Постанова № 72092838, 06.02.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2018 р. Справа № 914/1853/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Кишенюк Н.

з участю представників:

від позивача за первісним позовом– ОСОБА_2 – довіреність № 2-157д від 28.12.2017р. (свідоцтво ЛВ № 000618 від 14.06.2017р.)

від відповідача за первісним позовом – ОСОБА_3 – довіреність № 007.1др-35-0118 від 02.01.2018р. (Свідоцтво № 1832 від 08.06.2012р.)

від третьої особи – не з»явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м.Львів, вх.№ 01-05/5879/17 від 12.12.2017р.

на рішення господарського суду Львівської області від 20.11.2017р. (час проголошення об 15 год. 45 хв. в м.Львів, суддя – Крупник Р.В., повний текст рішення складений 24.11.2017р.)

у справі № 914/1853/17

за первісним позовом ОСОБА_5 акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ

до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

про стягнення 1334989,28 грн. боргу, 174264,99 грн. пені, 45321,39 грн. 3% річних та 193129,38 грн. інфляційних втрат,

за зустрічним позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м.Львів

до відповідача ОСОБА_5 акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ

про стягнення помилково сплачених авансових платежів за договором № 44Н/16 від 23.06.2015р. на загальну суму 760320,11 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.11.2017р. у справі № 914/1853/17 (суддя Крупник Р.В.) задоволено частково первісний позов ОСОБА_5 акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м.Львів, стягнуто з відповідача на користь позивача 1334989,28 грн. боргу, 45312,27 грн. 3% річних, 172860,87 грн. інфляційних втрат, 174264,99 грн. пені та 31963,47 грн. судового збору; у задоволенні решти первісних позовних вимогах відмовлено; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м.Львів до ОСОБА_5 акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ про стягнення помилково сплачених авансових платежів за договором № 44Н/16 від 23.06.2015р. на загальну суму 760320,11 грн. - відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що факт надання послуг з транспортування природного газу за Договором за період січень-квітень 2016р. підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг за вказаний період, які підписані повноважними представниками сторін Договору та скріплені їх печатками.

У свою чергу, факт надання послуг ПАТ “Укргазвидобування” за Договором за період травень-грудень 2016р. (незважаючи на не підписання актів за цей період зі сторони ТОВ “Львівгаз збут”) підтверджується: Актами передачі-приймання природного газу за період травень-грудень 2016р., підписаних між ГПУ “Львівгазвидобування” та ПАТ “Львівгазвидобування” про прийняття природного газу, Зведеними реєстрами місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до ГРС Львівгаз – EIS код – 56ZG-DSO-2200004 від ГПУ Львівгазвидобування за період травень-грудень 2016р. та Звітами ПАТ “Львівгаз” про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за період травень-грудень 2016р., у т.ч. населенню у зазначених в них об’ємах.

Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували той факт, що ТОВ “Львівгаз збут” зверталося до ПАТ “Укргазвидобування” з листами про помилкове перерахування коштів в сукупному розмірі 760320,11 грн. та вимогою про повернення таких.

Окрім того, позивачем, на думку суду першої інстанції, правомірно нараховано відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач за первісним позовом – ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає наступні:

· Суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що весь газ передавався ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від ПАТ «Укргазвидобування» згідно вимог постанов Кабінету Міністрів України № 187 від 22.03.2017р. та № 758 від 01.10.2015р. на свердловині, а ціна за транспортування такого газу входить в ціну кіпівлі-продажу газу;

· Суд не надав значення факту, що природний газ ТОВ «Львівгаз збут» отримував від ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вже у газорозподільних мережах ПАТ «Львівгаз» згідно укладених договорів купівлі-продажу природного газу;

· ТОВ «Львівгаз збут» не брав на себе обов»язку платити кошти за транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами по умовах договорів, укладених з ПАТ «НАК «Нафтогаз України». В умовах спірного договору № 44Н/15 від 23.06.2015р. ТОВ «Львівгаз збут» повинен був заплатити за транспортування свого газу, а не газу ПАТ «НАК «Нафтогаз України», проте ОСОБА_4 не мало там свого газу;

· Суд першої інстанції надав неправильну правову оцінку звітам про фактичні обсяги розподілу природного газу, оскільки такі звіти свідчать лише скільки пройшло газу через мережі і вони ніяким чином не підтверджують, що цей газ саме ТОВ «Львівгаз збут»;

· На думку скаржника, суд стягнув на користь позивача за первісним позовом кошти за послуги, які фактично не надавались і безпідставно відмовив у задоволенні зустрічного позову щодо повернення помилково сплачених авансових платежів за спірним договором.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2017р. справу № 914/1853/17 призначено судді-доповідачу ОСОБА_6 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Орищин Г.В., Данко Л.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2017р., подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 30.01.2017р.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017р. № 2147-VIII, у відповідності до якого Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відтак, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції продовжує розглядати дану справу за правилами Господарського процесуального кодексу України в новій редакції.

