Рішення № 72091733, 06.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2018Справа № 910/20665/17Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., при секретарі судового засідання Коноплянко Л.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (04073, м.Київ, вул.Куренівська, 2-Б)

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5)

про стягнення 130 538, 52 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Омельченко О.М. за дов.

від відповідача: Деменюк О.О. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український папір" звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на невиконання Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" зобов'язання щодо оплати вартості отриманого за видатковою накладною № ХІ-00778 від 18.07.2017 по договору поставки № ПЗ/НХ-17104/НЮ від 02.06.2017, у зв'язку з чим позивач просить стягнути 122 220,00 грн. основного боргу, 3544,38 грн. пені, 3940,37 грн. інфляційних втрат, 833,77 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 24.11.2017 порушено провадження у справі № 910/20665/17, розгляд справи призначено на 16.01.2018.

15.01.2018 через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що позивачем не було надіслано на його адресу відповідний рахунок-фактуру на спірні кошти відповідно до п.4.2 договору, тому за відсутності відповідного рахунку відповідач був позбавлений обов'язку здійснити оплату товару, поставленого позивачем, вважає, що строк оплати товару не настав, тому підстави для стягнення боргу, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

16.01.2018 до суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 16.01.2018 у зв'язку із набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.02.2018.

22.01.2018 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач пояснив, що в розумінні п.4.2 договору строк оплати настав, рахунок-фактура № ХІ-01455 від 18.07.2017 був переданий відповідачу при поставці партії товару, зазначив, що відсутність відповідного рахунку-фактури у відповідача спростовуються також пп. 4.3 та 5.8 договору.

02.02.2018 відповідачем подано заяву про закриття провадження, у зв'язку із відсутністю предмету спору з підстав оплати відповідачем боргу на суму 122 220,00 грн. за платіжним дорученням, наданим до матеріалів справи.

06.02.2018 до суду надійшла заява про ухвалення рішення за результатом підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 06.02.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у цьому ж засіданні 06.02.2018.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.02.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № ПЗ/НХ-171041/НЮ , за умовами якого продавець зобов'язується у 2017 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, далі товар, відповідно до Специфікації №1 (Додаток № 1), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору. Найменування товару: рушник паперовий, серветка паперова (2017 року випуску), виробник товару: ТОВ «КЛІН-ОЛ» м. Київ, ПАТ «ВГП» м. Луцьк, кількість та асортимент товар визначений у Специфікації №1 (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного договору, обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно п.3.3 договору, сторони визначили, що сума договору становить 356 184,00 грн.

За умовами п.4.2, покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної. До рахунку додається видаткова накладна.

На виконання умов договору позивачем за видатковою накладною № ХІ-00778 від 18.07.2017 та ТТН № ХІ-00778 від 18.07.2017 було поставлено, а уповноваженим представником за довіреністю № 334 від 18.07.2017 ОСОБА_3 було отримано товар: серветки, всього на суму 122 220,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються договором поставки № ПЗ/НХ-171041/НЮ від 02.06.2017, видатковою накладною № ХІ-00778 від 18.07.2017 та ТТН № ХІ-00778 від 18.07.2017, довіреністю № 334 від 18.07.2017, копії яких долучені до справи, та не спростовані відповідачем.

Спір у справі виник у зв'язку із тим, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару на суму 122 220,00 грн. по вказаній видатковій накладній на підставі рахунку-фактури № ХІ-01455 від 18.07.2017 не оплатив, тому у нього виникла заборгованість на вказану суму.

Статтею 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що у відповідності до умов договору позивач поставив відповідачеві товар на 122 220,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною.

Згідно розрахунку позивача, станом на час звернення до суду із позовом, борг за поставку товару становив 122 220,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти факту поставки не заперечував, але за його стверджування, у зв'язку із ненаданням позивачем рахунку-фактури на оплату коштів, строк оплати товару на спірну суму не надстав.

