Постанова № 72092858, 07.02.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2018 р. Справа № 914/4132/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Марка Р.І

суддів Костів Т.С.

ОСОБА_1

При секретарі судового засідання Мазепа Н.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: не з’явився;

розглянувши апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, б/н від 15.12.2017р. (вх. № 01-05/5998/17 від 19.12.17)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.12.2017р. (суддя Кітаєва С.Б., повний текст складено 04.12.2017р.)

за заявою: Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м.Львів, від 19.10.2017р., яка поступила на розгляд до Господарського суду Львівської області 23.10.2017р. та зареєстрована за вх.№4396/17

про: визнання наказу Господарського суду Львівської області від 02 лютого 2016р. таким, що не підлягає виконанню в частині

у справі № 914/4132/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м.Львів

про: стягнення 1 134 431,20 грн.

В С Т А Н О В И В:

19.12.2017 року до Львівського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, б/н від 15.12.2017 року на ухвалу господарського суду Львівської області від 04.12.2017 року у справі № 914/4132/15.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.12.2017 року у справі № 914/4132/15 відмовлено Львівському міському комунальному підприємству “Львівтеплоенерго” в задоволенні заяви б/н від 19.10.2017 року про визнання наказу Господарського суду Львівської області від 16.02.2016 року №914/4132/15 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 123270,52 грн. пені, 13864,22 грн. штрафу, 394943,12 грн. інфляційних втрат, 28028,11 грн. 3 % річних.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд враховував наступне, що газ, спожитий відповідачем за вказаним договором, не використовувався ним для виробництва теплової та електричної енергії та/або надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а для власних потреб. Одже, суд першої інстанції дійшов до висновку, що дія Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” на заборгованість за судовим наказом від 16.02.2016 року №914/4132/15 не поширюється, отже зазначена заборгованість не підлягає списанню у порядку визначеному цим Законом, а наказ Господарського суду від 16.02.2016 року №914/4132/15 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 123270,52 грн. пені, 13864,22 грн. штрафу, 394943,12 грн. інфляційних втрат, 28028,11 грн. 3% річних.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.12.2017 року у справі № 914/4132/15, відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.12.2017 року скасувати та прийняти постанову, якою задоволити заяву ЛМКП “Львівтеплоенерго”.

Зокрема, скаржник у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що згідно довідки про обсяги та структуру кредиторської заборгованості, яка була надана ЛМКП «Львівтеплоенерго» Мінрегіону, загальна сума заборгованості перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ДК «Газ України» становить 123312847, 21 грн., вказана сума включає в тому числі заборгованість, яка утворилась за договором № 125/14-ПР на загальну суму 560105, 97 грн.. Крім того, апелянт зазначає, що підставність проведення списання не має ставитись у залежність від предмету договору, оскільки сам факт включення ЛМКП «Львівтеплоенерго» в Реєстр надає право на проведення списання.

Згідно автоматизованого розподілу справ між суддями КП “Документообіг господарських судів”, 19.12.2017р. справу за № 914/4132/15 розподілено до розгляду судді – доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Желіка М.Б. та Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.12.2017р. відкрито апеляційне провадження в даній справі та зобов’язано відповідача подати відзив на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання вказаної ухвали суду.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2018р. справу № 914/4132/15 призначено до розгляду на 31.01.2018р.

У зв’язку із перебуванням судді – члена колегії Желіка М.Б. у відрядженні, судове засідання 31.01.2018р. не відбулось, про що відповідно до абз. 2 пп. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 21 від 03.03.2016р., було повідомлено представника позивача.

Необхідно зазначити, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи вищевикладене, з метою повного та всестороннього дослідження усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, судова колегія відклала розгляд справи на 07.02.2018р. поза межами процесуального строку, визначеного ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Від позивача на адресу канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.12.2017р. у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, у зв’язку з тим, що природній газ згідно з договором № 125/14-ПР відповідачем придбано не для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а для власних потреб, а тому суд першої інстанції правомірно встановив, що дія Закону № 1730 на заборгованість за рішенням суду у справі № 914/4132/15 не поширюється.

В судовому засіданні 07.02.2018р. представник позивача надав пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Відповідач участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не був позбавлений конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 282 ГПК України у судовому засіданні 07.02.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свою позицію, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Дослідивши матеріали справи судами встановлено, що Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.02.2016р. у справі №914/4132/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” про стягнення 1 134 431, 20 грн. заборгованості за Договором № 125/14-ПР на купівлю-продаж природного газу, задоволено частково. Стягнуто з Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” на користь Публічного акціонерного товариста “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 123 270,52 грн. пені, 13 864,22 грн. штрафу, 394 943,12 грн. інфляційних втрат, 28 028,11 грн. 3% річних та 9 772,94 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2016 року, яке набрало законної сили, 16.02.2016 року суд видав стягувачу наказ у справі №914/4132/15.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29 березня 2016 року у справі №914/4132/15 рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2016 року у справі залишено без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” № 14/2-119в від 12.02.2016 року без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 травня 2016 року у справі №914/4132/15 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 та рішення господарського суду Львівської області від 02.02.2016 у справі №914/4132/15 - без змін.

