Рішення № 72092611, 30.01.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2018 року Справа № 917/1763/17

За позовом LASTOPUR INC., 2055 Peel Street, Suite 930, Montreal, Quebec, H3A 1V4, Canada через представника ОСОБА_1, 01032, м. Київ, а/с 292, отримувач ТОВ "Кодекс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт", 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, 82, офіс 3

про стягнення 390 476,76 грн.

Суддя Білоусов С. М.

Секретар судового засідання Кльопова І.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення суми відшкодування понесених збитків у розмірі 14 735,00 доларів США, що становить 390 476,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним понесені збитки на оплату юридичних послуг, які виникли внаслідок протиправної поведінки відповідача під час виконання договірних зобов'язань за контрактом № 19/15 від 6 березня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.10.2017 р. порушено провадження у справі № 917/1763/17 та призначено до розгляду на 21.11.2017 р. на 10:15.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.11.2017 р. відкладено розгляд справи на 21.12.2017 р. на 10:45.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.12.2017 р. справу № 917/1763/17 ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання на 30.01.2018 р.

Згідно з частиною 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

В судовому засіданні 30.01.2018 року було оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за письмовою згодою всіх учасників справи у відповідності до ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, проти позовних вимог заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.01.2018 року відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, суд встановив:

LACTOPUR INC. (позивач), є юридичною особою за законодавством Канади, має номер корпорації 423692-1 і зареєстрований за адресою: 2055 Peel Street, Suite 930, Montreal, Quebec, H3A 1V4, Canada. Правовий статус позивача, LACTOPUR INC., як юридичної особи, створеної за законодавством Канади, підтверджується Сертифікатом відповідності від 16.03.2016 р.

6 березня 2015 р. між LACTOPUR INC. (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" (відповідач) було укладено Контракт № 19/15.

Умови Контракту № 19/15 від 6 березня 2015 р. відповідачем не були виконані в частині поставки позивачеві оплаченого товару, а тому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" зобов'язане було повернути позивачеві одержану суму попередньої оплати в розмірі 261 000,00 доларів США.

Оскільки відповідачем умови Контракту № 19/15 від 6 березня 2015 р. не виконані в повному обсязі, а саме неповернена відповідачем сума попередньої оплати товару, який не був поставлений, позивач потребував судового захисту своїх прав, для чого звернувся до Господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2016 р. по справі № 910/14369/16 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" на користь LACTOPUR INC. стягнуто попередню оплату за Контрактом № 19/15 від 6 березня 2015 р. в розмірі 185 400,00 доларів США, що еквівалентно 4 599 602,69 грн. за офіційним курсом Національного банку України та судовий збір в сумі 2 781 доларів США.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 р. рішення господарського суду м. Києва від 26.09. 2016 р. по справі № 910/14369/16 залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017 р. рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 р. по справі № 910/14369/16 залишено без змін.

13.01.2017 р. державним виконавцем Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № 53241157 з виконання рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2016 р. по справі № 910/14369/16.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, позивач був змушений нести витрати на правову допомогу, оскільки він є контрагентом іншої держави та не володіє нормами українського права і тому для захисту свого порушеного права звернувся до фахівців в галузі українського права, які супроводжували його впродовж усього судового провадження у справі № 910/14369/16 та виконавчого провадження по ньому № 53241157.

06.05.2016 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кодекс Україна" був укладений договір № 06/05/16 про надання юридичних послуг, відповідно до якого виконавець, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кодекс Україна", прийняло на себе зобов'язання з досудового та судового захисту інтересів замовника, LACTOPUR INC, під час врегулювання спору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" щодо стягнення попередньої оплати і відшкодування завданих збитків, а замовник зобов'язується оплачувати ці послуги в розмірах і строки, передбачені цим Договором.

У Додатковій угоді № 2 від 28.10.2016 р. до Договору № 06/05/16 про надання юридичних послуг від 06.05.2016 р. зазначається, що за надання послуг по цьому Договору, замовник сплачує виконавцю винагороду, розмір якої визначається виконавцем у відповідному інвойсі в залежності від фактичного обсягу наданих послуг.

Позивачем до позовної заяви надані копії рахунків № 06/05/16-1 від 11.08.2016 p.; № 06/05/16-2 від 11.08.2016 p.; № 06/05/16-3 від 27.09.2016 p.; № 06/05/16-4 від 23.12.2016 p.; № 06/05/16-5 від 23.12.2016 p.; № 06/05/16-6 від 12.01.2017 p.; № 06/05/16-7 від 24.04.2017 p.; № 06/05/16-8 від 10.05.2017 p.; № 06/05/16-9 від 03.07.2017 p. та № 06/05/16-10 від 17.07.2017 p. з вказуванням робіт, які були виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Кодекс Україна".

Факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Кодекс Україна" своїх зобов'язань за Договором про надання юридичних послуг № 06/05/16 від 06.05.2016 р. підтверджується Актами наданих послуг № 1 від 01.12.2016 p., № 2 від 06.02.2017 p., № 3 від 15.05.2017 p., № 4 від 22.08.2017 р., які підписані позивачем.

На виконання умов Договору про надання юридичних послуг № 06/05/16 від 06.05.2016 р. позивач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю "Кодекс Україна" 14 735,00 доларів США за фактично виконану роботу, що підтверджується платіжними повідомленнями SWIFT про суми коштів, які надійшли на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодекс Україна", а саме: 12.08.2016 р. на 2 200,00 доларів США, 11.10.2016 р. на 2 100,00 доларів США, 29.12.2016 р. на 5 000,00 доларів США, 19.01.2017 р. на 1 835,00 доларів США, 27.04.2017 р. на 400,00 доларів США, 11.05.2017 р. на 1 200,00 доларів США, 20.07.2017 р. на 2 000,00 доларів США.

Отже, враховуючи все вище викладене позивач поніс збитки в розмірі 14 735,00 доларів на оплату юридичних послуг, які виникли внаслідок протиправної поведінки відповідача під час виконання договірних зобов'язань за контрактом № 19/15 від 06.03.2015 р. і тому був змушений звернутися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" про стягнення вищевказаної суми.

Згідно п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26 грудня 2011 p., в якій вказується, що ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.

Відповідно до інформації, зазначеної на сайті Національного банку України в мережі Інтернет, станом на 20 жовтня 2017 р. офіційний курс долару США до української гривні становив 2 649,9950 гривень за 100,00 доларів США.

Враховуючи вказане, позивач зазначає ціну позову, виражену в гривнях, яка становить: 14 735,00 * 26,499950 = 390 476,76 грн.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною. Тобто даний перелік є відкритим.

Відкритість такого переліку означає, що до складу збитків можуть відноситися й витрати на правову допомогу, якщо їх виникнення пов'язане із протиправною поведінкою, наявністю причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, а також наявністю вини особи, яка спричинила такі збитки.

Зі змісту ст. ст. 614, 623 Цивільного кодексу України та ст. 226 Господарського кодексу України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26 вересня 2016 р. у справі № 910/14369/16 встановлено, що строк поставки товару настав, однак відповідач своїх обов'язків з поставки товару не виконав.

Отже, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 р. у справі № 910/14369/16 встановлено факт порушення відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" права LACTOPUR INC. на отримання суми попередньої оплати в порядку, встановленому ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Особливістю правовідносин, які розглянуті в межах справи № 910/14369/16 є те, що позивач - це іноземний суб'єкт господарської діяльності та він не має своїх представництв в Україні, а тому розмір заявлених до відшкодування відповідачем збитків у цій справі розумний та документально обґрунтований.

Збитки, як передбачено ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України, відшкодовуються у повному обсязі.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України та умовами Контракту №19/15 від 6 березня 2015 р. позивач направив відповідачеві вимогу про повернення суми попередньої оплати в розмірі 261 000,00 доларів США.

