Рішення № 72091599, 01.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2018Справа № 910/21531/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Рижонкова С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта»

про стягнення 10315,86 грн.,

за участі представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення 10315,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 13.06.2017 в місті Києві по вул. Васильківській 1, внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «Toyota», д.н.з.НОМЕР_1, ОСОБА_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено автомобіль марки «Toyota» д.н.з.НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Позивач, відповідно до умов укладеного між ним (страховик) та власником автомобіля «Toyota» - ОСОБА_3 (страхувальник), договору добровільного страхування наземного транспорту №011183/4640/0000034 від 18.04.2017, виплатив власнику пошкодженого автомобіля «Toyota» д.н.з.НОМЕР_2, страхове відшкодування в розмірі 10796,40 грн.

Оскільки на час скоєння ДТП цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП - ОСОБА_1, було застраховано у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», позивач, на підставі положень ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача з претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (№5529 від 28.07.2017), однак відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення

Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача виплачене страхове відшкодування в розмірі 10296,40 грн. та три відсотки річних в розмірі 19,46 грн. за час прострочки за період з 01.11.2017 по 23.11.2017, всього в сумі 10315,86 грн.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позов, частково заперечив проти позовних вимог, зокрема зазначив, що оскільки позивачем виплата страхового відшкодування здійснювалась безпосередньо на рахунок страхувальника, останній мав вирахувати суму податку на додану вартість, у зв'язку з чим, останній вважає, що позивач мав звернутись до суду з позовом про виплату страхового відшкодування в розмірі 8497 грн.

Позивач у відповіді на відзив заперечив проти обставин викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що страхове відшкодування здійснювалось на підставі Звіту №03-27/06 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу без урахування ПДВ. Відтак вважає заперечення відповідача безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.04.2017 між Приватним акціонерним товариства «Страховом компанія «Уніка» (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №011183/4640/0000034, за умовами якого застраховано, автомобіль марки «Toyota» д.н.з.НОМЕР_2, в тому числі за страховим ризиком - ДТП.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3017166504657179, 13.06.2017 в місті Києві на вулиці Васильківській 1,сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Toyota», д.н.з.НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля марки «Toyota» д.н.з.НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого пошкоджено зазначені автомобілі. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п.10.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.07.2017 по справі №752/12894/17, ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні вказаної ДТП.

Позивач, на виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №011183/4640/0000034 від 18.04.2017, на підставі страхового акту №00227612 від 15.07.2017, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок страхувальника в розмірі 10796,40 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №029977 від 20.07.2017.

Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі звіту про оцінку вартості збитків завданих власнику транспортного засобу №03-27/06 від 27.06.2017, проведеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Кулиш Олександром Васильовичем, відповідно до якого вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Toyota» д.н.з.НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок ДТП, склала 10796,40 грн.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Toyota», д.н.з.НОМЕР_1, застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/0678682 у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», чинного на момент скоєння ДТП (13.06.2017). Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 100000 грн., розмір франшизи - 500 грн.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля марки «Toyota» д.н.з.НОМЕР_2, збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.

Пунктом 36.4. ст.36 Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №011183/4640/0000034 від 18.04.2017, перейшло право вимоги, яке ОСОБА_3, мав до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявою (№5529 від 26.07.2017) про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 10296,40 грн. Вказана заява була отримана відповідачем 31.07.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 08.07.2017, наявним в матеріалах справи, проте була залишена без відповіді та задоволення.

Пунктом 32.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

В той же час, відповідно до п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог п.п.36.1, 36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає стягненню 10296,40 грн. виплаченого страхового відшкодування (10796,40 грн. - 500 грн. франшизи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 19,46 грн. трьох відсотків річних, нарахованих за період з 01.11.2017 по 23.11.2017.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В той же час, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, судом відхиляються з огляду на їх безпідставність, оскільки як вбачається із Звіту про оцінку №03-27/06 від 27.06.2017, вартість матеріального збитку визначена без урахування ПДВ. Крім того, з наявного в матеріалах справи платіжного доручення №029977 від 20.07.2017 вбачається, що позивачем здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок страхувальника без урахування ПДВ

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119; ідентифікаційний код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70А; ідентифікаційний код 20033533) 10296 (десять тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 40 коп. заборгованості, 19 (дев'ятнадцять) грн. 46 коп. трьох процентів річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 07.02.2018

Суддя Я.В. Маринченко