Постанова № 72092297, 07.02.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

07.02.2018р. справа №905/2074/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретар судового засідання ОСОБА_4 за участю представників учасників справи: від позивача: не з’явився;від відповідача: не з’явився;від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача не з’явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Слов’янської міської ради, м. Слов’янськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області ухваленого 20.11.2017р. (повний текст підписано 23.11.2017р.) у м. Харкові у справі №905/2074/17 (суддя Левшина Г.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Дніпро до Управління соціального захисту населення Слов’янської міської ради, м. Слов’янськ Донецької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ВідповідачаУправління Державної казначейської служби у м. Слов’янську, м.Слов’янськ Донецької області про стягнення заборгованості 253750,93грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Дніпро (Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Управління соціального захисту населення Слов’янської міської ради, м. Слов’янськ Донецької області (Відповідач) про стягнення 253750,93грн. заборгованості на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з січня по грудень 2016р.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.09.2017р. у справі №905/2074/17 було залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Управління Державної казначейської служби у м. Слов’янську, м. Слов’янськ Донецької області (Третя особа).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.11.2017р. (повний текст підписано 23.11.2017р.) по справі №905/2074/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» були задоволені в повному обсязі з підстав встановлення судом факту неналежного виконання Відповідачем обов’язку з відшкодування витрат, пов’язаних з наданням Позивачем телекомунікаційних послуг на пільгових умовах відповідним категоріям громадян проживаючим на території м. Слов’янськ у 2016р., встановленого імперативними приписами Закону України «Про телекомунікації».

Управління соціального захисту населення Слов’янської міської ради, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 20.11.2017р. у справі №905/2074/17 скасувати.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає:

- неврахування місцевим судом факту не укладення договорів між Позивачем та Відповідачем про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг на 2016р. та не підписання актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги електрозв’язку, на які надаються пільги;

- неврахування судом факту не передбачення Законом України «Про Державний бюджет України на 2016р.» субвенцій з Державного бюджету на відшкодування витрат за фактично надані пільгові послуги зв’язку громадянам.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя – доповідач) Попков Д.О., судді Чернота Л.Ф. і ОСОБА_3

Відповідно до приписів п.9 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, що вступила в силу 15.12.2017р. згідно з Законом України №2147-19 від 03.10.2017р., розгляд означеної апеляційної скарги здійснюється в порядку Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діє з 15.12.2017р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2017р. було відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено учасникам справи строк по 05.01.2018р. включно надати до Донецького апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.

02.01.2018р. Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» через канцелярію суду було надано відзив на апеляційну скаргу б/н від 26.12.2017р. (а.с.а.с.178-181), за змістом якого проти її доводів та вимог заперечило та зазначило про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, оскільки:

- надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов’язком Позивача, що обумовлений приписами Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012р. (в редакції чинній на час існування спірних правовідносин) та Закону України «Про телекомунікації». При цьому, в силу положень Конституції України та законів, надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають такі послуги пільговим категорія громадян;

- положення чинного законодавства не передбачає обов’язкового укладання договору про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг, оскільки зобов’язання з відшкодування таких витрат Відповідачем обумовлене саме положеннями закону, що узгоджується з ч.1 ст.174 Господарського кодексу України та ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України;

- факт отримання Відповідачем документів на відшкодування витрат, понесених Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, що за своєю суттю є письмовою вимогою про оплату та підставою для виконання зобов’язання в розумінні ст.530 Цивільного кодексу України, Скаржником не заперечується;

- посилання Скаржника на відсутність належного бюджетного фінансування, як на підставу для звільнення від відшкодування означених витрат, понесених Позивачем, є безпідставними, оскільки відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках державного бюджету не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, що також узгоджується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. було призначено розгляду апеляційної скарги на 07.02.2018р. о 14:20 з повідомлення учасників справи.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» (який набрав чинності 16.01.2018р. (офіційне опублікування в Офіційному віснику України, 2018, №5) відповідно до пп.6 п.161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, ч.3 ст.19, ч.3 ст.26 та п.40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було постановлено про ліквідацію, зокрема, Донецького апеляційного господарського суду та утворення Східного апеляційного господарського суду в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з п.3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд продовжує здійснювати свої повноваження до утворення апеляційного суду, який забезпечує здійснення правосуддя у відповідному апеляційному окрузі, та до дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання відповідно до ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст.270 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін та Третьої особи у судове засідання 07.02.2018р., попри належне повідомлення (а.с.а.с.192-195) не з’явились, про причини неявки, окрім Відповідача, не повідомили. Своєю чергою, на електронну адресу суду від Відповідача надійшло клопотання про перенесення слухання справи, мотивоване знаходженням його представника на лікарняному. Між тим, відповідно до ст.170 Господарського процесуального кодексу України письмова заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником, в той час подане на електронну адресу клопотання не містить належного підпису його представника (оригіналу підпису), що зумовлює залишення такої заяви без розгляду у розумінні ч.4 означеної статті.