Представник відповідача за первісним позовом (апелянта) в судове засідання з”явився, вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у ній, надав усні пояснення по суті спору.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання 30.01.2018р. з”явився, проти апеляційної скарги заперечив з підстав, наведених у поданому відзиві на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи в засідання суду з»явився, письмових пояснень щодо апеляційної скарги не подав.

В судовому засіданні 30.01.2018р. оголошено перерву до 06.02.2018р.

Представник апелянта в судове засідання 06.02.2018р. з”явився, подав заперечення на відзив, в якому зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували той факт, що ТОВ «Львівгаз збут» замовляло в ПАТ «Укргазвидобування» послуги на транспортування природного газу, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

В судове засідання 06.02.2017р. представник позивача за первісним позовом з”явився, доводи апеляційної скарги заперечив, просив суд рішення залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, причин неявки суду не довів, хоча належним чином був повідомлений про дату та час слухання справи.

Згідно п.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відводів складу суду та секретаря судового засідання в порядку ст.ст.35,37 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 06.02.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

23.06.2015р. між ПАТ “Укргазвидобування” в особі філії ГПУ “Львівгазвидобування” (Газотранспортним підприємством) та ТОВ “Львівгаз збут” (Замовником) укладено Договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №44Н/15 (надалі – Договір), за умовами п. 1.1., 1.2. якого газотранспортне підприємство зобов’язується надати замовнику послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу до газорозподільних станцій (далі – ГРС) для забезпечення потреб населення, а замовник зобов’язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору. Річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника складає 31500,0 тис. м3, у т.ч. по місяцях: липень – 2400,0; серпень – 2600,0; вересень – 3200,0; жовтень – 5300,0; листопад – 7900,0; грудень – 10100,0.

Згідно п. 2.1., 2.2., 2.4. Договору, підставою для транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі – Оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби. Замовник передає газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у ПВВГ газотранспортного підприємства. Газотранспортне підприємство приймає від замовника на ПВВГ та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі.

Так, п. 3.1.-3.4. Договору визначено, що послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами (далі – акти наданих послуг). У випадку, якщо замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до внутрішньопромислового трубопроводу газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу (далі – вузли обліку), установлених на ГРС. Якщо замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу замовнику та/або його споживачам. Газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства. Замовник протягом 3 робочих днів з дати одержання акта наданих послуг зобов’язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Як стверджує позивач за первісним позовом, за період січень-грудень 2016р. ним були надані відповідачу за первісним позовом послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу до ГРС для забезпечення потреб населення на загальну суму 1864519,33 грн. Як вбачається з матеріалів справи, акти наданих послуг за Договором за період: січень-квітень 2016р. підписані уповноваженими представниками сторін Договору та скріплені їх печатками. Натомість акти наданих послуг за період травень-грудень 2016р. зі сторони ТОВ “Львівгаз збут” залишилися не підписані.

Положеннями п. 5.1., 5.2., 5.4., 5.5. Договору сторонами погоджено, що розрахунки за послуги з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами здійснюється за протоколом погодження ціни на надання послуг по транспортуванню природного газу (додаток №1). Тарифи, визначені в п. 5.1. договору, є обов’язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100% попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, на оплату акту №1-Н наданих послуг за січень від 31.01.2016р. ТОВ “Львівгаз збут” було перераховано 167629,14 грн. та після порушення провадження 13.09.2017р. перераховано 361900,91 грн. Таким чином, в результаті здійснених проплат, ТОВ “Львівгаз збут” розрахувалося повністю за актом №1-Н наданих послуг за січень від 31.01.2016р. (на суму 227209,57 грн.), за актом №2-Н наданих послуг за лютий від 29.02.2016р. (на суму 142230,28 грн.), за актом №3-Н наданих послуг за березень від 31.03.2016р. (на суму 133079,20 грн.) та за актом №4-Н наданих послуг за квітень від 30.04.2016р. (на суму 27228,01 грн., враховуючи акт №2-Н на коригування наданих послуг від 30.03.2017р.). Спірним періодом до стягнення за первісним позовом являється основна сума боргу, яка виникла внаслідок несплати ТОВ “Львівгаз збут” актів наданих послуг за період травень-грудень 2016р. на суму 1334989,28 грн., а також нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що оскільки ціна за транспортування газу входить в ціну природного газу, який ТОВ “Львівгаз збут” купує у ПАТ “НАК “Нафтогаз України” для потреб населення, сплачені ним кошти за актами наданих послуг за Договором за період січень-квітень 2016р. є помилково сплаченими, а відтак підлягають стягненню з ПАТ “Укргазвидобування” як помилково сплачені авансові платежі в розмірі 760320,11 грн.

