Постанова № 72092804, 31.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2018 р. Справа№ 925/330/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Коротун О.М.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 31.01.2018 року.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Качанова Олександра Григоровича та Фізичної особи-підприємця Сніцара Івана Володимировича

на рішення господарського суду Черкаської області від 29.05.2017 року у справі №925/330/17 суддя Чевгуз О.В. повний текст складено 31.05.2017 року

за позовом Фізичної особи-підприємця Сніцара Івана Володимировича та Фізичної особи-підприємця Качанова Олександра Григоровича

до Уманської міської ради

про укладення договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.05.2017 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець Качанов Олександр Григорович та фізична особа-підприємець Сніцар Іван Володимирович звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 29.05.2017 у справі №925/330/17 та прийняти нове, яким по суті, з урахуванням лише двох істотних умов договору щодо площі земельної ділянки і необґрунтованості нарахованої суми 294192,76 грн., що відповідає редакції протоколу розбіжностей по договору позивачів.

Сумісно подана апеляційна скарга вмотивована тим, що Господарський суд Черкаської області постановив рішення, яке не відповідає ні фактичним обставинам справи, ні закону, а тому підлягає скасуванню.

Апелянти вказують, що вони даний договір не поновлювали і він втратив свою дію. Проте, в 2016 році 22 грудня орендодавець згадав про договір 2012 року і нарахував заборгованість в сумі 294192,76 грн., хоча на цей період земля в оренду не передавалася і державної реєстрації договору оренди землі не було, а тому орендарі землею не користувалися і сплачувати орендну плату не було підстав. У зв'язку з цим і виникли розбіжності по проекту договору оренди землі від 22.12.2016 року, але про цей головний момент договору господарський суд чомусь «забув» вказати в своєму рішенні, і тому в своєму рішенні вказав: «Таким чином, господарський суд вважає, що договір від 22.12.2016 року містить всі істотні умови договори оренди землі і його форма відповідає вимогам наведених вище норм чинного законодавства для договорів даного виду».

Скаржники зазначають, що сторони не підписали проект договору, а склали протоколи розбіжностей та узгодження розбіжностей і проект договору був отриманий позивачами лише 14 січня 2017 року, а 28 січня 2017 року був направлений відповідачу протокол розбіжностей, про що було вказано в абз. 1 позовної заяви, на що суд не звернув увагу та в рішенні вказав, що «договір являється укладеним з дати, зазначеної у тексті договору, тобто з 22.12.2016».

Також, апелянти посилаються на те, що суд першої інстанції не вказав про дату отримання відповідачем протоколу розбіжностей від 28.01.2012 року та дату отримання Сніцарем І.В. відповіді на протокол розбіжностей, а цей строк становить більше 30 днів, замість 20 днів згідно ст. 181 ГК України, проте суд в своєму рішенні вказав: «спір між сторонами має бути вирішений у порядку, визначеному ст. 181 ГГЖ України», що є явною помилкою суду, оскільки зроблено посилання на закон, який не підлягає застосуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2017 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Качанова Олександра Григоровича та фізичної особи-підприємця Сніцара Івана Володимировича передано на розгляд колегії суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий суддя), Тищенко А.І., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства фізичної особи-підприємця Качанова Олександра Григоровича та фізичної особи-підприємця Сніцара Івана Володимировича на рішення господарського суду Черкаської області від 29.05.2017 у справі №925/330/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 року справу № 925/330/17 призначити до розгляду на 31.01.2018 року.

Відповідач, згідно з поданим до суду 03.01.2018 року відзивом, проти апеляційної скарги заперечив с огляду на те, що апеляційна скарга є помилковою та не обґрунтованою і направлена на уникнення від сплати фактичного розміру орендної плати, а тому дана апеляційна скарга не може бути задоволено.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

16 січня 2003 року позивачі у справі Сніцар І.В. та Качанов О.Г. відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі складу придбали у Відкритого акціонерного товариства "Уманська МПМК" в рівних долях нежитлову будівлю складу загальною площею 189,8 кв. м. за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Вокзальна, 6.

23 травня 2012 року між Уманською міською радою (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Сніцаром Іваном Володимировичем та Фізичною особою-підприємцем Качановим Олександром Григоровичем (Орендарі) укладений договір оренди землі (далі - Договір), відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Уманської міської ради від 26.11.2008 №3.18-37/5 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування існуючого складського приміщення сільськогосподарської продукції площею 3366 м. кв., в тому числі: сервітут (проїзд для ВАТ "Уманська МПМК") площею 140 м. кв. (проїзд для ВАТ "Уманська МПМК", площею 845 м. кв. за адресою: вул. Вокзальна, 6, за рахунок земель Уманської міської ради, що знаходились в користуванні ВАТ "Уманська МПМК" (п. 1 договору).

Відповідно до акту про передачу та прийом земельної ділянки натурі відповідачі 08.10.2012 прийняли у користування земельну ділянку площею 3366 м. кв., в тому числі; сервітут (проїзд для ВАТ "Уманська МПМК") площею 140 м. кв. (проїзд для ВАТ "Уманська МПМК", площею 845 м. кв. за адресою: вул. Вокзальна, 6, за рахунок земель Уманської міської ради.

