Рішення № 72091995, 06.02.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1046/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П.Я. , секретар судового засідання Юрчак С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1,м. Львів,79007

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма" вул. Ботанічна,10а,м. Івано-Франківськ,76014

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області вул. Василіянок, 48,м. Івано-Франківськ,76018

до відповідача:Колективного підприємства"Івано-Франківськвторресурси" вул. Ботанічна, 10а, м. Івано-Франківськ,76000

про визнання недійсними з моменту укладення договорів купівлі-продажу

за участю:

від позивача : ОСОБА_1, довіреність від 26.10.17

від відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області : ОСОБА_2, довіреність №01-37-14 від 28.04.17

від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма" ОСОБА_3

від відповідача - Колективного підприємства"Івано-Франківськвторресурси" ОСОБА_4, директор

ВСТАНОВИВ:

публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма", колективного підприємства "Івано-Франківськвторресурси" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області про визнання недійсними з моменту укладення договору купівлі-продажу від 21.02.1994, укладеного між Обласним виробничо-заготівельним підприємством "Івано-Франківськвторресурси" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Івано-Франківській області в частині продажу залізничної під'їзної колії 1520 мм довжиною 139 м., яка знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Ботанічна, 10-а та договору від 06.10.2003 р. №10/10/2003, укладеного між Обласним виробничо-заготівельним підприємством "Івано-Франківськвтрресурси" та товариством з обмеженою відповідальністю "Віза Вторма".

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.17 позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду від 14.11.17 постанову Львівського апеляційного Господарського суду від 20.07.17 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.17 скасовано та направлено справу на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Згідно автоматизованої системи документообігу суду справу передано на новий розгляд судді П.Я. Матуляку.

Ухвалою суду від 06.12.17 призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 28.12.17, за результатами якого ухвалою суду від 28.12.17 відкладено підготовче засідання на 23.01.18.

Ухвалою суду від 23.01.18 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 06.02.18.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві вих.№ДН-4-2/2022 від 21.11.16(вх.№12286/16 від 25.11.16) та письмових поясненнях вих.№ДН-4-2/2750 від 28.12.17(вх.№20791/17 від 28.12.17). Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказав на те, що договір купівлі-продажу від 21 лютого 1994 року укладений з порушенням порядку приватизації, оскільки відчужуване за ним майно - під'їзна колія 1520 мм довжиною 139 м. по вул. Ботанічній, 10-а у м. Івано-Франківську є загальнодержавною власністю, належить до єдиної транспортної системи, з моменту її введення в експлуатацію перебувала на балансі Львівської залізниці, а відповідно до передавального акта ДТГО "Львівська залізниця" від 03 серпня 2015 року та наказу ПАТ "Українська залізниця" № 47 від 01 грудня 2015 року спірна під”їзна колія перебуває на балансі Івано-Франківської дистанції колії регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту перебування спірної під”їзної колії на балансі Колективного підприємства"Івано-Франківськвторресурси" на момент її приватизації, відтак зазначена колія безпідставно включена до складу майна, яке підлягало приватизації, без перевірки такого переліку Фондом держмайна. Зауважив, що позовну давність позивачем не пропущено, оскільки останній дізнався про порушення свого права у липні 2016 року з поданого товариством з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма" позовом до ДТГО "Львівська залізниця" про визнання права власності на спірну під”їзну колію. Зауважив, що технічний паспорт на спірну колію, на які посилаються відповідачі-Обласне виробничо-заготівельне підприємствоем "Івано-Франківськвтрресурси" та товариство з обмеженою відповідальністю "Віза Вторма" не є документом, який визначає приналежність до права власності.

Представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма" проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву б/н та б/д (вх.№ 932/18 від 22.01.18) та просив суд застосувати позовну давність до даного спору. Зокрема, вказав на те, що власником спірної під”їзної колії з моменту введення її в експлуатацію була держава, відтак Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, здійснюючи державну політику в сфері приватизації державного майна, відчужило її товариству з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма", уклавши відповідний договір купівлі-продажу. Зауважив, що спірна під"їзна колія належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма" згідно договору купівлі-продажу №10/10/03 від 06.10.03, акта приймання-передачі залізничної колії від 06.10.03 та технічного паспорта від 2005 року. Спростував твердження позивача про те, що про порушення його права той дізнався у липні 2016 року, звернувши увагу на те, що Івано-Франківською дирекцією Львівської залізниці та начальником станції Івано-Франківськ було погоджено технічний паспорт спірної під”їзної колії у 2005 році.