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом, між сторонами було укладено Договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №44Н/15 від 23.06.2015р. З приводу правової природи вказаного договору існує спір, зокрема, позивач за первісним позовом вважає цей договір договором про надання послуг з переміщення природного газу, а відповідач за первісним позовом вважає змішаним договором, який містить ознаки договору перевезення (транспортування) природного газу.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

Згідно ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, господарським судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором надання послуг.

Суд підставно не погодився з твердженням відповідача за первісним позовом, що укладений між сторонами договір являється договором перевезення, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України “Про ринок природного газу” транспортування природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Газотранспортна система - це технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

Пунктом 26 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу” транспортування природного газу - це господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу трубопроводами з метою його подальшого зберігання, розподілу або доставки безпосередньо споживачам та замовникам, окрім транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами).

Приписами ч. 1 ст. 306 ГК України передбачено, що транспортування продукції трубопроводами є окремим видом господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ГК України, обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюється Конституцією України та законом.

Згідно ст. 1 Закону України “Про трубопровідний транспорт” магістральний трубопровід - це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо; об'єкти трубопровідного транспорту - магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту.

Статтею 2 Закону України “Про трубопровідний транспорт” передбачено, що систему трубопровідного транспорту України становлять магістральний трубопровідний транспорт та промисловий трубопровідний транспорт.

Таким чином, внутрішньопромислові трубопроводи ПАТ “Укргазвидобування” та діяльність, пов'язана з ними, є складовою частиною трубопровідного транспорту, а не частиною процесу видобутку природного газу. Положення Закону України “Про ринок природного газу” та Кодексу газотранспортної системи не змінюють порядок надання ПАТ “Укргазвидобування” послуг із транспортування природного газу. Вказані нормативно-правові акти регулюють порядок транспортування природного газу виключно з прив'язкою до надання послуг газотранспортною системою. Водночас, укладений Договір передбачає надання послуг ПАТ “Укргазвидобування” поза газотранспортною системою, а саме шляхом переміщення природного газу своїми внутрішньопромисловими газопроводами.

В межах укладеного Договору ПАТ “Укргазвидобування” не здійснює транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/чи газотранспортною системою, а по суті надає послуги з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, тому вказаний вид діяльності не підпадає під ліцензування та обмеження, встановлені Законом України “Про ринок природного газу” та Кодексом газотранспортної системи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГС України від 20.04.2017р. у справі №917/1252/16.

Твердження ТОВ “Львівгаз збут” про те, що переміщення природного газу може регулюватися лише Кодексом газотранспортної системи є помилковим, оскільки вищевказаний Кодекс стосується лише транспортування природного газу виключно магістральними трубопроводами.

Послуга по транспортуванню (переміщенню) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, яку надає ПАТ “Укргазвидобування” ТОВ “Львівгаз збут” регулюється на договірних засадах, які узгоджені сторонами.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт надання послуг з транспортування природного газу за Договором за період січень-квітень 2016р. підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг за вказаний період, які підписані повноважними представниками сторін Договору та скріплені їх печатками.

У свою чергу, факт надання послуг ПАТ “Укргазвидобування” за Договором за період травень-грудень 2016р. (незважаючи на не підписання актів за цей період зі сторони ТОВ “Львівгаз збут”) підтверджується: Актами передачі-приймання природного газу за період травень-грудень 2016р., підписаних між ГПУ “Львівгазвидобування” та ПАТ “Львівгазвидобування” про прийняття природного газу, Зведеними реєстрами місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до ГРС Львівгаз – EIS код – 56ZG-DSO-2200004 від ГПУ Львівгазвидобування за період травень-грудень 2016р. та Звітами ПАТ “Львівгаз” про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за період травень-грудень 2016р., у т.ч. населенню у зазначених в них об’ємах.

Наведене спростовує твердження ТОВ “Львівгаз збут” про безтоварність актів наданих послуг та відповідно відсутності проведення реальних господарських операцій, зокрема, щодо надання ПАТ “Укргазвидобування” послуг з переміщення (транспортування) природного газу.

Щодо покликань ТОВ “Львівгаз збут” на те, що вартість переміщення природного газу вже входить в кінцеву ціну природного газу, яка була сплачена, а тому підстав для сплати грошових коштів за Договором немає, слід зазначити наступне.

Відповідно до Положення “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг”, затв. Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014, комісія для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право приймати в межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій; рішення, прийняті комісією, оформлюються постановами і розпорядженнями та є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій.