22 грудня 2016 року між Уманською міською радою (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Сніцаром Іваном Володимировичем та Фізичною особою-підприємцем Качановим Олександром Григоровичем (Орендарі) укладений договір оренди землі (далі - договір), відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Уманської міської ради від 26.11.2008 №3.18-37/5 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування існуючого складського приміщення сільськогосподарської продукції площею 3366 м. кв., в тому числі; сервітут (проїзд для ВАТ "Уманська МПМК") площею 140 м. кв. (проїзд для ВАТ "Уманська МПМК", площею 845 м. кв. за адресою: вул. Вокзальна, 6, за рахунок земель Уманської міської ради, що знаходились в користуванні ВАТ "Уманська МПМК" (п. 1 договору).

Згідно з додатком до договору - розрахунком, орендна плата за користування земельною ділянкою складає 72421 грн. 69 коп.

28.01.2017 відповідачі склали протокол розбіжностей до договору від 22.12.2016, про що на додатку до договору - розрахунку від руки вчинений напис про наявність розбіжностей, а сам протокол з розрахунком орендної плати листом того ж дня направлений відповідачу.

Згідно з наданою позивачем копією листа №28/02-2 відповідач надіслав Сніцару І.В. протокол узгодження розбіжностей від 09.02.2017 та розрахунок орендної плати до договору від 22.12.2016 року. З вчиненого на листі від руки напису йдеться, що Сніцар І.В. отримав даного листа 01.03.2017.

В подальшому відповідач направляв позивачам проект аналогічного договору оренди землі, проте на пропозиції позивачів змінити його умови відповідач не погодився і запропонований проект, який за своїми істотними умовами не відрізняється від підписаного сторонами 22.12.2016.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є укладення договору оренди землі від 22.12.2016 в редакції, запропонованій позивачами по протоколу розбіжностей від 28.01.2017 року

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачами неотримано від відповідача в установлений ст. 181 Господарського кодексу України строк відповіді на пропозицію позивача укласти договір про оренду землі на умовах, запропонованих позивачем у протоколі розбіжностей від 28.01.2017 року.

Вважаючи, що спір між сторонами має бути вирішений у порядку, визначеному ст. 181 ГПК України, позивачі звернулись до суду з позовом про укладання договору оренди землі від 22.12.2016 в редакції позивачів по протоколу розбіжностей від 28.01.2017.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 ГК України, визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Колегія суддів дослідивши спірні правовідносини погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір від 22.12.2016 року містить всі істотні умови договору оренди землі і його форма відповідає вимогам ч.1 ст. 181 господарського кодексу України.

Доводи апелянтів стосовно того, що сторони не підписали проект договору, а склали протоколи розбіжностей та узгодження розбіжностей і проект договору був отриманий позивачами лише 14 січня 2017 року, а 28 січня 2017 року був направлений відповідачу протокол розбіжностей, колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме договору оренду землі від 22 грудня 2016 року, сторони договору досягли згоди з усіх істотних умов для договорів даного виду і підписали та скріпили печатками письмовий договір оренди землі, а отже зазначений договір вважається укладеним з дати, зазначеної у тексті договору, тобто з 22.12.2016 року.

Згідно з п. 46 Договору цей Договір набирає чинності після підписання сторонами.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що договір оренди землі, укладений сторонами 22.12.2016 року, на момент складення протоколу розбіжностей від 28.01.2017 року вже набрав чинності, сторони договору позбавлені права вносити до нього зміни у переддоговірному порядку, як то передбачено ст. 181 ГК України, а отже і спосіб захисту у суді має бути обраний інший, який передбачає внесення змін до укладеного договору за умов, передбачених ст. 188 ГК України.

Щодо доводів позивачів щодо невірного застосування ст. 181 ГПК України, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 181 Господарського кодексу зазначається, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка Одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

В свою чергу позивачами Сніцар І.В. та Качанов О.Г. не було виконано положення ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володів та розпоряджається своїм майном на власний розсуд та ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу де зазначено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Крім того, відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України та до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договор) з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Також, відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 637 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Заперечення позивачів до уваги судом не приймається з підстав їх недоведеності та невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам закону.

З огляду на викладене позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Сніцара Івана Володимировича та Фізичної особи-підприємця Качанова Олександра Григоровича є необґрунтованими та такими, в задоволені яких вірно відмовлено судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Черкаської області від 29.05.2017 року у справі № 925/330/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Фізичної особи-підприємця Качанова Олександра Григоровича та Фізичної особи-підприємця Сніцара Івана Володимировича, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Качанова Олександра Григоровича та Фізичної особи-підприємця Сніцара Івана Володимировича на рішення господарського суду Черкаської області від 29.05.2017 року у справі № 925/330/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покласти на Фізичну особу-підприємця Качанова Олександра Григоровича та Фізичну особу-підприємця Сніцара Івана Володимировича.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Качанова Олександра Григоровича та Фізичної особи-підприємця Сніцара Івана Володимировича на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.05.2017 року у справі № 925/330/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.05.2017 року у справі № 925/330/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/330/17 повернути до суду першої інстанції.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.М. Коротун

А.І. Тищенко