У свою чергу, представник відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву вих.№10-06-00251 від 30.01.17 (вх.№1402/17 від 30.01.17) та письмових поясненнях по справі вих.№10-06-00127 від 18.01.18(вх.№1035/18 від 23.01.18). Зокрема, з посиланням на норми Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції, чинній на момент приватизації майна Обласного виробничо-заготівельного підприємства "Івано-Франківськвторресурси", вказав на відсутність прямої заборони відповідних державних органів на приватизацію майна зазначеного підприємства. Зауважив, що Закони України "Про залізничний транспорт" та "Про транспорт" прийняті пізніше терміну укладення оспорюваного договору від 21.02.1994. Зазначив, що оцінка вартості майна цілісного майнового комплексу проводилась на підставі ОСОБА_5 вартості об”єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 №717 , яким передбачено, що оцінка вартості цілісного майнового комплексу здійснюється на підставі балансу підприємства. Оскільки в інвентаризаційних описах Обласного виробничо-заготівельного підприємства "Івано-Франківськвторресурси" значилася спірна колія, все майно підприємства, включаючи спірну колію, було оцінене у складі цілісного майного комплексу вищезазначеного підприємства. Звернув увагу на те, що згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 №26-92 "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається" в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 21.02.1994, заборонялася приватизація лише магістральних залізниць.

Представник відповідача - Обласного виробничо-заготівельного підприємства "Івано-Франківськвтрресурси" проти позову заперечив з аналогічних підстав, додатково зазначивши, що спірна колія побудована на території та для потреб саме Обласного виробничо-заготівельного підприємства "Івано-Франківськвтрресурси", та не є колією загального користування.

Розглянувши матеріали справи з врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, та Постанови Вищого господарського суду України від 14.11.17, заслухавши представників сторін, всебічно та повно з”ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд приймає до уваги наступне.

21 лютого 1994 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (по договору - продавець) та товариством покупців членів трудового колективу Обласного виробничо-заготівельного підприємства "Івано-Франківськвторресурси" (по договору-покупець) укладено договір купівлі-продажу державного майна. Договір підписаний і скріплений печатками сторін, посвідчений нотаріусом першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 3Д-201. Договір також зареєстровано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської Ради народних депутатів за № 66-р. 05 березня 1994 року.

За умовами даного договору продавець продав, а покупець, у свою чергу, - купив державне майно цілісного майнового комплексу Обласного виробничо-заготівельного підприємства "Івано-Франківськвторресурси", який знаходиться за адресою: 284014, м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна, 10а. Майно підприємства включає в себе всі активи і пасиви, основні засоби, обладнання, устаткування, запаси і затрати та інше майно згідно з актом інвентаризації, який додається до цього договору(п.1.1 договору).Право власності на майно, що приватизується, переходить до покупця з часу підписання договору та його нотаріального посвідчення(п. 1.2. зазначеного договору).

Згідно з Переліком нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу, продавець згідно з договором купівлі-продажу від 21 лютого 1994 року передав покупцю об'єкти нерухомості, в тому числі залізничну колію, інвентарний №18, вартістю 15237776 крб., що знаходиться в м. Івано-Франківську по вул.Ботанічна, 10а. Зазначений Перелік нерухомого майна засвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_6 21.07.15 та зареєстровано в реєстрі за №991.

06 жовтня 2003 року між ОКВЗП "Івано-Франківськвторресурси" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма" (покупець) укладено договір №10/10/03, за умовами якого продавець зобов'язався продати, а покупець, у свою чергу, - купити під'їзну колію, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна, 10а. Зазначений договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками. Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами зобов'язань(4.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. договору № 10/10/03 нерухоме майно належить продавцю- Обласному виробничо-заготівельному підприємству "Івано-Франківськвторесурси".

Згідно з п.п. 1.4., 1.5. зазначеного договору право власності на майно переходить покупцю на підставі акту прийому-передачі майна, який є невід'ємною частиною цього договору. Загальна вартість під'їзної колії, що продається, складає 13492,00 грн. з ПДВ(п. 2.1. договору).

