Постанова № 72092334, 30.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2018 р. Справа№ 911/4061/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 30.01.2018 року

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Обухівське"

на рішення господарського суду Київської області від 13.12.2017 року у справі № 911/4061/16 суддя Шевчук Н.Г. повний текст складено 18.12.2017 року

за позовом Публічного акціонерного товариства "Обухівське"

до Головного управління Держгеокадастру в Київській області

треті особи 1. ОСОБА_2

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Роза-Л"

про визнання незаконним наказу, скасування державної реєстрації права власності та скасування запису в поземній книзі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 13.12.2017 року у справі № 911/4061/16 в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 13.12.2017 року у справі №911/4061/17 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято судом з порушенням норм матеріального; та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків викладених в рішенні обставинам справи.

Апелянт вказує, що законодавець чітко зазначає, що передаються у власність землі, що перебували (в минулому значенні), а не перебувають (зараз) в постійному користуванні сільськогосподарського підприємства. Тобто в приватну власність працівникам та пенсіонерам передаються землі, на які право постійного користування сільськогосподарського підприємства припинено у встановленому законом порядку.

Скаржник зазначає, що дозвіл на виготовлення проекту приватизації земель отримує саме підприємство, тобто ПАТ Обухівське, яке відповідно до виготовленого проекту користується правами замовника документації із землеустрою і має нести відповідальність по виконанню заходів передбачених землевпорядною документацією в порядку ЗУ «Про землеустрій» при цьому до затвердженого Проекту приватизації земель Г1АТ Обухівське Позивач не мас відношення, оскільки, проект було виготовлено не за замовленням Позивача, а за замовленням сторонніх осіб, відтак Позивач не погоджував даного Проекту і не брав на себе зобов'язань но його виконанню.

Також, апелянт вказує на те, що не існує спеціального законодавства, яке регламентує порядок приватизації державних земель і мас пріоритетне застосування в регулюванні спірних відносинах сторін, як зазначає суд в своєму Рішенні в передостанньому абзаці сторінки 9 Рішення, а дійсно існує порушення статті 116 та 141 ЗК України.

Так, у разі поділу раніше сформованої земельної ділянки, яка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі Державний кадастровий реєстратор (який є працівником та входить до складу Відповідача відповідно до пункту 4 та 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМ України від 17.10.2012 р. № 1051) повинен був спершу зареєструвати землі ПАТ «Обухівське», при чому виключно за заявою ПАТ «Обухівське» (адже, дозвіл на виготовлення проекту приватизації було надано саме Позивачу, який до того ж є користувачем даних земель), а потім здійснити реєстрацію земельних ділянок, що утворилися в результаті поділу, чого зроблено не було. Отже, реєстрацію спірної земельної ділянки було вчинено всупереч Порядку ведення земельного кадастру.

Отже, без державної реєстрації земельної ділянки що належить ПАТ «Обухівське» на підставі державного акту не відбулося - вносити будь-які інші зміни до відомостей про цю земельну ділянку, в тому числі здійснювати реєстрацію частини цієї земельної ділянки або ж розподіляти дану земельну ділянку - незаконно.

Скаржник стверджує, що відповідач в порушення Закону України «Про землеустрій», ЗУ «Про державний земельний кадастр» та Порядку ведення державного земельного кадастру вчиняє реєстрацію земельних ділянок без реєстрації всіх земель ПАТ «Обухівське» з метою спотворити дані Державного земельного кадастру про землі ПАТ «Обухівське» шляхом незаконної приватизації цих земель і передачі у користування ТОВ «Роза-Л», а інші землі - передати стороннім особам, без будь-якого волевиявлення дійсного законного землекористувача - ПАТ «Обухівське», з порушенням прав працівників та пенсіонерів ПАТ «Обухівське».

Висновок суду про те, що «ухвала про вжиття заходів забезпечення позову не є єдиною підставою для визнання наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області недійсним, оскільки норми чинного законодавства не містять прямої вказівки, що така обставина тягне за собою недійсність прийнятих рішень, в період дії такої заборони» - взагалі порушує основні принципи існування системи законодавства та судочинства в Україні.

