Постанова № 72092529, 06.02.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2018 р. Справа № 909/738/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання - Кишенюк Н.

за участю представників учасників процесу:

від позивача - Шубак М.І.;

від відповідача - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В №02.3-2396 від 24.11.2017

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2017 (суддя Калашник В.О. повний текст складено 13.11.2017., м. Івано - Франківськ)

у справі № 909/738/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В.,м.Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Цимбалюка Олега Омеляновича

про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за кредитним договором №НКЛ-2006947 від 29.07.11 в сумі 798444,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Фізичної особи-підприємця Цимбалюка Олега Омеляновича заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за кредитним договором №НКЛ-2006947 від 29.07.11 в сумі 798444,32 грн.

Рішенням господарського Івано-Франківської області від 07.11.2017 у справі № 909/738/17 (суддя Калашник В.О.) позов задоволено частково. Стягнено з Фізичної особи-підприємця Цимбалюка Олега Омеляновича на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за кредитним договором №НКЛ-2006947 від 29.07.11 в сумі 309548,34 грн, з яких: 287855,14 грн - сума заборгованості за простроченими процентами; 13390,41 грн - пеня за несвоєчасне повернення процентів; 1 102,79 грн - сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів; 7 200,00 грн - штраф , а також 4643,23грн.- судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, зокрема, що у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за кредитним договором рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2012 у справі №5010/1097/2012-15/52 стягнуто з Фізичної особи-підприємця Цимбалюка Олега Омельяновича на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - 210856 (двісті десять тисяч вісімсот п"ятдесят шість) грн. 21 коп. заборгованості згідно договору кредитної лінії № НКЛ-2006947 від 29.07.2011 року, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 32327 (тридцять дві тисячі триста двадцять сім) грн. 95 коп. заборгованості за відсотками, 1155 (тисячу сто п"ятдесят п"ять) грн. 66 коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 4936 (чотири тисячі дев"ятсот тридцять шість) грн. 41 коп. судового збору, оскільки відповідачем й надалі не проводилась своєчасна сплата процентів за користування кредитом, утворилася заборгованість по простроченим процентам за кредитним договором. Враховуючи сплив строку позовної давності за період з 11.08.2012 по 01.06.2014 в сумі 99 466, 97 суд першої інстанції відмовив у задоволені позовних вимог в сумі 99 466, 97, а тому дійшов до висновку про задоволення позову в частині заборгованості по простроченим процентам в сумі 287 855, 14 грн. Крім того, дійшов до висновку про правомірне нарахування відповідачу штрафу в сумі 7 200, 00грн. та трьох процентів річних за прострочення сплати процентів в сумі 1102, 00 грн. Також, місцевий господарський суд встановив, що заявлена до стягнення пеня є завищеною, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та встановив, що пеня по прострочених відсотках становить 13390,41грн. Отже, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково та стягнути з Фізичної особи-підприємця Цимбалюка Олега Омеляновича на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за кредитним договором №НКЛ-2006947 від 29.07.11 в сумі 309548,34 грн, з яких: 287855,14 грн - сума заборгованості за простроченими процентами; 13390,41 грн - пеня за несвоєчасне повернення процентів; 1 102,79 грн - сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів; 7 200,00 грн - штраф , а також 4643,23грн.- судового збору.

ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В подано апеляційну скаргу №02.3-2396 від 24.11.2017, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2017 у справі №909/738/17 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задоволити повністю, посилаючись на те, що судом прийнято рішення без повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що до вимоги про нарахування відсотків за користування кредитними коштами застосовується позовна давність тривалістю у три роки, а посилання відповідача щодо пропуску строку позовної давності по нарахуванню відсотків є безпідставними та такими що не підлягають до задоволення.

Також скаржник зазначає, що з інформації, відображеної на сторінці офіційного інтернет-представництва НБУ вбачається, що у період з 01.08.2016 року по 24.07.2017 року облікова ставка НБУ змінювалася та становила від 13% до 19 %, відповідно подвійна ставка НБУ становила від 26 % до 38 %, однак розмір пені передбачений кредитним договором, який застосований при здійсненні розрахунку заборгованості становить 3 %, а тому посилання відповідача, що позивачем не враховано обмеження щодо розміру пені є необгрунтованим. Отже, позовні вимоги АТ «Дельта Банк» є законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.01.2018р.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2018р розгляд справи відкладено на 06.02.2017р. з підстав, викладених у даній ухвалі суду

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не був позбавлений конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 29 липня 2011 року, між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Фізичною особою-підприємцем Цимбалюком Олегом Омеляновичем укладено Договір кредитної лінії №НКЛ-2006947.

Пунктом 1.1. Кредитного договору Банк зобов'язався надати Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 240 000,00грн, який зменшується щомісячно рівними частинами відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно Додатку №1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 24,99 процентів річних, з кінцевим терміном повернення до 28 липня 2014 року включно. Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою зі сторони позивача.

У випадку невиконання Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п. п. 5.11.- 5.12. цього Договору, плата за користування Кредитом встановлюється в розмірі 30 % (Тридцять процентів) річних починаючи з дня невиконання зазначених зобов'язань. Підвищена плата за користування грошовими коштами в розмірі 30 % (Тридцять процентів) річних діє до дня (включно) виконання умов п. п. 5.11.-5.12. цього Договору. При цьому Сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому Договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього Договору (п. 1.1.1 кредитного договору).