На виконання умов зазначеного договору товариством з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма" та Обласним виробничо-заготівельним підприємством "Івано-Франківськвторресурси" 06.10.03 підписано акт прийому-передачі під'їзної колії, яким підтверджено відповідність майна умовам договору № 10/10/03 від 06 жовтня 2003 року та його належний стан.

Вважаючи спірні договори купівлі-продажу укладеними з порушенням норм чинного законодавства, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу від 21 лютого 1994 року, укладеного між Обласним виробничо-заготівельним підприємством "Івано-Франківськвторресурси" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, в частині продажу залізничної під'їзної колії 1520мм довжиною 139 м, що знаходиться на вул. Ботанічній, 10а в м. Івано-Франківськ та визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу №10/10/2003 від 06 жовтня 2003 року, укладеного між Обласним виробничо-заготівельним підприємством "Івано-Франківськвторресурси" та товариством з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма" "Віза-Вторма".

При вирішенні даного спору суд дійшов наступних висновків.

Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

За змістом частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Таким чином, судом оцінюється договір купівлі-продажу державного майна від 21.02.1994р. щодо його відповідності актам цивільного законодавства станом на момент його укладення.

Відповідно до п. 79 Розділу IV "Залізничні під'їзні колії" Статуту залізниць Союзу РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 270 від 06 квітня 1964 року, до залізничних під'їзних колій належать колії, призначені для обслуговування окремих підприємств, організацій, установ, сполучені із загальною мережею залізничних колій СССР безперервною рейковою колією та які належать: а) підприємствам, установам, організаціям;б) залізним дорогам. Новозбудовані залізничні під'їзні колії підприємств, організацій та установ, не пов'язані з технологічними перевезеннями, передаються у встановленому порядку у відання залізних доріг.

Зазначений Статут був чинним станом на 06 серпня 1976 року - дату прийняття в експлуатацію спірної під'їзної колії.

Відповідно до п. 82 Розділу IV "Залізничні під'їзні колії" Статуту залізниць Союзу РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 270 від 06 квітня 1964 року, відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії та подача на цю колію рухомого складу допускається після здійснення робіт з будівництва колії згідно з проектом, прийняття залізничної під'їзної колії в експлуатацію та встановлення залізною дорогою порядку обслуговування під'їзної колії.

Згідно з п. 87 зазначеного Статуту взаємовідносини залізної дороги з підприємствами, організаціями чи установами, які мають залізничні під'їзні колії, регулюються договором на експлуатацію залізничної під'їзної колії.

З наведених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що :

- у відання залізних доріг у встановленому порядку передавалися новозбудовані залізничні під'їзні колії підприємств, організацій та установ, не пов'язані з технологічними перевезеннями;

- відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії та подача на цю колію рухомого складу допускається після здійснення робіт з будівництва колії згідно з проектом, прийняття залізничної під'їзної колії в експлуатацію та встановлення залізною дорогою порядку обслуговування під'їзної колії;

- взаємовідносини залізної дороги з підприємствами, організаціями чи установами, які мають залізничні під'їзні колії, регулюються договором на експлуатацію залізничної під'їзної колії.

В силу статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З поданих позивачем доказів не можливо встановити, чи була пов'язана побудована в 1976 році спірна під'їзна колія з технологічними перевезеннями та, відповідно, чи підлягала вона передачі та чи була передана у встановленому порядку у відання залізної дороги. Також не можливо дослідити, як регулювались відносини щодо експлуатації під'їзної колії між Івано-Франківською фірмою "Меблі", міськконторою "Вторресурси" та Львівською залізницею, оскільки позивачем не подано суду договорів на експлуатацію залізничної під"їзної колії та доказів прийняття спірної колії в експлуатацію. Долучені позивачем до письмових пояснень (вх.№20791/17 від 28.12.17) копії договорів про подачу та збирання вагонів від 31.08.88, 01.09.05 та 30.09.10 судом до уваги не приймаються, оскільки договори від 01.09.05 та 30.09.10 укладені пізніше договорів купівлі-продажу, що є предметом даного спору, а договір від 31.08.88 укладено з фірмою "Меблі", що не є стороною даного спору.