Так, Ухвалою господарського суду Київської області від 05.06.2014 по справі № 911/2149/14 у якості забезпечення позову Відповідачу та його структурному підрозділу Управлінню Держземагенства в Обухівському районі, а також ОСОБА_3 було заборонено здійснювати будь- які дії та приймати будь-які рішення з питань надання дозволу на розробку проектів землеустрою, розробки проектів землеустрою, затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель, які знаходяться в постійному користуванні Публічного акціонерного товариства «Обухівське» на підставі:

державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_1, виданого 13.02.1996 року Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області;

державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_2, виданого 13.02.1996 року Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області;

державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_3, виданого 19.02.1996 року Обухівською міською радою Обухівського району Київської області.

Проте,15.01.2016 року Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області було прийнято рішення про реєстрацію земельної ділянки НОМЕР_4 за проектом відведення земельної ділянки виготовленого ОСОБА_325.09.14.

Незважаючи на те, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання, Відповідач, проігнорував заборону Господарського суду Київської області на прийняття будь-яких рішень щодо земель Позивача і видав завідомо незаконне оскаржуване рішення та передав Третій особі - 1 у власність частину земельної ділянки Позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України, Органи державної влади га органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відповідно до статті 14 - право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами. юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

03.10.2017 року прийнятий Закон України N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Відповідно до Прикінцевих положень вказаного закону " 1. Цей Закон набирає чинності з дня початку роботи Верховного Суду, визначеного рішенням його Пленуму відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно постанови N 2 Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 року "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду", визначено днем початку роботи Верховного Суду 15 грудня 2017 року.

У зв'язку із вступом в дію 15.12.2017 року нового Господарського процесуального кодексу України відбулося запровадження кардинально нового процесу та інших правил подання учасниками справи заяв та клопотань.

Відповідно до вимог нової редакції Господарського процесуального кодексу всі заяви і клопотання учасників справи мають бути заявленими та вирішеними судом за новими правилами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 року клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 13.12.2017 року у справі № 911/4061/16 задоволено, поновлено Публічному акціонерному товариству "Обухівське" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 13.12.2017 року у справі №911/4061/16, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Обухівське" на рішення господарського суду Київської області від 13.12.2017 року у справі № 911/4061/16, розгляд справи № 911/4061/16 призначено на 30.01.2018 року.

Позивач та треті особи до судового засідання, що відбулось 30.01.2018 року, не з'явились, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_1 від 13.02.1996 року, виданого Обухівською міською радою Київської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1, радгоспу-комбінату "Обухівське" було передано в постійне користування 2164,6га землі в межах згідно з планом користування для сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Обухівське", затвердженого зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Обухівське" протокол №9 від 18.10.2013 року, Публічне акціонерне товариство "Обухівське" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Обухівське", що засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05.05.2006 року №14-25-7/1 шляхом перетворення Державного підприємства радгоспу-комбінату "Обухівський" у Відкрите акціонерне товариство "Обухівське" відповідно до законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про господарські товариства".

Розпорядженням Обухівської районної держадміністрації Київської області від 28.03.2012 року №385 "Про надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад" надано дозвіл на розроблення проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні цього товариства, яке є правонаступником радгоспу-комбінату "Обухівський" на підставі статуту Публічного акціонерного товариства "Обухівське", згідно з Державними актами на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №№003264, 003262, 003263, зареєстрованими в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 13.02.1996 №1, від 19.02.1996 №26 та від 16.02.1996 №284 відповідно, розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 08.12.2015 року №365 "Про затвердження проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад" затверджено проект приватизації земель Публічного акціонерного товариства "Обухівське", розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказане розпорядження №365 від 08.12.2015 оскаржувалось позивачем ПАТ "Обухівське" та було предметом розгляду у справі господарського суду Київської області №911/68/16.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.03.2016 у справі №911/68/16 у задоволенні позовних вимог ПАТ "Обухівське" відмовлено, постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2016 вказане рішення залишене без змін.

