Постанова № 72092055, 06.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2018 р. Справа№ 925/1456/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Вакуляк О.В. довіреність № б/н від 11.01.18

від відповідача: адвокат Грибов Д.І. представник згідно договору №1 від 15.0.18 про надання правової (юридичної)допомоги

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 12 грудня 2017 року (повний текст складено 22.12.2017 р.)

у справі № 925/1456/17 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Фермерського господарства "Слобідське"

до Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК"

про стягнення 24,159 тон аміачної селітри та неустойки, -

в с т а н о в и в :

Фермерське господарство "Слобідське" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою про стягнення з ПрАТ "Украгро НПК" вартості недопоставленої продукції у сумі 213807,13 грн. або недопоставлену аміачну селітру (фас.1000кг) в кількості 24,159 т. та 3% від вартості недопоставленого товару 6414,21 грн. (а.с. 3-4, 50-51).

27 листопада 2017 року позивачем подано пояснень до позову у яких він просив стягнути з відповідача аміачну селітру (фас.1000кг) в кількості 24,159 т. та 3% від вартості недопоставленого товару 6414,21 грн. (а.с. 50-51).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неповністю виконано зобов'язання за Договором поставки №В609 від 15.11.2016 р., а саме недопоставлено товар у кількості 24,159 т. та не повернуто отримані у якості передоплати кошти.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12 грудня 2017 року у справі №925/1456/17 позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "Украгро НПК" на користь Фермерського господарства "Слобідське" аміачну селітру (фас.1000кг) в кількості 24,159 т., а також 4 566 грн. пені та 2 351,49 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині - відмовлено (а.с.63-68).

29 грудня 2017 року ПрАТ "Украгро НПК" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 12 грудня 2017 року у справі № 925/1456/17, в якій просить зазначене рішення в частині стягнення 24,159 тон аміачної селітри скасувати, постановити нове рішення, яким стягнути з ПрАТ "Украгро НПК" на користь ФГ "Слобідське" 152 200,00 грн. попередньої оплати по договору поставки №В609 від 15.11.2016 за недопоставлений товар.

Апеляційну скаргу мотивовано неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2018 року, апеляційна скарга ПрАТ "Украгро НПК" у справі № 925/1456/17 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.

15 січня 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Украгро НПК" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12 грудня 2017 року у справі № 925/1456/17, розгляд апеляційної скарги призначено на 06 лютого 2018 року.

31 січня 2018 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 06 лютого 2018 року представник ПрАТ "Украгро НПК" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення в частині стягнення 24,159 тон аміачної селітри скасувати, постановити нове рішення, яким стягнути з ПрАТ "Украгро НПК" на користь ФГ "Слобідське" 152200,00 грн. попередньої оплати по договору поставки № В609 від 15.11.2016 за недопоставлений товар.

Представник Фермерського господарства "Слобідське" у судовому засіданні 06 лютого 2018 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав відповідності його нормам матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права та надавши сторонам прийняти участь у судових дебатах, встановила наступне.

15 листопада 2016 року між Фермерським господарством "Слобідське" (далі - позивач), як покупцем та ПрАТ "Украгро НПК" (далі-відповідач), як постачальником укладено Договір поставки №В609 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити покупцеві в обумовлені договором строки товар (селітру аміачну кількістю 136 тон) (а.с. 7-9).

Загальна вартість товару за цим договором складає 856800,00 грн. (пункт 2.1 договору).

Поставка товару здійснюється повністю чи окремими партія за вибором постачальника протягом 60 днів на умовах повної попередньої оплати. Товар, повинен бути повністю оплачений протягом 3 днів із дати укладення цього договору (п.4.1 Договору).

У випадку несвоєчасної поставки товару покупцю, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,02% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки, але не більше 3% від вартості несвоєчасно поставленого товару (пункт 5.1 Договору).