Судова колегія, з огляду на належне повідомлення всіх учасників справи, визнання їх явки необов’язковою, доведення позиції безпосередньо зі змісту апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, достатність матеріалів справи, дійшла висновку про можливості розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Позивачем в період часу з січня по грудень 2016р. надавалися телекомунікаційні послуги Споживачам, що проживають на території м. Слов’янськ Донецької області, які мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. На підтвердження означеного факту Позивачем протягом зазначеного періоду складалися щомісячні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг (а.с.а.с.20-61), в яких вміщено переліки споживачів-пільговиків.

Вказані розрахунки видатків (акти форми 2-пільга) за період надання послуг з січня 2016р. по грудень 2016р. надавалися на адресу Відповідача у відділ персоніфікованого обліку пільговиків Управління соціального захисту населення (до 25 числа місяця, що настає за звітним) на електронних та паперових носіях, що, в свою чергу, не заперечується останнім (Відповідачем).

Листами №05-22/915 від 18.02.2016р., №05-22/3184 від 02.07.2016р., №05-22/3269 від 14.07.2016р., №05-22/3837 від 30.08.2016р., №05-22/3908 від 13.09.2016р., №05-22/4256 від 18.10.2016р., №05-22/4763 від 05.12.2016р., №05-22/4939 від 19.12.2016р., №05-22/170 від 16.01.2017р. (а.с.а.с.97-105) Відповідач повідомляв Позивача про відсутність субвенцій з державного бюджету на надання пільг за послуги зв’язку, а тому відшкодування за надані послуги пільговим категоріям громадян не може здійснюватися, що також вбачається з листа №31-09010-16-16/24984 від 31.08.2016р. Міністерства фінансів України (а.с.90).

20.07.2017р. Позивачем на адресу Відповідача було направлено вимогу №12С000-1106 від 19.07.2017р. (а.с.а.с.62-65) про сплату заборгованості за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян за період з січня по грудень 2016р. в розмірі 253750,93грн.

З огляду на несплачену наразі Відповідачем - Управлінням соціального захисту населення Слов’янської міської ради заборгованість в розмірі 253750,93грн. на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з січня по грудень 2016р., Позивач - Публічне акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» звернувся з відповідними позовними вимогами до суду.

Господарський суд Донецької області, враховуючи доведеність матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем своїх грошових зобов’язань з компенсації витрат на відшкодування наданих пільг за період з січня по грудень 2016р., позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» задовольнив в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне:

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, якою правомірно керувався місцевий суд, розглядаючи цю справу), ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Виходячи з правової природи розглядуваних відносин, останні регламентуються, насамперед, положеннями Закону України «Про телекомунікації», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012р. (Правила №295), Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. (Порядок №256), положеннями законодавства в бюджетній сфері, а також відповідними нормами Господарського та Цивільного кодексів України в редакціях, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Сутність заявлених позовних вимог полягає у спонуканні Відповідача до примусової компенсації витрат на відшкодування витрат понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з січня по грудень 2016р. на загальну суму 253750,93грн. При цьому, відсутність укладеного між сторонами договору на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням послуг зв’язку пільговим категоріям громадян, на що вказує Скаржник, не впливає на обумовленість виникнення означених зобов’язань з положень законів України та відсутністю умови про обов’язковість укладення такого договору з положень законодавства, що узгоджується із ч.1 ст.174 Господарського кодексу України та ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України та вірно було зазначено Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вірно було зазначено місцевим судом, надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком Позивача. Надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян. Чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян за рахунок державних коштів. При цьому, зобов’язання сторін виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Відтак, положеннями п.3 ст.63 Закону України «Про телекомунікації» та п.63 Правил №295 передбачено, що споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій (яким є Позивач) відповідно до законодавства України, що також узгоджується зі ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Своєю чергою, в п.63 Правил №295 передбачено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв’язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред’явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Суд відмічає, що обов’язок оператора послуг з надання таких пільг не перебуває у залежності від наявності бюджетних коштів для відшкодування відповідних витрат, а визначається виключно статусом відповідної категорії споживачів, наданого державою.