Наказом Головного управління Держгеокадстру у Київській області №10-11229/15-16-сг від 03.06.2016 "Про надання земельної ділянки у власність" (т.1 арк.с. 78) відповідно до пункту 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, статей 151, 25, 791, 118, 122 Земельного кодексу України, Положення "Про Головне управління Держгеокадстру у Київській області", затвердженого наказом Держгеокадастру від 03.03.2015 №24, було вирішено надати громадянці ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 3,6947га (кадастровий номер НОМЕР_5) із земель сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Обухівської міської ради Обухівського району Київської області.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-11229/15-16-сг від 03.06.2016 року було проведено реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 3,6947га (кадастровий номер НОМЕР_5) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №15156639 від 24.06.2016, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 арк.с. 39-40).

Таким чином, право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 у встановленому чинним законодавством порядку.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є визнання недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність №10-11229/15-16-сг від 03.06.2016, скасування державну реєстрацію права власності в Єдиному реєстрі речових прав та скасувати в Поземельній книзі запис про надання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_5 у власність.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що ГУ Держгеокадастру в порушення приписів статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки не припинивши право ПАТ "Обухівське" на постійне користування земельною ділянкою та при наявності судової заборони на вчинення будь-яких дій та прийняття будь-яких рішень щодо земель ПАТ "Обухівське" видало спірний наказ про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, чим порушив право ПАТ "Обухівське" володіти та користуватись частиною землі, що належить йому на праві постійного користування як правонаступнику радгоспу-комбінату ПАТ "Обухівський" відповідно до Акту на право постійного користування НОМЕР_1 від 13.02.1996. ПАТ "Обухівське" вважає, що саме Головне управління Держгеокадастру у Київській області порушило його права як землекористувача, а тому саме Головне управління Держгеокадастру у Київській області є належним відповідачем за цим позовом.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 Постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 року №2200-ХІІ "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі", роздержавлення і приватизація земель сільськогосподарських підприємств і організацій, передбачених частиною 2 пункту 3 цієї постанови, проводиться, починаючи з 15.03.1992 року відповідно до проектів, які розробляються керівництвом (адміністрацією) цих підприємств і організацій за участю експертів і державних землевпорядних організацій, схвалюються трудовими колективами і затверджуються за поданням сільської (селищної) ради районною (міською радою народних депутатів), Кабінету Міністрів України було визначено до 15.05.1992 року розробити і затвердити рекомендації по складанню цих проектів.

Згідно з цією постановою було зобов'язано Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим, Київську і Севастопольську міські Ради народних депутатів: розробити і затвердити до 01.06.1992 року відповідну державну, республіканську, обласні (міські) програми земельної реформи на 1992-1995 роки; передбачити в них на кожний рік заходи щодо організаційно-правового, кадрового, науково, матеріально-технічного забезпечення земельної реформи, розрахунки необхідних для здійснення реформи коштів і джерела їх покриття; до 15.05.1992 визначити перелік сільськогосподарських підприємств і організацій, землі яких підлягають передачі в колективну і приватну власність у 1992 році. Перелік господарств, землі яких передбачається передавати у власність у наступні роки, визначати не пізніш як за один місяць до початку наступного року. При цьому виходити з того, що у складі державної власності, яка не приватизується, залишаються землі, визначені у статті 4 Земельного кодексу України.

У подальшому, 28.06.1996 було прийнято Конституцію України, положеннями статті 14 якої визначено, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 14 Конституції України визначає землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до частини другої пункту 8 Перехідних положень Земельного кодексу України члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Зазначене право за вказаними особами визнано законом та не залежить від волі юридичної особи сільськогосподарського акціонерного товариства, а відтак, передача земельної ділянки у власність особі, яка має право на земельну частку (пай), в порядку приватизації не потребує ані погодження попереднього користувача (сільськогосподарського акціонерного товариства), ані попереднього вилучення земельної ділянки у такого користувача рішенням повноважного органу.