17 листопада 2016 року відповідачем виставлено рахунок на оплату № В609 на суму 856800,00 грн. з ПДВ щодо оплати аміачної селітри (фас. 1000кг) (а.с. 17).

Вказаний рахунок позивачем оплачено повністю, а саме відповідно до платіжного доручення № 914 від 16.11.2016 р. на суму 428400,00 грн. та № 917 від 17.11.2016 р. на суму 428400,00 грн. (а.с. 13-14).

Однак відповідачем здійснено поставку товару лише на суму 704600,00 грн., а саме за видатковою накладною №В80 від 20.02.2017 р. на суму 403200,00 грн. та № В444 від 15.05.2017 р. на суму 301400,00 грн. (а.с. 18-19).

25 вересня 2017 року позивач звернувся до відповідача з претензію №1 щодо недопоставки продукції, у якій вимагав провести допоставку продукції в розмірі 24,159 тон на суму 195422,00 грн. (у зв'язку із подорожчанням цієї продукції) або перерахувати цю суму коштів протягом 5 днів (а.с. 11).

25 вересня 2017 року сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2016 по 25.09.2017, у якому вказано, що заборгованість ПАТ "Украгро НПК" перед ФГ "Слобідське" складає 152200,00 грн. (а.с. 12).

Вказані обставини вірно встановлено судом першої інстанції та сторонами не заперечуються, інших обставин справи та доказів їх існування сторонами до матеріалів справи надано не було.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Звертаючись зі вказаним позовом позивач зазначає, що відповідачем не у повному обсязі виконано зобов'язання з постави товару за договором.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині стягнення з нього аміачної селітри відповідач у апеляційній скарзі позивач зазначає, що на його думку законодавством не передбачено обраний позивачем спосіб захисту порушеного права і вказаний спосіб захисту є неналежним.

З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що сторони у договорі узгодили поставку товару повністю або окремими партіями протягом 60 днів з дня повної оплати товару, відповідач мав поставити товар покупцю не пізніше 17.01.2017 р.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У своїх позовних вимогах позивач наполягав саме на поставці аміачної селітри в кількості 24,159 тон.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів в т.ч. може бути 5) примусове виконання обов'язку в натурі.

Такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок. Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 визначено, що ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, установлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду за захистом своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, у тому числі в судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 р. у справі № 3-568гс17.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Фактично вказана вимога відповідає встановленому цивільним законодавством (п. 5 ч. 2 ст. 16 УК України) способу захисту - примусове виконання обов'язку в натурі, не суперечить вимогам чинного законодавства та є спроможною відновити порушене право позивача на отримання передплаченого за договором товару.

Отже обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не суперечить визначеним законодавством способам захисту та спроможний відновити порушене право позивача на захист якого подано позов, що розглядається, а тому доводи апеляційної скарги у вказаній частині є безпідставними.

З огляду на умови договору, в якому зазначена вартість (6300,00 грн.) однієї тонни товару (аміачної селітри) та узгодженого сторонами розміру заборгованості відповідача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимога позивача до відповідача про зобов'язання поставити йому аміачну селітру в кількості 24,159 тон є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідальність, яка настає для постачальника у разі порушення ним строків поставки товару, застосовується у вигляді стягнення пені в розмірі 0,02% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки, але не більше 3% від вартості несвоєчасно поставленого товару (п. 5.1 Договору).

Враховуючи те, що вартість недопоставленого товару становить 152200,00 грн., що відповідає кількості присудженої до стягнення з відповідача аміачної селітри, розрахунок неустойки повинен вираховуватись саме з цієї суми та за вірним розрахунком суду першої інстанції підлягає задоволенню у сумі 4566,00 грн., що становить 3% від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 12 грудня 2017 року у справі № 925/1456/17 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12 грудня 2017 року у справі № 925/1456/17 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12 грудня 2017 року у справі №925/1456/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12 грудня 2017 року у справі № 925/1456/17 залишити без змін.

3. Справу №925/1456/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова

Дата складення повного тексту - 08.02.2018 р.