Судом встановлено, що 06.08.1976р. на підставі розпорядження начальника Івано-Франківського відділення Львівської залізниці від 05.08.1976 була проведена комісійна перевірка стану новозбудованих під"їзних колій Івано-Франківської фірми «Меблі» та міськконтори «Вторресурси» ( акт від 06.08.1976, т.1, а.с.225), якою встановлено, що роботи по будівництву під”зних колій виконані у відповідності з проектом, приймання під”їзних колій в постійну експлуатацію можливе за умови усунення наведених в акті недоліків; відкриття руху доручається начальнику станції Івано-Франківськ та начальнику ділянки дистанції колії з оформленням акта.

Таким чином, суд вважає передчасними твердження позивача про те, що акт перевірки від 06.08.1976 підтверджує факт прийняття спірної колії в експлуатацію.При цьому судом відхиляються як необґрунтовані посилання позивача на п. 1 постанови Ради Міністрів СРСР від 26 травня 1962 року № 478, згідно якої залізнодорожні під'їзні колії не загального користування, не пов'язані з технологічним перевезенням, підлягають передачі в 1962-1963 роках у відання залізних доріг Міністерства шляхів зв'язку (а.с. 222), оскільки спірна підїзна колія була побудована значно пізніше - у 1976 році.

Наказом Фонду державного майна України № 254 від 03 грудня 1991 року засновано підприємство Львівська державна залізниця, затверджено Статут підприємства, затверджено установчу угоду від 24 жовтня 1991 року між ФДМУ та Львівською залізницею, згідно з якою передано в повне господарське відання підприємства державне майно.

Водночас, на підставі наявних у матеріалах справи копій наказу ФДМУ № 254 від 03 грудня 1991 року, установчої угоди від 24 жовтня 1991 року та переліку основних засобів Львівської залізної дороги станом на 01.10.1991 (т.1, а.с.233 – 242) не можливо встановити, чи була включена спірна під'їзна колія до переліку основних засобів Львівської залізниці станом на 01 жовтня 1991 року. При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на лист Фонду Державного майна України вих.№1-0-15-17240 від 09.09.16 (том 1, а.с.32), оскільки із вказаного листа не вбачається можливість встановити, коли і на якій підставі спірна колія була передана на баланс ДТГО "Львівська залізниця". Водночас, суд констатує, що у вказаному листі спірна колія значиться як державне майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про власність" ВР УРСР № 697-ХІІ від 07 лютого 1991 року, який діяв на час укладення спірного договору, до державної власності в Українській РСР належали загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Стаття 34 цього Закону до об'єктів права загальнодержавної (республіканської) власності відносила, в тому числі, системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення.

Згідно з ч.1 ст.37 зазначеного Закону майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством Української РСР.

Указом Президії Верховної Ради України №1452-ХІІ від 30 серпня 1991 року "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" № 1540-ХІІ від 10 вересня 1991 року визначено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.

В той же час, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону №2163-XII (в редакції станом на 21.02.1994р.) державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць. Фонд державного майна України та його регіональні відділення і представництва на місцях діють на підставі цього Закону та Положення про Фонд державного майна України, що затверджується Верховною Радою України.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 7 Закону №2163-XII (в редакції станом на 21.02.1994р.) Фонд державного майна України у процесі приватизації здійснює такі основні повноваження, зокрема, продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва.

Згідно ч. 4 ст. 7 Закону №2163-XII (в редакції станом на 21.02.1994р.) органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць здійснюють такі функції: розробляють проекти республіканської (Республіки Крим) і місцевих програм приватизації; здійснюють методичне керівництво щодо реалізації цих проектів, організують та контролюють їх виконання; створюють комісії по приватизації республіканського та комунального державного майна, затверджують плани його приватизації; здійснюють повноваження власника майна, що приватизується.

Водночас, у ч. 2 ст. 5 Закону №2163-XII (в редакції станом на 21.02.1994р.) вказано перелік обєктів, що не підлягають приватизації, де відсутні підїзні колії. У Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 р. N 26-92, додаток №1 (станом на 21.02.1994р.), підїзні колії теж не значаться.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №2163-XII (в редакції станом на 21.02.1994р.) при приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню, а також реєстрації виконкомами Рад народних депутатів протягом одного місяця з дня його укладення. (ч. 4 ст. 27 №2163-XII (в редакції станом на 21.02.1994р.).

