали Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24.10.2014 року у справі №562/2990/14-к, копію ухвали Печерського районного суду міста Києва від 11.11.2014 року у справі № 757/32749/14-к, копія протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 08.12.2014 року, копія опису речей і документів, які були вилучені, копія ухвали Печерського районного суду міста Києва від 11.11.2014р. №757/32751/14-к, копія протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 08.12.2014 року, копія опису речей і документів, які були вилучені.

З вказаних документів убачається, про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення за № 12014180180000781 від 02.07.2014 року ч. 1 ст. 388 КК України, на підставі перевірки департаментом безпеки ПАТ «Дельта Банк» стану заставного майна ( щодо відсутності свиней).

Жодних документів про подальший хід вказаного кримінального провадження матеріали справи не містять.

Наведене свідчить, що ліквідатор не здійснив вичерпних заходів щодо розшуку відповідного майна банкрута, включаючи те майно, яке можливо неправомірно вибуло з власності банкрута.

Тобто, враховуючи викладене, ліквідатор подав до суду ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, на підставі яких суд першої інстанції ліквідував Товаритсво з обмеженою відповідальністю "Племзавод", не зважаючи на наявність зареєстрованого за останнім майна, яке не було реалізоване в ліквідаційній процедурі та щодо якого не було вжито належних вичерпних заходів з його розшуку.

Перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом та ліквідаційним балансом є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів), подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються до суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів), подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, тощо. Тільки після з'ясування вказаних питань ліквідатор подає до суду звіт та ліквідаційний баланс.

Отже, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав боржника.

Водночас, в ліквідаційній процедурі ліквідатор не повинен обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб. Тобто, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна, ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси.

При цьому, враховуючи норми ст. 74 ГПК України, саме на ліквідатора покладений обов'язок доведення повноти та правомірності здійснення ним покладених на нього законом обов'язків з наданням усіх визначених законом підтверджуючих документів.

Судова колегія зауважує, що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Окрім того, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, вона підсумовує також хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

При цьому, звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника.

Колегія суддів зауважує, що в порушення вимог закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення арбітражним керуючим всіх необхідних заходів спрямованих на виявлення предмету застави в натурі, вжиття будь - яких заходів спрямованих на пошук майна, враховуючи отримання інформації від органів фіскальної служби про відсутність заставного майна, у зв'язку із чим, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про неможливість зробити беззаперечний висновок про загибель, втрату або пошкодження предмету застави, а отже і припинення застави, яка забезпечує зобов'язання перед банком.

А тому, вищевказаний звіт ліквідатора, який надано суду першої інстанції на затвердження, вказаним вимогам закону не відповідає, оскільки в ньому не відображено вчинення всіх належних дій (вичерпних заходів) ліквідатором по виявленню активу боржника та по формуванню ліквідаційної маси банкрута, із врахуванням вищезазначеного.

У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про можливість затвердження звіту ліквідатора та завершення ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" зроблені передчасно, а тому відсутні законні підстави для затвердження звіту, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження по справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що ліквідатором не здійснено всіх можливих дій щодо з'ясування обсягів активу і пасиву боржника, щодо виявлення кредиторів боржника - банкрута, виявленню майна банкрута та не вжито всіх належних заходів щодо розшуку товарів в обороті які перебували в заставі AT «Дельта Банк».

Разом з тим, у п. 17 ч.1 ст. 255 ГПК України визначено, що ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Згідно із п.6 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

За таких обставин, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Рівненської області від 26.12.2017 року у справі №918/1326/15 - скасуванню, як така, що прийнята передчасно, з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, з направленням даної справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 26.12.2017р. у справі №918/1326/15 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 26.12.2017р. у справі №918/1326/15 скасувати.

3. Справу №918/1326/15 направити на розгляд до господарського суду Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Повний текст постанови складено та підписано 07 лютого 2018 року.