При цьому, п.2 Порядку №256 (діючий у розглядуваний період), яким було визначено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету, встановлює, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів (Управління соціального захисту населення Слов’янської міської ради, в розумінні п.3 означеного Порядку) здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, жодним з означених нормативно-правових актів не передбачено обмежень з надання пільгових послуг в разі відсутності відповідного фінансування, так само як і право на компенсування витрат за надані послуги зв’язку (як у даному випадку) виникає безпосередньо на підставі закону та не залежить від здійснення такого фінансування.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Наразі, належних доказів припинення означених обов’язків Відповідача у будь-який визначений діючим законодавством спосіб до матеріалів справи у відповідності до приписів ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України (чинного на момент розгляду означеної справи місцевим судом) Скаржником надано не було, так само, як і вмотивованих і доведених заперечень щодо обсягу наданих телекомунікаційних послуг відповідним споживачам, що мають пільги.

Ухилення від відшкодування державою в особі відповідного органу (в розглядуваному випадку Відповідача) витрат, понесених Позивачем у зв’язку із наданням послуг пільговій категорії споживачів, є фактичним примушенням Позивача всупереч ч.1 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України до безплатного надання таких послуг (фінансування їх за рахунок власних коштів) або до відмови/обмежені у надані таких послуг пільговій категорії населення, що не відповідає ст.3 Конституції України, заважаючи на чинність законів, якими ці пільги запроваджені та гарантуються.

Окрім того, як вірно було зазначено місцевим господарським судом, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язань в світлі правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішеннях по справам «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р. та «Бакалов проти України» від 30.11.2004р., що також узгоджується з позицією викладеною в постановах Верховного Суду України по справі №11/446 від 15.05.2012р., справі №3-28гс12 від 15.05.2012р., а також постановою №905/2358/16 від 22.03.2017р., на які увагу суду звертав Позивач. Колегія суддів, досліджуючи зміст означених судових актів, дійшла висновку про співпадіння фактичних обставин цих справ із розглядуваної в контексті прив’язування розрахунків до бюджетного фінансування, з урахуванням чого не вбачає підстав для незастосування означених правових позицій в розглядуваній справі.

Крім того, відповідно до правової позиції, сформульованої Європейським судом з прав людини в рішенні по справі «Рисовський проти України» від 20.11.2011р. щодо принципу «належного урядування», державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Наразі, практика ЄСПЛ є джерелом права для національних судів у відповідності до ст.17 Закону України від 23.02.2006р. №3477-ІV.

При цьому, ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України визначає, що зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. При цьому, суд зауважує, що і послуги населенню, і витрати Позивача з їх надання надавалися та мали бути здійснені відповідно у 2016р. Відтак, подальше не закріплення субвенцій на фінансування надання пільг у Державному бюджеті України на 2016р. не впливає на факт виникнення відповідної заборгованості перед Позивачем і не може позбавляти його права на набуття відповідних грошових коштів, що охоплюється гарантією мирного володіння своїм майном за ст.1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., покладаючи його у залежність від подальших дій законодавця адже юридична підстава для існування означеного права (фактичне надання послуг пільговим категоріям, яке не спростовано і не заперечується) наразі не скасована.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає належних підстав для звільнення держави в особі Відповідача від виконання обов’язків щодо компенсації останньому його втрат, внаслідок надання послуг пільговій категорії осіб у відповідності до приписів діючого законодавства України, адже таке звільнення (відмова у задоволені вимоги щодо відшкодування) за своєю сутністю тотожне позбавленню «майно» у розумінні норми, закріпленої другим реченням першого пункту ст.1 згадуваного вище Першого протоколу в контексті правової позиції ЄСПЛ, висловленої в п.46 рішення у справі «Жовнер проти України». Дійсно, передбачених означеною нормою обов’язкових умов такого позбавлення – забезпечення суспільного інтересу та наявність відповідного закону Скаржником не доведено.

Враховуючи наведене, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з січня по грудень 2016р. в загальній сумі 253750,93грн., що зумовлює відхилення доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) в даному випадку не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями визначених ст.277 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Управління соціального захисту населення Слов’янської міської ради, м.Слов’янськ Донецької області залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що введена в дію 15.12.2017р.), Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Слов’янської міської ради, м.Слов’янськ Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 20.11.2017р. (повний текст підписано 23.11.2017р.) у справі №905/2074/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 20.11.2017р. (повний текст підписано 23.11.2017р.) у справі №905/2074/17 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного суду через Донецький апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 07.02.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 08.02.2018р.

Головуючий суддя: Д.О. Попков

Судді: Л.Ф. Чернота

ОСОБА_3

Надрук. 5 примірн.: 1-2 - сторонам, 3-Третій особі; 4-у справу, 5- ГСДО

Надіслано до ЄДРСР - 08.02.2018р.