Проте, у процесі розгляду справи: на стадії підготовчого судового засідання відповідачем подано заяву про закриття провадження та повідомлено про сплату заборгованості на користь позивача у розмірі 122 220,00 грн. та надано платіжне доручення № 680517 від 30.01.2018 на суму 122 220,00 грн.

Судом надано оцінку вказаним доказам та прийнято в якості погашення основної суми боргу.

Відповідно до п.2 ч. 1, ч. 4 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Враховуючи викладене, наявні докази та пояснення сторін, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині 122 220,00 грн. основного боргу за відсутністю предмета спору в цій частині.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення 3544,38 грн. пені, 3940,37 грн. інфляційних втрат, 833,77 грн. 3% річних за прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати отриманого товару по договору, суд зазначає наступне.

Несплата відповідачем вартості товару по договору поставки № ПЗ/НХ-171041/НЮ від 02.06.2017 за видатковою накладною № ХІ-00778 від 18.07.2017 є порушенням договірних зобов'язань та вимог ст. ст. 525, 526, 692 ЦК України.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2.1 договору визначено, що у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3544,38 грн. пені за період з 31.08.2017 по 21.11.2017 та 3940,37 грн. інфляційних втрат, 833,77 грн. 3% річних за період з 31.08.2017 по 21.11.2017, розрахунок судом яких перевірено та визнано арифметично вірним.

Відповідач свого контррозрахунку заявлених вимог не надав, належних доказів на підтвердження підстав звільнення від обов'язку своєчасного виконання зобов'язань по договору не надав.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо ненастання строків оплати у зв'язку із відсутністю у відповідача відповідного рахунку-фактури на оплату, спростовуються поясненнями позивача.

Також, суд відзначає, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 ЦК України, та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 ЦК України. Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.09.2009р. Верховного суду України по справі №37/405.

Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Пунктом 4.2 договору визначено, що покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Крім того, у видатковій накладній № ХІ-00778 від 18.07.2017 вказано умови продажу: безготівковий розрахунок, замовлення: договір № ПЗ/НХ-171041/НЮ від 02.06.2017, рахунок-фактура № ХІ-01455 від 18.07.2017.

Відповідно до п.5.8 договору, уповноважений представник підрозділу покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості асортименту товару, вказаному у рахунку-фактурі і накладній, розписатись за отримання товару у накладній та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару.

Наявність у позивача довіреності та підписання відповідачем видаткової накладної, свідчить про виконання сторонами вказаної умови договору та спростовують доводи відповідача про відсутність відповідного рахунку-фактури на спірну суму.

Отже, строк оплати поставленого за видатковою накладною № ХІ-00778 від 18.07.2017 товару настав 30.08.2017, а відповідно прострочення з 31.08.2017.

Таким чином, заявлені до стягнення 3544,38 грн. пені за період з 31.08.2017 по 21.11.2017 та 3940,37 грн. інфляційних втрат, 833,77 грн. 3% річних за період з 31.08.2017 по 21.11.2017 прострочення виконання зобов'язання є обґрунтованими та задовольняються в межах розрахунку позивача.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 122 220,00 грн. основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, та стягнення з відповідача 3544,38 грн. пені , 3940,37 грн. інфляційних втрат, 833,77 грн. 3% річних.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129, 130 ГПК України, покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями ст.ст. 74, 76, 86, 129, 185, 232-233, 236-241 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 122 220 грн. основного боргу у зв'язку із відсутністю предмета спору.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (04073, м.Київ, вул.Куренівська, 2-Б, код ЄДРПОУ 25394112) 3544 (три тисячі п'ятсот сорок чотири) грн. 38 коп. пені, 3940 (три тисячі дев'ятсот сорок) грн. 37 коп. інфляційних втрат, 833 (вісімсот тридцять три) грн. 77 коп. 3% річних, 1958 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 08 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 08.02.2018

Суддя О.М.Ярмак