Листи комісії, на які посилається ТОВ “Львівгаз збут”, не носять обов'язкового характеру, а є лише інформацією до відома. Суд підставно не прийняв посилання відповідача за первісним позовом на лист НКРЕКП №7388/16.2.1/7-16 від 21.07.2016р., оскільки він не носить обов’язкового характеру, носить рекомендаційний характер. Крім цього, в листі комісії від 21.07.2016 № 7384/16.2.1/7-16 зазначено, що вартість переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, має відноситись на собівартість видобутку газу і враховуватися у ціні природного газу власного видобутку, проте далі за текстом комісія наголошує на тому, що на даний час це питання законодавчо не врегульовано та наразі комісією розробляється лише проект змін до постанови від 30.09.2015 № 2516, якою затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу (далі - Алгоритм).

Згідно п. 10, 11 Положення “Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період)”, затв. Постановою КМУ від 01.10.2015 №758, купівля-продаж природного газу між НАК “Нафтогаз України” та постачальником природного газу із спеціальними обов'язками здійснюється за регульованою оптовою ціною, розрахованою з урахуванням формули, визначеної пунктом 12 цього Положення, відповідно до договору, який укладається на підставі примірного договору купівлі-продажу природного газу між НАК “Нафтогаз України” та постачальником природного газу із спеціальними обов'язками, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Постачальники природного газу до 1 квітня 2017 року, що закуповують природний газ у НАК “Нафтогаз України” відповідно до пунктів 9 і 10 цього Положення, зобов'язані постачати такий природний газ виключно побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) за ціною, що не може перевищувати граничних роздрібних цін на природний газ.

Разом з тим, умовами договору не передбачено купівлі-продажу природного газу, відповідач не може впливати на ціну та її калькуляцію, яку встановлює НАК “Нафтогаз України” для постачальників природного газу кінцевим споживачам.

Послуга по транспортуванню (переміщенню) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, яку надає ПАТ “Укргазвидобування” ТОВ “Львівгаз збут” регулюється на договірних засадах, які узгоджені сторонами. ПАТ “Укргазвидобування” здійснює господарську діяльність, зокрема, надає послуги з транспортування (переміщення) природного газу, власником/продавцем якого він не є. Послуги по транспортуванню (переміщенню) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами регулюється на договірних засадах, які узгоджені сторонами у протоколі погодження договірної ціни (Додаток №1 до Договору). Отже, оплата таких послуг може здійснюватися замовником як за рахунок власного прибутку, так і внаслідок застосування максимальної торгової націнки постачальника природного газу із спеціальними обов'язками, передбаченої п. 12 Положення.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем за первісним позовом кошти за надані послуги за Договором за період травень-грудень 2016р. сплачені у визначений Договором строк не були, ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 1334989,28 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд вірно зазначив, що такі підлягають частковому стягненню з відповідача за первісним позовом у розмірі 45312,27 грн., оскільки у розрахунку річних по акту наданих послуг за лютий позивачем за первісним позовом допущено помилку. Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такі підлягають стягненню з відповідача у розмірі 172860,87 грн. у зв’язку з неправильними розрахунками інфляційних за актами наданих послуг за лютий, березень, серпень-грудень.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п. 7.2. Договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Приписами ст. 549 ЦК України встановлено, зокрема, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перерахунок пені, суд прийшов до обгрунтованого висновку, що така розрахована позивачем за первісним позовом правильно, а тому підлягає стягненню повністю, у розмірі 174264,99 грн.

Що стосується зустрічного позову, то колегія суддів зазначає таке.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом позивач зазначає, що перераховані ним кошти в розмірі 760320,11 грн. є помилково сплаченими авансовими платежами за Договором №44Н/16 від 23.06.2015р.

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Пунктом 1.1. глави І Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постанова Правління НБУ від 21.01.2004р. №22 помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували той факт, що ТОВ “Львівгаз збіт” зверталося до ПАТ “Укргазвидобування” з листами про помилкове перерахування коштів в сукупному розмірі 760320,11 грн. та вимогою про повернення таких.

Натомість, як вбачається з наявних матеріалів справи, усі платежі, які перераховувалися ТОВ “Львівгаз збут” мали чіткі призначення платежу, перераховувалися на підставі Договору та підписаних сторонами Договору актів наданих послуг за період січень-квітень 2016р. Більше того, 13.09.2017р. ТОВ “Львівгаз збут” здійснено останню проплату в розмірі 361900,91 грн., якою закрито заборгованість за Договором за період січень-квітень 2016р., а відтак зазначені дії по перерахуванню коштів свідчать про визнання ТОВ “Львівгаз збут” зобов’язань за Договором та водночас спростовують його покликання про помилковість сплачених коштів, як підставу для задоволення зустрічного позову.

Враховуючи те, що позивачем за первісним позовом представлено достатньо об»єктивних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а відповідач не заперечив наявності заборгованості перед позивачем, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об»єктивно не залежали від нього.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 20.11.2017 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 20.11.2017 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.11.2017 у справі № 914/1853/17 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено і підписано 08 лютого 2018р.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Данко Л.С.

суддя Орищин Г.В.