Документами у справі підтверджується, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.09.2016 року у справі №914/4132/15 частково задоволено заяву Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” про розстрочення виконання рішення суду від 02.02.2016 р. та розстрочено виконання рішення суду від 12.04.2016р. у справі №914/4132/15 зі сплатою: до 01.11.2016р. – 47’ 489,91 грн., до 01.12.2016р. - 47’ 489,91 грн., до 01.01.2017р. – 47’ 489,91 грн., до 01.02.2017р. – 47’ 489,91 грн., до 01.03.2017р. – 47’ 489,91 грн., до 01.04.2017р. – 94’ 979,82 грн., до 01.05.2017р. - 94’ 979,82 грн., до 01.06.2017р. – 142’ 469,72 грн. У задоволенні решти вимог за заявою відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2016 року у справі № 914/4132/15 ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.09.2016 р. у справі № 914/4132/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ “НАК “Нафтогаз України” - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 26 грудня 2016 року у справі №914/4132/15 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.16 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.09.16 у справі №914/4132/15 - без змін.

При подачі заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині, яка розглядається судом, заявник зазначає, що 30.11.2016р. набрав чинності Закон України “Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, згідно ч. 3 ст. 7 вказаного Закону, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим законом. Оскільки, департамент економіки систем життєзабезпечення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства листом №8/10-1094-17 від 16.06.2017 р. повідомило, що Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго” внесено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії та основна сума боргу у справі була сплачена відповідачем до набрання чинності зазначеним законом, то залишок боргу, який включає в себе пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати підлягають списанню, відповідно, позивач втрачає право вимоги на стягнення таких, стверджує заявник.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. №914/4132/15 року на даний час перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області .

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до норм ст. 117 Господарського процесуального кодексу України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом. Ухвала господарського суду за результатами розгляду заяви надсилається стягувачеві і боржнику у п'ятиденний строк з дня її винесення. Ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

Підстави подання та загальний порядок розгляду господарським судом заяв стягувачів або боржників про виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом визначено частиною 3 постанови пленуму ВГС України від 17.10.2012р. №9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” (надалі Постанова).

Пунктом 3.3. Постанови роз'яснено, що частина четверта статті 117 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті, а саме: якщо його видано помилково; або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказ Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. про стягнення з ЛМКП “Львівтеплоенерго” на користь ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 123270,52 грн. пені, 13864,22 грн. штрафу, 394943,12 грн. інфляційних втрат, 28028,11 грн. 3% річних, який боржник просить визнати таким, що не підлягає виконанню в частині, був виданий на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2016р. у справі №914/4132/15, яке набрало законної сили.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" № 1730-VIII від 03.11.2016р., який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Статтею 3 цього Закону визначено порядок участі підприємств у процедурі врегулювання заборгованості, відповідно до якого для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу.

Порядок ведення та користування реєстром затверджується Кабінетом Міністрів України.

Преамбулою Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно з абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Абзацами 4 та 5 ч.1 ст.1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість) - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Частиною 3 статті 7 Закону визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою заявлених ПАТ “НАК “Нафтогаз України” позовних вимог про стягнення з відповідача 1 134 431,20 грн. заборгованості був Договір купівлі-продажу природного газу №125/14-ПР від 23 грудня 2013 року.

Пунктом 1.2 договору визначено - газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Боржник, як покупець є кінцевим споживачем.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та оцінивши наявні докази, колегія судів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції про те, що оскільки газ, спожитий відповідачем за вказаним договором, не використовувався ним для виробництва теплової та електричної енергії та/або надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а для власних потреб, то дія Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” на заборгованість за судовим наказом від 16.02.2016 року №914/4132/15 не поширюється.

Таким чином, заборгованість не підлягає списанню у порядку визначеному цим Законом.

При вказаних встановлених обставинах колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, правильно відмовив Львівському міському комунальному підприємству “Львівтеплоенерго” у задоволенні заяви про визнання наказу Господарського суду Львівської області від 16.02.2016 року №914/4132/15 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 123270,52 грн. пені, 13864,22 грн. штрафу, 394943,12 грн. інфляційних втрат, 28028,11 грн. 3 % річних.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження заявника про те, що природний газ згідно з Договором №125/14-ПР відповідачем придбавався для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води є безпідставними, оскільки дана підстава досліджувалася у Рішенні господарського суду Львівської області від 02.02.2016 року предметом спору якого стягнення заборгованості за договором №125/14-ПР від 23 грудня 2013 року. Також, як уже було вищенаведено, дане підтверджується пунктом 1.2 договору.

Також, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що включення заявника до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», ще не є беззаперечною підставою для списання будь-якої заборгованості товариства, оскільки як було встановлено судом першої інстанції, між відповідачем і позивачем є укладені і інші договори купівлі продажу природного газу, які мають інше, ніж Договір №125/14-ПР цільове призначення через які підприємство відповідача мало набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області від 04.12.2017р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284, 285 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.12.2017р. в справі за номером 914/4132/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, б/н від 15.12.2017р. залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст.287,288 ГПК України.

3. Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.282 ГПК України 08.02.2018 року.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Костів Т.С.

Суддя Желік М.Б.