Із наявного в матеріалах справи листа Регіонального відділення Фонду державного майна України в Івано-Франківській області від 16 серпня 2016 року вбачається, що продаж спірної під'їзної колії відбувся на підставі інвентаризаційного опису від 31 липня 1993 року, проведеного самим ОВЗП "Івано-Франківськвторресурси" за наявними об'єктами на території підприємства без зазначення відомостей щодо їх перебування у власності чи на балансі підприємства.

З матеріалів справи не можливо встановити, на підставі чого спірна під'їзна колія була включена Обласним виробничо-заготівельним підприємством "Івано-Франківськвторресурси" до складу майна підприємства, чи перебувала колія у його власності або на балансі та на якій підставі, проте з аналізу наведених правових норм вбачається, що станом на час укладення договору купівлі-продажу державного майна від 21.02.1994р. власником під"їзної колії була держава, а РВ ФДМУ по Івано-Франківській області (продавець) у межах наданих повноважень розпорядилось державним майном, прямої заборони щодо приватизації якого чинне на той час законодавство не містило. Крім того, приватизація відповідача не була визнана незаконною в установленому законом порядку. При цьому суд приймає до уваги наявний технічний паспорт під"їзної залізничної колії ТОВ "Віза-Вторма" на ст. Івано-Франківськ Львівської залізниці колія 1520 мм 2005р., у якому у розділі ІІ «Загальні зведення» вказано, що залізнична колія належить власнику, а обслуговується засобами залізниці. Даний технічний паспорт погоджений власником колії ТОВ "Віза-Вторма", Івано-Франківською дирекцією Львівської залізниці та начальником станції про що свідчать печатки та підписи сторін (а.с. 36-37).

До матеріалів справи також долучено зміни і доповнення до технічного паспорту під"їзної залізничної колії ТОВ "Віза-Вторма" на ст. Івано-Франківськ Львівської залізниці колія 1520 мм 2005р., однак у даному документі відсутні підписи та печатки власника підїзної колії ТОВ "Віза-Вторма", начальника станції Івано-Франківськ та дата його затвердження(а.с. 38), відтак не приймаються судом до уваги.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав, передбачених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України для визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між Обласним виробничо-заготівельним підприємством "Івано-Франківськвторресурси" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Івано-Франківській області від 21.02.1994 р. в частині продажу залізничної під'їзної колії 1520 мм. довжиною 139 м., яка знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Ботанічна, 10-а з моменту його укладення.

Щодо визнання недійсним з моменту укладення договору від 06.10.2003 р. №10/10/2003, укладеного між Обласним виробничо-заготівельним підприємством "Івано-Франківськвтрресурси" та товариством з обмеженою відповідальністю "Віза Вторма", суд констатує, що з огляду на недоведеність позивачем суду підстав для визнання недійсним вказаного договору, зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.

В контексті наведеного, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими, а позов - таким, що не підлягає до задоволення.

Щодо клопотання про застосування позовної давності суд констатує наступне.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на відмову в позові з підстав його необґрунтованості, клопотання про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Судові витрати у справі за правилами ст.129 ГПК України залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.8, 124, 129, 129-1 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 174 Господарського кодексу України, ст. 11, 215, 216 Цивільного кодексу України, Указом Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року №1452-ХІІ "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави", Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", Законом України "Про власність" ВР УРСР № 697-ХІІ від 07 лютого 1991 року, ст.ст.74, 129, 185, 191, 192, 216, 217, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

відмовити в позові публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" до товариства з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма", колективного підприємства "Івано-Франківськвторресурси" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області про визнання недійсними з моменту укладення договору купівлі-продажу від 21.02.1994, укладеного між Обласним виробничо-заготівельним підприємством "Івано-Франківськвторресурси" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Івано-Франківській області в частині продажу залізничної під'їзної колії 1520 мм довжиною 139 м., яка знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Ботанічна, 10-а та договору від 06.10.2003 р. №10/10/2003, укладеного між Обласним виробничо-заготівельним підприємством "Івано-Франківськвторресурси" та товариством з обмеженою відповідальністю "Віза Вторма".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.02.18

Суддя Матуляк П.Я.