Згідно частини третьої вказаного пункту 8 при обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земель державної чи комунальної власності або які на час набрання чинності Земельним кодексом України належали цим підприємствам на праві колективної власності чи перебували у постійному користуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизації або залишаються у державній чи комунальній власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 25 Земельного кодексу України (у відповідній редакції),було передбачено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Частиною 2 статті 25 Земельного Кодексу України визначено, що рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Названою статтею також визначено, що землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно; площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарське призначення, водний фонд, резервний фонд); особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості); при обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір обчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідь поділяється на загальну кількість осіб, зазначених у частині першій цієї статті; вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними.

Згідно з приписами частин 3, 4, 5 статті 118 Земельного Кодексу України "Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами", до якої також відсилає пункт 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до приписів частини 2 статті 122 Земельного кодексу України у тій же редакції, до якої відсилають положення наведеної вище статті 118 Земельного кодексу України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною третьою тієї ж статті районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України).

Наказ Головного управління Держгеокадстру у Київській області "Про надання земельної ділянки у власність" було видано відповідно до пункту 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, статей 151, 25, 791, 118, 122 Земельного кодексу України, Положення "Про головне управління Держгеокадстру у Київській області", затвердженого наказом Держгеокадастру від 03.03.2015 року №24.

Даним наказом вирішено надати ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 3,6947 га (кадастровий номер НОМЕР_5) із земель сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Обухівської міської ради Обухівського району Київської області.

Право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_5) виникло у ОСОБА_2 з моменту державної реєстрації цього права, оформленого відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Підставою виникнення права власності зазначено наказ серія та номер: 10-11229/15-16-сг, виданий 03.06.2016, видавник - Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Відповідно до статті 79-1 Земельного Кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Таким чином державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5 здійснена на підставі документації із землеустрою та передана у власність ОСОБА_2 у відповідності до вимог статті 25, 791, 118 Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Закону України "Про державний земельний кадастр".

Доводи ПАТ "Обухівське" про порушення оспорюваним наказом загальних норм статті 116, 141 Земельного кодексу України є безпідставним, оскільки в даному випадку спірні правовідносини сторін регулюються вищенаведеним спеціальним законодавством, яке регламентує порядок приватизації державних земель, і відповідно має пріоритетне застосування.

Законодавством не передбачено співвідношення приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств із приватизацією самих підприємств, яке відбувається шляхом перетворення у ВАТ за рішенням загальних зборів.

До того ж, відповідно до статті 1 Закону України "Про господарські товариства" господарські товариства можуть набувати майнових та особистих майнових прав. Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу, іншого майна набутого на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до статті 81 Цивільного кодексу України юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

Статтею 87 Цивільного кодексу України визначено, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження.

Відповідно до частини першої, другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частинами першою, другою статті 108 Цивільного кодексу України передбачено, що перетворення юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Доводи апелянта стосовно посилань на статтю 108 Цивільного кодексу України, як на законодавчу підставу переходу до нього права постійного користування державною земельною ділянкою, яке виникло у радгоспу-комбінату "Обухівський" на підставі Державних актів, колегія суддів не приймає, оскільки наведена норма не регулює правовідносин правонаступництва прав на землю в порядку її приватизації, що безпосередньо унормовано у статті 25 (частини перша - п'ята, сьома) Земельного кодексу України, яке є спеціальним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Частиною другою зазначеної статті визначено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; г') вищі навчальні заклади незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Тому місцевим судом вірно встановлено, що ПАТ "Обухівське", як товариство приватної форми власності, не належить до суб'єктів, які можуть реалізувати законодавчо встановлене право власності на безоплатну приватизацію саме на зазначену земельну ділянку, яка приватизується працівниками радгоспу-комбінату "Обухівське".