Відповідно до п.2.2 кредитного договору, моментом (днем) надання кредиту вважається день видачі готівкових коштів з позичкового рахунку позичальника в повній або частковій сумі кредиту.

Згідно з п. 2.3 кредитного договору, моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту, процентів, комісій та можливих штрафних санкцій, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору.

Пунктом 3.1 кредитного договору передбачено, що позичальник повинен протягом строку використання Кредиту сплачувати проценти за користування Кредитом, комісії, в порядку, визначеному цим Договором.

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунки відкриті в Банку (п. 3.3. Кредитного договору).

Відповідно до 5.2. кредитного договору, позичальник зобов'язаний належним чином виконувати свої зобов'язання за цим Договором, а також за договорами передбаченими п. 1.4. цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договірних зобов'язань, Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти в розмірі на умовах та у строки визначені Кредитним договором, що підтверджується виписками по рахункам Позичальника.

В зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за кредитним договором рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2012 у справі №5010/1097/2012-15/52 стягнуто з Фізичної особи-підприємця Цимбалюка Олега Омельяновича на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - 210856 (двісті десять тисяч вісімсот п"ятдесят шість) грн. 21 коп. заборгованості згідно договору кредитної лінії № НКЛ-2006947 від 29.07.2011 року, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 32327 (тридцять дві тисячі триста двадцять сім) грн. 95 коп. заборгованості за відсотками, 1155 (тисячу сто п"ятдесят п"ять) грн. 66 коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 4936 (чотири тисячі дев"ятсот тридцять шість) грн. 41 коп. судового збору.

Оскільки, відповідач в подальшому не виконував умови кредитного договору за період з 11.08.2012 по 24.07.2017 у останнього виникла заборгованість в сумі 798 444, 32грн, в зв'язку з чим позивач звернувся в суд з позовом

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч.1 та п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно із ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За приписами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Як уже було вищенаведено, відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору №НКЛ-2006947 від 29 липня 2011 року у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач й надалі не проводив своєчасну сплату процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по простроченим процентам за кредитним договором за період з 11.08.2012 по 24.07.2017 в сумі 387 322,11грн.

Необхідно зазначити, що відповідач стверджує, що позивач здійснює нарахування відсотків починаючи з 11.08.2012 року, тобто здійснює розрахунок за період строк позовної давності якого минув, тому просить суд застосувати, щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами за період з 11.08.2012 року по 01.06.2014 року в сумі 99 466, 97 грн., наслідки передбачені ст. 267 ЦК України.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасниць Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Для правильного застосування положень про позовну давність судам слід встановлювати початок перебігу строку позовної давності, наявність чи відсутність поважних причин його пропуску (див. постанову ВСУ від 11.05.2016 у справі № 910/3723/14).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволені позовних вимог в частині стягнення відсотків за період з 11.08.2012 по 01.06.2014 в сумі 99466,97грн. у зв'язку зі спливом строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно задоволив позовні вимог в частині стягнення заборгованість по простроченим процентам в сумі 287855,14грн.

Відповідно до п. 9.1. Кредитного договору, за прострочення строків сплати процентів, Позичальник сплачує Кредитору пеню із розрахунку 3,0 (Три) проценти від простроченої суми за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення Позичальником строків платежів, передбачених п. п. 1.1., 1.3, 2.3., 2.5., 3.3., 3.8. цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.

Як передбачено ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вище згаданого Закону, вказує на те, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведений пункт договору та норми чинного законодавства, позивачем нарахована пеня за несвоєчасне повернення процентів за період з 11.08.2012 по 24.07.2017 в сумі 402819,42грн.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується із здійсненим перерахунком Господарським судом Львівської області пені за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту та дійшла висновку, що судом першої інстанції підставно встановлено, що пеня по прострочених відсотках становить 13390,41грн., а не зазначена позивачем сума пені 402819, 42 грн., оскільки заявлена у позовних вимогах сума до стягнення перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до п. 9.2. Кредитного договору, за ненадання Позичальником Кредитору у встановлені цим договором строки будь-яких документів, обов'язковість надання яких передбачено цим договором (в тому числі документів за вимогою Кредитора, а також у будь-яких інших випадках обов'язкового надання документів), а також за неповідомлення Позичальником Кредитора про факти, зазначені в п. п. 5.1.-5.12. цього договору. Позичальник сплачує Кредитору штраф у розмірі 3,0 (Три) проценти від загальної суми отриманих кредитних коштів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем правомірно нарахований відповідачу штраф в сумі 7200,00грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів перевірено здійснений розрахунок 3% річних та встановлено, що суд першої інстанції правомірно задоволено вимогу про стягнення з відповідача 1102,79 грн. 3% річних.

Таким чином, судова колегія погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором №НКЛ-2006947 від 29.07.11, яка становить 309548,34 грн.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, враховуючи вищенаведене не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Згідно із ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2017 у справі №909/738/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В №02.3-2396 від 24.11.2017 без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.

(Повний текст постанови складено 08.02.2018).