4 листопада 2015 р. вказану вимогу було отримано відповідачем, однак відповідь на неї не надано позивачеві.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26 вересня 2016 р. у господарський справі № 910/14369/16 встановлено, що попередня оплата, підлягала поверненню відповідачем позивачу на підставі приписів ст. 693 Цивільного кодексу України.

20.11.2015 року порушено право позивача на повернення попередньої оплати, тобто з даної дати минув строк для такого повернення, однак воно не було здійснено.

Витрати позивача на юридичні послуги відбувалися періодично.

Отже, протиправна поведінка відповідача передує в часі збиткам, які в подальшому поніс позивач у вигляді витрат для відновлення свого порушеного права.

Згідно п. 9.2. Контракту № 19/15 від 6 березня 2015 р. спірні правовідносини регулювалися правом України, і воно для позивача не є звичайним у його господарській діяльності. Зокрема, позивач не мав і не має серед своїх уповноважених осіб, які мають право захищати права та інтереси позивача в суді, таких, що кваліфіковані в знанні та застосування українського права. Позивач був не в змозі самостійно здійснити ефективний захист свого права, порушеного відповідачем, і потребував правової допомоги з боку фахівців українського права.

Порушення відповідачем права позивача на повернення передоплати у договірних зобов'язань за контрактом № 19/15 від 6 березня 2015 р. є прямою причиною додаткових витрат на юридичні послуги, які були необхідні для відновлення порушеного права у зв'язку з протиправною поведінкою свого контрагента.

Таким чином, такі витрати безпосередньо пов'язані з відновленням позивачем свого порушеного права, тобто без здійснення таких витрат було б неможливим відновлення позивачем свого порушеного права.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/14369/16 від 26 вересня 2016 р. встановлено вину відповідача щодо порушення прав позивача, що призвело до необхідності понесення витрат на їх відновлення.

Підсумовуючи все вище зазначене суд приходить до висновку про наявність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та представник в судовому засіданні не погоджується з позовними вимогами, оскільки вважає їх безпідставними та посилається на те, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками в розумінні Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України і входять до складу судових витрат та їх розмір зазначається в судовому рішенні; в господарському процесі відшкодовуються лише витрати на правову допомогу, що надавалась виключно адвокатом; сторона, що вимагає відшкодування витрат на правову допомогу повинна надати докази, що відповідні послуги надавав адвокат та відповідне відшкодування перераховане саме адвокату.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму ВГС України № 7 від 21.02.13 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Досліджуючи матеріали справи суд вказує на те, що витрати, понесені позивачем не відносяться до складу судових витрат, оскільки послуги позивачу надавалися не адвокатом. А тому це є реальні збитки у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, а саме це є витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права.

Також суд наголошує на тому, що вимога позивача заявлена не про відшкодування судових витрат, а про стягнення збитків, тобто витрат на правову допомогу, що надавалася не тільки на стадії судового провадження по справі № 910/14369/16, а й під час досудового врегулювання спору та під час виконавчого провадження.

З огляду на викладене, враховуючи наявні у справі матеріали, наведені доводи сторін, а також той факт, що позивачем надані всі докази понесення збитків внаслідок настання для нього негативних наслідків, тому суд вбачає за можливе позов задовольнити в повному обсязі.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, слід зазначити що прийняттям даного рішення суд беззаперечно сприяє відновленню довіри до судової системи України з боку міжнародного інвестора.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, 82, офіс 3, код ЄДРПОУ 30058730) на користь LASTOPUR INC. (2055 Peel Street, Suite 930, Montreal, Quebec, H3A 1V4, Canada, номер корпорації 423692-1) суму збитків у розмірі 14 735,00 доларів США, що становить 390 476,76 грн. та 5 857, 16 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 08.02.2018 року.

Суддя Білоусов С. М.