Посилання позивача на пункт 10 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державний земельний кадастр", яким визначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом є дійними, та на пункт 2 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державний земельний кадастр", яким зазначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера, є помилковим, оскільки згідно пункту "в" статті 141 Земельного кодексу України у разі припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій їх право постійного користування земельною ділянкою припиняється і автоматично в порядку правонаступництва не переходить, а виникає на загальних підставах.

Доводи Апелянта про те, що розмір земельної частки паю, який наданий у приватну власність ОСОБА_2, є значно меншим, аніж розмір частки (паю), який міг би бути переданий у випадку проведення приватизації землі у встановленому порядку, не підтверджене будь-якими належними доказами. Крім того, ОСОБА_2 не позбавлена права звернутись самостійно до суду за захистом свого порушеного права чи законного інтересу, а позивач ПАТ "Обухівське" не має повноважень звертатись з позовом у суд в інтересах ОСОБА_2 та представляти інтереси ОСОБА_2 у відносинах з відповідачем.

До того ж позовні вимоги ПАТ "Обухівське" у справі господарського суду Київської області №911/68/15 про визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації №365 від 08.12.2015 "Про затвердження проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад" залишено без задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що докази порушення прав позивача ПАТ "Обухівське" відсутні.

Зважаючи на це господарський суд Київської області обґрунтовано залишив без задоволення клопотання позивача про витребування у відповідача проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 25.09.2014 року ФОП ОСОБА_3

Щодо вимоги про скасування в Поземельній книзі запису про надання земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_5 у приватну власність, судом першої інстанції вірно встановлено, що ця вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність 11229/15-16-сг від 03.06.2016, а відтак задоволенню не підлягають.

Окрім того, Головне управління Держгеокадастру у Київській області не має повноважень щодо здійснення державної реєстрації виникнення чи припинення права власності.

Відповідно до пункту 51 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012, внесення відомостей до Поземельної книги в електронній формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру.

Пунктом 61 Порядку визначено, що скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування із зазначенням дати та підстави для скасування, посади, прізвища, ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги.

Відповідно до пункту 113 даного Порядку після отримання від органу державної реєстрації прав інформації в порядку інформаційного обміну Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру відомостям про земельну ділянку, внесеним до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, шляхом безпосереднього доступу до цього Реєстру та у разі: невідповідності зазначених відомостей повідомляє про це суб'єкту, який здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру; відповідності відомостей вносить інформацію про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Щодо посилання апелянта на ухвалу господарського суду Київської області від 05.06.2014 у справі №911/2149/14, якою було вжито заходів забезпечення позову (заборона Уравлінню Держземагенства в Обухівському районі Київської області, Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області, ФОП ОСОБА_3 здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо питань надання дозволу на розробку проектів землеустрою, розробки проектів землеустрою, затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель, які знаходяться у користуванні ПАТ "Обухівське"), то першої інстанції вірно звертає увагу на те, що заявлений ПАТ "Обухівське" позов у разі його задоволення буде мати наслідком позбавлення ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 3,6947га (кадастровий номер НОМЕР_5), що є порушенням положення статті 1 Першого протоколу Конвенції щодо мирного володіння майном ОСОБА_2.

Частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Законом України від 17.07.1997 №475/97 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та Перший протокол до Конвенції, а відтак, в силу статті 9 Конституції України, вони є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 3,6947га (кадастровий номер НОМЕР_5) з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить на праві приватної власності ОСОБА_2.

Заперечення апелянта до уваги судом не приймається з підстав їх недоведеності та невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам закону.

З огляду на викладене позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Обухівське" є необґрунтованими та такими, в задоволені яких вірно відмовлено судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 13.12.2017 року у справі № 911/4061/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Публічного акціонерного товариства "Обухівське", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Обухівське" на рішення господарського суду Київської області від 13.12.2017 року у справі № 911/4061/16 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покласти на Публічного акціонерного товариства "Обухівське".

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Обухівське" на рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017 року у справі № 911/4061/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017 року у справі № 911/4061/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/4061/16 повернути до суду першої інстанції.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко